НАБУ викрило в Офісі генпрокурора злочинну організацію, а на плівках виник "Андрєєвич"

НАБУ і САП повідомили про викриття злочинної організації, учасники якої систематично одержували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів і легалізовували мільйонні статки. Організатором, за версією слідства, виявився один із керівників структурних підрозділів Офісу генерального прокурора. Він створив і очолив організацію в середині 2025 року, залучивши до неї як чинних працівників органів прокуратури, так і наближених до себе неофіційних осіб.

Механізм описано просто: систематичні хабарі за неперешкоджання діяльності кол-центрів, від яких страждали і громадяни України, і іноземці. Понад 20 млн грн пішло на придбання нерухомості, коштовностей та цінного рухомого майна. Ще понад 12 млн грн за мінімальною ринковою вартістю становлять активи, які керівник організації переоформив на третіх осіб, зокрема нерухомість у популярному апарт-комплексі поблизу Карпат. Понад 10 млн грн розмістили на банківських рахунках близьких осіб під виглядом доходів від підприємницької діяльності. Наразі викрито п'ятьох учасників, кваліфікація за статтями 255 і 209 Кримінального кодексу, слідчі дії тривають, коло учасників встановлюється.

Затриманим, за даними джерел "Української правди", став посадовець ОГП Сергій Кропива. Операція отримала назву "Карфаген", і назву цю НАБУ обирало явно не для того, щоб її не помітили.

А тепер про те, що з цієї конструкції не сходиться.

Тридцять мільйонів гривень це багато для однієї людини і смішно мало для такої кількості залучених погонів. Мережа кол-центрів, яка працює роками і обкрадає людей у кількох країнах, приносить незрівнянно більше. Тому сама фабула "начальник департаменту брав данину з шахраїв" виглядає радше як перший поверх будівлі, ніж як уся будівля.

Найцікавіше в матеріалах НАБУ не сума, а згадка про "шефа". У розмовах фігурує людина на ім'я по батькові, Андрєєвич, і бюро додає до цього ще одну підказку: раніше ця людина очолювала податкову. Ребус, погодьтеся, розрахований не на криптографів. Генеральний прокурор Руслан Андрійович Кравченко очолював Державну податкову службу з грудня 2024 року і залишив її в червні 2025-го, коли Верховна Рада призначила його генпрокурором. Збігається і по батькові, і попередня посада. Формально це не доводить нічого, і в правовому сенсі не означає взагалі нічого. Але порожню клітинку в кросворді залишено настільки акуратно, що не заповнити її важко.

Далі починається політика, і саме тут справа перестає бути справою про кол-центри.

У НАБУ з Кравченком давня і публічна проблема. Антикорупційники не раз скаржилися, що генеральний прокурор не підписує підготовлені ними підозри народним депутатам. Виходить прикра для бюро ситуація: детективи ведуть депутата, записують його, рахують гроші, а далі впираються в підпис, якого немає. Тобто спір іде не про конкретного посадовця середньої руки, а про право порушувати справи проти депутатів. У країні, де монобільшість тримається на чесному слові, цей інструмент коштує дорожче за саму більшість.

Тому варто подивитися на календар останніх днів.

1 вересня президент раптово вимагає розібратися з кол-центрами. 2 вересня в Раді з'являються одразу два незвично лаконічні президентські законопроєкти на цю саму тему, хоча майже аналогічний проєкт уже два роки лежить після першого читання і нікому не заважав. 4 вересня детективи НАБУ приходять до Офісу генпрокурора, і потрапити всередину їм вдається не одразу.

Три події за чотири дні. Кожну окремо можна пояснити випадковістю, всі разом уже складніше.

Паралельно телеграм-канали викладають розлогі версії про те, хто саме і проти кого грає: про конфлікт, що тягнеться ще з призначення генпрокурора в червні 2025 року, про те, які групи висували своїх кандидатів і чий кандидат переміг, про першу заступницю генпрокурора Марію Вдовиченко, кабінет якої детективи заблокували, і про те, з чиєї команди вона прийшла. Ці версії варто читати, але з ясним розумінням їхнього статусу: це анонімні інсайди, які не підтверджені жодним документом і жодним офіційним джерелом. Частина з них взаємно суперечлива, частина містить звинувачення, які в разі публікації як фактів були б звичайною наклепницькою кампанією. Тому нижче не буде переказу родинних зв'язків і чиїхось "імперій".

Але одна річ у цих інсайдах збігається з офіційною картиною, і на неї варто зважати. Усі вони описують не боротьбу зі злочинністю, а перерозподіл контролю над Офісом генпрокурора. І затримання Кропиви в цій логіці не фінал, а привід.

Бо той, хто контролює генерального прокурора, отримує важіль над депутатами. А той, хто отримує важіль над депутатами, у нинішній Україні отримує контроль над парламентською більшістю, а через неї і над урядом, залишаючи президентові найприємніше: відповідати за все, не маючи змоги вирішувати нічого.

І поки дорослі зайняті політикою, кол-центри, найімовірніше, працюватимуть далі. Зрештою, не заради їхнього закриття все це починалося.