Оператора ГТС України очолила Наталія Бойко - дочка претендента на посаду судді КСУ

Наглядова рада ТОВ "Оператор ГТС України" на своєму засіданні ухвалила рішення призначити Наталію Бойко виконуючою обов'язки генерального директора компанії, пише Банкова. До цього вона обіймала посаду заступниці генерального директора ОГТСУ, а обов'язки першої особи виконував Владислав Медведєв. Тепер він залишається у складі Дирекції, куди разом із ним і Бойко входять Борис Любич, Катерина Коваленко та Олександр Тимофєєв.

Здавалося б, звичайна кадрова ротація в держкомпанії, яку оператор газотранспортної системи навіть не мусив би окремо пояснювати ринку. Але прізвище тут промовляє більше, ніж посада.

Наталія Бойко є рідною дочкою Андрія Бойка, який протягом багатьох років був членом Вищої ради правосуддя. І от тепер Андрій Бойко бере участь у конкурсі на посаду судді Конституційного суду за квотою Верховної Ради. У липні 2026 року Дорадча група експертів визнала його таким, що відповідає критерію компетентності, і включила до рейтингового списку.

Тобто маємо доволі елегантну конструкцію: батько рухається до крісла в суді, який має право скасовувати закони і перевіряти конституційність будь-яких державних рішень, а дочка в цей самий час очолює компанію, через яку проходить весь український газовий транзит і внутрішнє транспортування. Дві вертикалі, які теоретично не мають перетинатися. Практично ж вони мають спільну вечерю за одним столом.

Утім, звести кар'єру Наталії Бойко виключно до батьківського впливу було б несправедливо. Її стрімке сходження забезпечувала ще одна обставина, куди прозаїчніша за родинні зв'язки: наближеність до структур Ріната Ахметова. Для енергетичного сектору України це не деталь біографії, а радше пропуск у сам сектор.

Далі все розгортається за впізнаваною логікою. У 2017-2019 роках Бойко була заступницею міністра енергетики Ігоря Насалика. На парламентських виборах 2019 року вона йшла під номером 24 у списку "Європейської солідарності", але від балотування згодом відмовилася. Красивий жест, який лишає людину поза публічною політикою, зате з усіма потрібними знайомствами і без депутатської декларації, до якої прикута увага журналістів.

З 2019 до 2025 року вона була радницею одразу двох прем'єр-міністрів. Спочатку Олексія Гончарука, потім Дениса Шмигаля, і залишалася в цьому статусі до самої його відставки. Зміна уряду, зміна риторики, зміна політичної кон'юнктури, а радниця та сама. Хтось назве це професійною сталістю. Хтось інший помітить, що незамінних, як відомо, не буває, крім тих випадків, коли вони все ж бувають.

З 2023 до 2026 року Наталія Бойко працювала заступницею голови наглядової ради у групі державних компаній "Нафтогаз України", а посаду залишила 4 лютого 2026 року. Після цього перейшла в "Оператор газотранспортної системи України", де провела півроку, перш ніж наглядова рада поставила її на чолі компанії.

Погляньмо на цю траєкторію ще раз, без прикрас. Міністерство енергетики, прохідне місце у списку однієї з провідних партій, дорадчий кабінет двох прем'єрів різних політичних епох, наглядова рада найбільшої державної групи країни, і нарешті управління газотранспортною системою. Жодного публічного конкурсу, жодної передвиборчої кампанії, жодного моменту, коли б виборець чи бодай споживач газу мав можливість сказати своє слово. Кар'єра, що цілком помістилася в кабінети.

І питання тут навіть не в тому, чи вміє Наталія Бойко керувати газотранспортною системою. Цілком можливо, що вміє краще за багатьох. Питання в іншому: чи здатна українська держава пояснити, чому саме її прізвище так послідовно опиняється в потрібній точці в потрібний час, а тепер ще й синхронно з батьковим конкурсом до Конституційного суду.

Досвід підказує, що пояснювати ніхто нічого не буде. Наглядова рада ухвалила рішення, рішення оприлюднили, Дирекцію оновили. А те, що в одній родині водночас зростає вплив і на газову трубу, і на тлумачення Конституції, у нас традиційно вважається збігом обставин.