Поль Манандіз: "Я українець"!
Велике інтерв'ю відомого французького співака який до нестями закохався в Україну, в її пісні, її мову, її культуру.
Сергій Куценко: Шановні друзі, вітаю вас. Ви дуже добре знаєте, я впевнений в цьому, Поля Манондіза. І сьогодні така нагода поспілкуватися з Полем. Дуже дякую, Поль, що знайшли час для того, щоб поспілкуватися. Але ви його знаєте, як співака і я думаю не всі знають, а хто ж такий Поль? Тому трішки, якщо Поль не буде проти, ми почнемо з того, щоб розібратися хто ж такий Поль. От дивіться. Ваша матір француженка, так?
Поль Манандіз: Так, так.
Сергій Куценко: Батько - сицілієць. Ви народилися в…
Поль Манандіз: Брюсселі.
Сергій Куценко: ...Бельгії. А сьогодні ви працюєте в Україні
Поль Манандіз: Так
Сергій Куценко: Так скажіть, будь ласка, Поль, хто ви?
Поль Манандіз: Я співак. Я тільки співак, хто любить мир, любить людей, тому що - культура
Сергій Куценко: Поль - француз, Поль - сицілієць, Поль - бельгієць, Поль українець?
Поль Манандіз: Українець
Сергій Куценко: Ну подумайте, якщо настрій не такий добрий, що треба зробити, щоб настрій піднявся?
Поль Манандіз: Я не знаю, це кожний по різному… Я завжди в гарному настрою
Сергій Куценко: Тобто завжди класний настрій?
Поль Манандіз: Так. Ну я живу - це великий привілей
Сергій Куценко: Так, Поль, вперше таку людину зустрічаю, яка завжди з гарним настроєм.
Поль Манандіз: Ну так і є
Сергій Куценко: Так?
Поль Манандіз: Так
Сергій Куценко: Ну от бачите, друзі, Поль завжди має завжди гарний настрій, тож нумо продовжмо і дізнаємося, чому Поль завжди має гарний настрій перебуваючи в Україні, адже нас тут майже 40 мільйонів і всі ми кричимо, що все пропало, все зрада, але отакі є люди, які мають гарний настрій попри те, що нас оточує. І одразу таке питання, Поль, скажіть, будь ласка, ми з'ясували, що ви все ж таки вважаєте себе українцем, чому Україна? Ви об'їздили весь світ, але свій вибір зробили на Україні.
Поль Манандіз: Так...
Сергій Куценко: І живите зараз в Україні й вже не перший рік до речі.
Поль Манандіз: Шість, скоро буде шість. Це не я вирішив їхати в Україну чи ні, я через дві години, як перетнув кордон розумів, що я дома. Це було атмосферно й енергетично… я не знаю, як, але це не містика в душі я Українець. Мабуть, в якогось мого далекого предка повинна бути українська кров.
Сергій Куценко: Ну от у вас такий величезний талант, я не знаю…
Поль Манандіз: Дякую
Сергій Куценко: Просто, як його описати правильно і слова підібрати.
Поль Манандіз: Дякую
Сергій Куценко: З вашим талантом ви могли виступати ну в будь-якій країні світу
Поль Манандіз: Так, так
Сергій Куценко: Заробляти величезні гонорари, но ви обрали Україну
Поль Манандіз: Ну в вас прекрасна нація, прекрасні люди, прекрасна публіка
Сергій Куценко: Ну через наше спілкування я думаю, що у нас і у вас. Хто із нас українець ви чи я?
Поль Манандіз: У нас це точно, я так говорив. Так я можу по всьому миру виступати, але я хочу виступати тільки українською мовою. До того дома папа розмовляв тільки сицилійським діалектом італійської мови, а мама французькою мовою, коли я слухав перший раз українську мову я навіть, якщо не розумів, що чоловік чи жінка говорять я розумів інтуїтивно, що відповідати, навіть, якщо я взагалі мову не знаю і це… це тому, що давним-давно я розмовляв цими мовами.
Сергій Куценко: А скільки всього мов ви знаєте?
Поль Манандіз: Англійська, італійська, стара грецька, латина, українська, російська, але не розмовляю нею, хоч я не проти російської мови, я просто не розумію чому треба розмовляти російською, коли є українська. Й коли Росія забрала у вас землі, вашу культуру, вашу мову, вашу національну ідею і хочуть, щоб вас просто не було, думаю що не треба розмовляти нею.
