Костянтин Ткач збудував приватний фільтр між українцями і комунальними монополіями

Одеса, вулиця Єврейська, 2А. За цією адресою розташовані три юридичні особи Костянтина Ткача, через які проходить до 95 відсотків усього, що одесити платять за газ, воду, тепло і світло. Комісія становить від двох до 2,4 відсотка, а в грошах це від 20 до 30 мільйонів гривень приватної ренти щомісяця з обов'язкових платежів людей. Ренти, якої ніхто не голосував на тарифі.

Почнімо з портрета. Ткач Костянтин Іванович народився 22 вересня 1969 року на Вінниччині. Доктор економічних наук, заслужений економіст України 2008 року, професор Національного університету "Одеська політехніка", голова правління ПІІ ТОВ "АВЕРС" від 1997 року. Науковими регаліями цей фасад вражає, але за ним стоїть цілком приземлений бізнес на інкасації комунальних платежів. А давнім підрядником Одеської міськради Ткач став завдяки багаторічним зв'язкам із Геннадієм Трухановим, мером Одеси у 2014-2025 роках.

Найважливіше уточнення стосується самої назви. Всупереч поширеній думці, зареєстрованої Національним банком платіжної системи "ГЕРЦ" не існує. Ткач збудував іншу конструкцію: три юридичні особи з однією адресою, які працюють як єдиний фінансовий організм.

ПІІ ТОВ "АВЕРС" з кодом ЄДРПОУ 14364881 є материнською структурою. Її директор Геннадій Олексійович Беседовський, бенефіціарами значаться Беседовський і Ткач.

ТОВ "ГЕРЦ" з кодом 30587514 виконує роль IT-серця групи і є розробником системи "Міський єдиний розрахунковий центр". Директор Віталій Миколайович Козубський, виторг за 2025 рік склав 427,1 мільйона гривень.

ТОВ "ФК "ГЕРЦ" з кодом 39763909 тримає платіжну ліцензію Національного банку на переказ коштів за номером 21/820-рк від 2 травня 2023 року. Директорка Ганна Володимирівна Сушкіна. За офіційними даними НБУ, Ткачу тут належить 91 відсоток, а ТОВ "ГЕРЦ" ще дев'ять.

Механіка схеми проста настільки, що аж елегантна. Комунальні монополії укладають із ФК "ГЕРЦ" договір, за яким усі платежі мешканців за газ, тепло, воду й електрику проходять через рахунки компанії. Далі відбувається три речі.

Компанія акумулює гроші на власних рахунках до перерахування постачальникам послуг. Утримує комісію від двох до 2,4 відсотка, тобто вищу, ніж у більшості банківських еквайрингових каналів. І розщеплює платежі, перераховуючи їх постачальникам із затримкою, яка створює додатковий обіг коштів усередині групи.

Тобто заробіток тут подвійний: на самій комісії й на часі, протягом якого чужі гроші лежать на рахунках компанії. Лише в Одесі це приносило 20-30 мільйонів гривень щомісяця.

Апетити цієї конструкції одного разу сягнули загальнонаціонального рівня. У 2022 році "ГЕРЦ" отримав ексклюзивне право бути єдиною платіжною системою в особистому кабінеті "Нафтогазу України", ще й з найвищою серед доступних варіантів комісією у два відсотки. За оцінкою джерела "Главкома", це давало компанії Ткача до шести мільйонів гривень щомісяця з платежів за газ. Публічний скандал змусив "Нафтогаз" 8 листопада 2022 року прибрати прокладку з кабінету, замінивши її Приватбанком та Ощадбанком з комісією вдвічі меншою, лише один відсоток.

Одесою бізнес Ткача давно не обмежується, і столичний перелік вражає. КП "Київтеплоенерго" це 456,8 мільйона гривень. "Київводоканал" від 118 до 150 мільйонів залежно від підрахунку, у тому числі окремий тендер на 34,7 мільйона. КП "Київпастранс" близько мільйона. Є в цьому переліку ДП "ІНФОТЕХ" при МВС, де за розміщення платіжки на державному сервісі передбачено 12 120 гривень щомісячної оренди плюс комісія не менше п'яти гривень і не більше трьох відсотків з транзакції. Серед замовників фігурують також Державна прикордонна служба та Головне управління ДСНС Києва. Годується група й зі сплати штрафів патрульної поліції та послуг міграційної служби.

Сукупно з 2020 року структури Ткача заробили близько 2,05 мільярда гривень, з яких 781 мільйон це прямі державні закупівлі.

Є, щоправда, і сигнал, який може змінити цю картину. 30 червня МВС запустило власний "Платіжний хаб", тобто централізовану платіжну інфраструктуру, і це ставить під сумнів довгостроковість монополії "ГЕРЦ" на платежах відомства.

Окремої згадки заслуговують люди навколо групи. Дмитро Миколайович Нікітін, народжений 18 лютого 1963 року, є історичним бенефіціаром ФК "ГЕРЦ" і колишнім заступником голови Одеської облради. За медіаданими, йому належить п'ятдесят відсотків ТОВ "Фабрика смаку", яке отримало бюджетних контрактів на понад 1,07 мільярда гривень.

Має ця історія і родинний вимір. Денис Костянтинович Ткач, народжений 9 лютого 1999 року, є засновником і бенефіціаром цілої низки одеських та київських компаній. Він значиться бенефіціаром "Торгового дому "Айтекс" в Одесі, засновником ТОВ "Герц" в Одесі, засновником "Р.Т.С. Трейдінг Компані" в Одесі, засновником уже припиненої фінансової компанії "Муніципальний процесинговий центр" у Києві, засновником "Айтекс-Про" в Одесі та засновником фінансової компанії "Муніципальний платіжний центр" у Києві.

За наявною інформацією, Денису Ткачу необхідно терміново уточнити свої дані в Одеському обласному ТЦК та СП і пройти процедуру переброньовування. У разі ігнорування цих вимог існує ризик анулювання бронювання від мобілізації. Тобто керівництво власними компаніями молодший Ткач забезпечує собі саме через цей механізм.

Підсумок усієї конструкції можна сформулювати одним реченням. Ткач збудував не платіжну систему в технологічному сенсі. Він збудував приватний фільтр між громадянами та комунальними монополіями.

Обов'язкові платежі за газ, воду, тепло й електрику проходять через його рахунки, залишаючи там від двох до 2,4 відсотка. Цю комісію ніхто не голосував на тарифі, її не обговорювали на сесіях міськрад, її не виносили на громадські слухання. Це рента з обов'язкових витрат людей, легалізована договорами з монополістами, з якими у Ткача чомусь незмінно виявляються дружні відносини.

І лише 15 липня 2026 року в бік цієї конструкції нарешті рушили БЕБ та Офіс генерального прокурора.