Сергій Куценко: Ну до речі, якщо ми…
Поль Манандіз: Ну п'ять чи шість мов
Сергій Куценко: П'ять шість мов?
Поль Манандіз: Да, зараз…
Сергій Куценко: Вільно?
Поль Манандіз: Вільно
Сергій Куценко: У мене навіть... Так тут, якщо 2 мови знаєш, це добре, це такий…Вже ти такий науковець. А людина знає 6 мов, а от…Ви шість років в Україні знаходитесь і напевно знаєте, що у нас надзвичайно болюча тема - мови.
Поль Манандіз: Так.
Сергій Куценко: І володієте стількома мовами й з усім тим ви приїхали в Україну і вивчили українську мову, до речі ви чудово розмовляєте українською мовою.
Поль Манандіз: Дякую.
Сергій Куценко: І спостерігаючи, що в нас відбувається в Україні напевно розумієте, що в нас мова, це питання таке, яке на жаль у багатьох випадках не об'єднує, а навпаки розколює суспільство.
Поль Манандіз: Так.
Сергій Куценко: Вже стільки років точаться оці суперечки - вивчати чи не вивчати, закон потрібен чи не потрібен? Ви для себе вирішили, ви приїхали, вивчили, ви вже розмовляєте і зараз використовуєте виключно українську мову, як ви прокоментуєте цю ситуацію?
Поль Манандіз: Ви знаєте, у нас… вам подобається французька мова?
Сергій Куценко: А як же, всі пісні французькою мовою….
Поль Манандіз: А французької мови не було. Чистої французької мови до правління короля Людовіка XIV. просто не існувало. Луї XIV, він дуже великий король, тому що він створив Версаль. Чому? Версаль для Франції це те що вирізняє країну в Європі. Там знаходяться “французькі продукти” французькою мовою, жили французькі художники й французькі композитори… Наприклад композитор італійського походження Батист Лулі це композитор Луї XIV. Потім він змінив ім'я на Жан-Батіст, він як я - хоче бути французом, а я хочу бути українцем. І коли Луї XIV зрозумів проблема всередині країни, що у людей саме головне питання - не розуміння один одного. Наприклад, у Провансі розмовляли прованською, у Бретані бретонською, через це було стільки конфліктів в країні. Ще й Іспанія з Голландією хотіли вкрасти нашу велику Францію і він розв'язав цю проблему через театр і балет. І це все реалізовано чистою французькою мовою для усієї країни в супротив діалектам, тому що не було айфона… це час, коли дуже тяжко було насадити одну й ту ж мову. 150 років пішло, щоб сформувати велику французьку мову, як сьогодні. І дотепер Франція так робить, через культуру, через моду, через все, що зручно, що буде великою ідентифікацією нації. І той же Версаль показує, що це Франція це Франція. І усі великі люди повинні жити там, тому, що там ідея йде і через цю ідею вони реалізують Францію, як ніхто і до Наполеона була велика Франція і всі боялись Франції.
Сергій Куценко: Тобто фактично, я так зрозумів, було не нав'язування французької мови, а навпаки залучення людей до її використання через культуру.
Поль Манандіз: Так, через культуру, через ідею, через все, що можна реалізувати для цього і щоб спілкування цією мовою було честю для француза й він це розумів. А Україна це друге питання, тому що від найстаршого покоління України, що ще жило у Радянському союзі, йде комунізм і так далі. Я розумію, що є і кобзар, і мова і… У мене є... я маю 2 паралельні відповіді, перше - Русь це Київ, а Київ це Україна все. Це про перше питання і про Радянський союз, ще Зеленський говорив це недавно і дуже правильно: “Ви це ви, а ми це ми”. І от ми - українці й ми розмовляємо українською мовою, я знаю, що у всьому світі людям так подобається українська мова. Вона мелодична, вона поетична і плюс, якщо торкатися дефіциту всередині цієї мови: коли я слухав людей по російські й по українській - стільки французької мови я почув всередині, це тому що всередині в руський язик був дефіцит мови і він її украв он і не спросів наш мову “Тротуар, макіяж, бордюр”, не знаю як.
Сергій Куценко: О як чудово звучить
Поль Манандіз: Але вони компенсують через французьку мову і я пробував теж так робити за допомогою української, я навіть коли написав Le tour Europa я написав в словах українською мовою “ну привіт” і так далі, щоб люди по всьому миру слухали пісень українською мовою.
Сергій Куценко: А до речі, Поль, де ви вивчали українську мову і як ви вивчали.
Поль Манандіз: Я не вивчав, я з людей, я тільки слухав і намагався розуміти й поки працюєш вивчаєш українську. Але я дуже хочу розмовляти чистою, думаю, що за 3-4 місяці зможу. Я поки на суржику розмовляю на жаль, але скоро все буде добре.
Сергій Куценко: Ну я думаю... Якщо подивитися на наше населення, на українців дай боже, що на 50% розмовляли б на такому суржику, як розмовляє Поль. А скажіть, будь ласка, які ваші поради для тих хто живе в україні - стосовно того чи переходити їм на українську мову, чи не переходити? Ну от ваш вибір він зрозумілий, тому що ви приїхали ви відчуваєте, що ви українець, а так насправді є, а от поради для тих, хто ще якось не визначився.
Поль Манандіз: Це є перша велика проблема, це російська пропаганда, вона настільки сильна, що людей не розумієш:
“- Чому не українською мовою? Чому, у вас конфлікт всередині, чому?
- Я російською говорив все життя.
- Але ти знаєш чому ти російською говорив все життя?
- Ну так, тому, що папа так говорить.
- А ти на якій території живеш Україна чи Росія?
- Ну Україна”
І от так, це контр- і антипропаганда, яку треба робить, тому що це натурально і коли просто людей спитаєш починається фрустрація. Тому, що я знаю - люди хочуть спілкуватися українською мовою, але вони не знають українську мову, тож її треба вчити. А багато, хто в 65 років не знають, чи точно вони хочуть ще одну мову вчити, але все можливо. Є і такі, що не знають мову і не хочуть все одно українською мовою розмовляти. Й стільки раз, наприклад, я в таксі говорив “До побачення”, а він говорив “До свидания”, а я “До побачення, дякую” і чекаю, чекаю час, коли всі заговорять українською.Так по крупиці й треба робити й всі будуть розмовляти українською мовою, проте якщо людина за Україну і хоче розмовляти російською мовою, чому б ні? Хай буде, але якщо знаєш українську мову, я буду чекати на відповідь українською. Взагалі навіщо розмовляти російською мовою? Ну реально, її знає 260 мільйонів людей. Тим же часом тільки 6 мільйонів людей розмовляють чистою українською мовою й розмовляти нею треба зараз тому, що вона може вимерти.
Сергій Куценко: Ну от дивіться, якщо подивитися на ваших колег я, маю на увазі спільноту співаків - особливо українських. Як раз навпаки вони вважають, що, якщо ти будеш співати російською мовою, то у тебе буде більша аудиторія, а значить більше можливостей виходу на ринок і от...
Поль Манандіз: На російський ринок?
Сергій Куценко: А я не знаю на який, на світовий де більше гонорарів, ну от ви с колегами спілкуєтесь?
Поль Манандіз: Вже ні, тому що, якщо чесно - у мене конкурентів немає, ні якої розмови не може бути, я ніколи не виступав під плюс, під фонограму, я француз, хто розмовляє, співає українською. Більше таких немає, а ще є там один італієць. Але він розмовляє французькою і він вчить українську. Повернемося до питання ринку. Коли це піар, або за гроші. Це не правильно робити й, якщо ви співак, якщо бог дав вам такий талант або ви самі працювали над своїм талантом, але й розумію, якщо я співак це не для себе. Співати для себе це не дуже цікаво, а співати людям - оце моя місія життя. Я вирішив, що я українець, це все під філософічним питанням, але наскільки воно правильне? Що я співак, я повинен співати для людей і не для себе. Повинен бути шлях, якщо люди дивляться на мене, ну я не повинен бути прикладом, але я маю показувати завжди, як я думаю, хто я, щоб люди не думали, ніби я такий чоловік на сцені, а всередині я зовсім інший, це не правильно, це вже бізнес, а через бізнес культури не буде, треба себе поважати, як співака, як людину, брати позиція і коли вже є така іти на сцену і показувати хто ти, що ти робиш, якою мовою говориш і так далі, але повинен бути дуже серйозний рівень, тому що… Наприклад, у мене є син і дочка я не хочу, що б вони слухали Вінніка і так далі, що вони будуть думати після цього? Ну одну пісню, дві пісні можна, але примітивізм повинен пройти, треба конструювати в Україні культуру. Був такий в Україні талант Василь Сліпак - мій друг. Це чоловік, що був амбасадором української культури, української мови й так далі, але убив його снайпер. Треба бути прикладом зараз, усім співакам, я думаю, усім людям, хто є. Тому що знову є таке питання, що якщо треба показати Україну через артиста - кого вибрати? До цього часу є тільки Вакарчук он може й англійською мовою, і українською мовою співати, позиція є і плюс ідея, це база Океану Ельзи й він хоче показати, що є український рок класний всьому миру.
Сергій Куценко: І знають його по всьому миру
Поль Манандіз: Це класна музика, чоловік із позицією, от ви згодні чи ні? Нормальний голос, прекрасно виглядає, ідея, от політика теж є ну от він повний артист він може представлять Україну.
Сергій Куценко: Настільки приємно це чути, тому що дійсно спостерігаючи за от напрямом попмузику й естрадної музики дійсно бачиш, що якийсь конвеєр. Тобто записав пісню, потім випустив диск, потім тур по містам і вєсям. А от ви якраз сказали, що окрім цього за кожною піснею має бути й душа і позиція, і ідея, і взагалі артист не має бути тим грамофоном, чи тою платівкою, він має бути особистістю й у творчості, і в людяності, і мистецтво іде…
Поль Манандіз: А без душі, то не це не артист, тому що я реально… коли я бачу коментарі на моєму Фейсбуку, я дуже, я в шоку постійно. Мене може до сльоз довести, коли я читаю це, тому що це правильно, що я роблю. “Поль, ви співаєте душею і серцем”. Так тому, що це я - артист, я живу тільки співом. І Бог, не знаю хто, але космос мене зробив таким, що я співаю і навіть форма ця у мене. І плюс я так сильно люблю музику, що я не розумію, як це можливо зараз, за гроші це робити. Всі концерти, що я організував - демократичні й максимум може коштувати 350 гривень і це коли є великі діла, великий зал, матеріали, щоб баланс був. Плюс я повинен їсти чуть-чуть.
Сергій Куценко: Ну в принципі так, є таке послів я, що митець повинен бути голодним
Поль Манандіз: І не треба вважати, що я працюю за мільйони, слава богу, що є зі мною люди, ну пані Олена котра зі мною і ще хто.
Сергій Куценко: А у мене просто є питання. От, Поль, дуже цікаво про ваш репертуар, от скажіть, будь ласка, як ви підбираєте пісні? Як змінювався ваш репертуар за останні роки цікаво.
Поль Манандіз: Наприклад мій перший українськомовний альбом це був створений після двох років мого життя в Україні, зветься - “Мій рай”, тому, що Україна для мене це рай, якщо війни не буде, то ну... (шепотом) треба говорити це так, тому, що я не хочу, щоб весь мир ревнував. Це рай і люди не знають, тому що я не афішував це, але все ж таки з цим альбомом провів 3 тури по всій Україні. Не тільки в Карпатах, або де є українська мова. Я виступав у Попасній, Слов'янську, Сіверськодонецьку і таких містах де люди розмовляли українською мовою, чистою. Як приємно, що вони реально хочуть слухати чисту українську мову особливо в такому місті, як Слов'янськ - фронтовому.
Сергій Куценко: Ви були здивовані?
Поль Манандіз: Так.
Сергій Куценко: Що в Слов'янську українська мова?
Поль Манандіз: Я ну, тому, що я знаю. Два роки тому ми там з Анжелікою Рудницькою через міністра культури виступали. І я думаю, що всі вважають, ніби ми українською мовою виступаємо, тому що треба українською мовою. Ні люди, зі мною тільки раді розмовляти українською мовою, ну от. І репертуар он такий, завжди коли є новий альбом я… ну я дуже люблю це робити, тому, що я так учу українську історію. Я не хочу говорити старі, але вони не нові. “Ніч яка місячна” наприклад або “Вирушили хлопці”, або “Люле-люле, мій синочку” - я роблю нове аранжування, тому що мені настільки подобається ця мелодія завжди, що я йду на страшну ідею, що, мабуть, українська музика це перший світ, перша музика то була, тому що всередині, коли на піаніно це граєш, або на гітарі... якщо звуки різні слухати, то нота однакова, ну от ви знаєте, що вітер є, що у планет є ноти, що у всього є ноти. Я забув яка, я думаю, що це соль мажор для нашої планети. Але є вибір і завжди 3 чи 4 акорди, 5 максимум і наскільки це все старе іменно, що тисяча років їй точно цьому стилю композиції, що є всередині пісні, от я так це бачу. Наприклад, якщо ви слухали “Вирушили хлопці”, це пісня є у Василя Сліпака, вона розказує українську історію, на жаль завжди через війну. Щодо другого альбому - це буде велика ідея, тому що я завжди хочу мир насаджувати. Я думаю кожний артист він і за це також, тому що вони інші, якщо політики розуміють тільки політику, артист може повну
Сергій Куценко: Широку картину
Поль Манандіз: Так, тому що є інтуїція. І от я цей рік, тому що карантин був, я реально себе… я реально хочу вчити, як Україна буде свободною, а я в принципі це роблю кожен день, я роблю все щоб вона була свободна і плюс це через інтуїцію. Я за 4 дні до війни, коли було 150 тисяч російських солдатів на кордоні я написав на фейсбуці: “Обережно, Європа, тому що, якщо вони будуть за тиждень в Україні вони будуть у вас потім.” Я розумію цей план. І вот моя музика - все, що я розумію й от другому анонсу я дав назву завдяки Василю Сліпаку, тому, що це у мене… я в перше слухав про Україну від Василя в Парижі, тоді ми пили, хто знає Василь., знає, що він любить Рево, але на жаль у Франції Рево нема, ми пиво пили й гуляли в парку і я бачу, що він не може бути спокійним. Бачу вже трансформацію, великий, уже французький співак, тому що 14 років у Франції жив, вернувся до козака. А ми з генерал-майором Гордійчуком, героєм України, говорили про це і він ось: “Та да, козак такий - Мамай. Козак Мамай такий”. Он вернувся до себе, він завжди носив шаблю і я бачу, навіть його голос - він нарешті став говорити. А коли почався Майдан, він не міг говорити спокійно, он розумів, чому так людей викликають на вулицю, тому що він розуміє, що наскільки там… і він повернувся. І от називається альбом “Місія на небі”, тому що я бачу, що коли Василя немає це через пісню “Місяць на небі”, а “Місія на небі” - патріотичний альбом для Василя і там є вся історія України. Чому? Росія попробувала украсти цю історію, щоб нації не існувало і це правильно роблять, якщо війна. Наприклад вони, якщо ви слухали пісню “Гуцулка Ксеня” Росія взяла цю пісню, зробила плагіат повний. І був один фільм про КГБ, де є отакі (наспівує мелодію), але я розумію вже потім, що це “Розкажу про любов”, але вони вкрали цю мелодію в України й вони вкрали ідентифікацію Українців, а я через спектакль повернув її повністю, через “Прапор України”. Покажи цю Ксеню, вона була? Гуцулка Ксеня мені цікаво, як вона виглядить? Це жінка, яка вмерла в місті Чикаго, в українській діаспорі й так далі.
Сергій Куценко: Ну от Поль, по-перше, ви вже багато моїх питань відповіли, але все ж таки уточнім. Я тепер навіть не знаю, як сформулювати, ви стільки пісень назвали Українських. У вас є якась улюблена пісня? Українська?
Поль Манандіз: Так
Сергій Куценко: А яка?
Поль Манандіз: Ще не вмерла…
Сергій Куценко: Зрозуміло й от пролунали деякі прізвища Гордійчук. Ви знайомі з ним, особисто зустрічалися?
Поль Манандіз: Так, так, так це його дружина мені написала на Фейсбук, чи знайомі ми? Ви знаєте це - чоловік, хто готов був віддати своє життя за свободу, один за наще щастя, свободу, життя. В мене респект такий великий для нього, не тому, що це Гордійчук, тому що я просто теж пробую йти до такого вибору понад усе. Тому що я кричу “Понад усе”, але чому? Що це за “понад усе”? А це Гордійчук організував це, він не боявся в бій іти.
Сергій Куценко: Він не кричав - він робив
Поль Манандіз: Так. І от ми їли французьку їжу разом і ну дуже великий чоловік, тому що це… це дуже добре, що він Генерал-майор у резерві, тому, що він може молодих козаків вчити, цьому “Понад усе”, філософічним питанням про Україну і так далі.
Сергій Куценко: Давно зустрічались з ним?
Поль Манандіз: Ну 6 місяців назад, він хоче, щоб я виступав на балу, балу армійському, там у нього школа...
Сергій Куценко: Це ліцей Богуна
Поль Манандіз: Богуна так.
Сергій Куценко: Він очолює, чому я згадав, тому що я сам закінчив цей ліцей свого часу. І зустрічався з Ігорем Гордійчуком і знімав із ним інтерв'ю тому мені дуже приємно, що ви згадали про цю видатну людину, що спілкувалися з нею. А скажіть, будь ласка, от ви мешкаєте в Києві, я сам киянин, ви сказали, що у вас донька і син, де вони мешкають?
Поль Манандіз: Мій син, він в Брюсселі з мамою, а моя дочка їй рік і шість місяців і вона тут.
Сергій Куценко: Ви вже україночку й українця потихеньку виховуєте
Поль Манандіз: Так, так
Сергій Куценко: І ви згадували про те, що були в Слов'янську, об'їздили з турами всю Україну, але я не зря згадав, що я киянин і перед інтерв'ю ми розмовляли і я сказав, що мешкаю у дарницькому районі й Поль виступав он там в дарницькому районі. Бо я дійсно був свідком того. На жаль на сам концерт, по моєму... я там був десь хвилин 10, точно не пам'ятаю, але я знаю наскільки Дарничани з натхненням… От люди, які відвідували концерт, наскільки вони були вражені.
Поль Манандіз: Не то слово.
Сергій Куценко: Ваші враження від того концерту, як це відбувалося і я так розумію, що такі концерти ви постійно даєте і...
Поль Манондіз: Так це іменно був останній концерт мого туру. Ми з Раїсою...
Сергій Куценко: Раїса Шматко
Поль Манондіз: Раїса Шматко, ми чому це робимо? Тому що ми ну… ми з пані Оленою Павловською... коли був перший тиждень карантину, я думав: “Ну, секунду, є маски на фронт?”. Я переживаю завжди й ми з пані Оленою, це моя партнерка, думаємо про Україну з ранку до вечора. Як тільки відкрив очі ранком і оп: “Що я можу робити для України, що буде краще?” Я не афішував це, я навіть мало афішував, я тільки розумів, що це моє життя, я не можу бути інший. І з Раїсою та з Оленою знайшли 15 тисяч масок, в час коли вони були найдорожчі і їх було мало й це був подарунок від Бога, що я знайшов оці маски та ми надіслали всій лінії фронту маски. Тому, що я розумію, якщо одна людина з коронавірусом там просто скаже “Привіт” у траншеї та й все - у всього батальйону є цей коронавірус. Тому я вирішив так поступити, це маленька допомога, але це добре. Ну от Раїса мені показала 1 зал у Дарниці й мені це дуже подобається, тому що я бачу, яка на Дарниці районна акуратна культура. Зала прекрасна, я бачу діти щасливі танцюють, читають і так далі. Ще я питав: “Раїса, чому б не зробити 1 концерт безкоштовним, але тільки для патріотів?” І от ми робимо, тому що у Раїси був знайомий і у мене є і так далі і плюс це був десь 14 концерт, я не можу без концертів. І ми рішили це робить, тому що ми разом, всі патріоти.
Сергій Куценко: Ну от шановні кияни, шановні Дарничани, ви чули ці пісні, ви пам'ятаєте цей концерт, тепер ви чуєте Поля і не тільки його пісні, а зараз трішки більше дізнаєтесь про самого Поля. І, Поль, ви дуже така скромна, я б сказав... торкнулися цієї теми, але мені здається, що в принципі ви напевно перший в Україні, хто так голосно звернувся до Європи, коли от зараз почалась знову хвиля і російські війська підійшли до границі України. Я читав ваше звернення, відверто кажучи, в мене такі мурашки.
Поль Манандіз: В мене теж.
Сергій Куценко: Більше я не чув, або не бачив таких звернень. Вот давайте трішки про це, тому що...
Поль Манандіз: Добре.
Сергій Куценко: Ну хто ще? Ну може ви мені скажете? Я почув це звернення, як в Європі віднеслись до цього?
Поль Манандіз: Я хочу говорити про це, тому що це дуже треба. По-перше, Україна 6 років сама воювала з Росією. А коли було 150 тисяч осіб, я був перший на планеті, хто говорив про це. Чому? Тому що є друзі на фронті й коли я тільки бачу, що Росія на кордон я такий: “Та ладно, що? Що вони там роблять? Йдіть до дому, що ви там робите?” І для стількох людей, що просто шок був. А мій друг, а не один - чотири попросили в мене коптер для обсервації, а їм віддав коптер, це був великий, тому що стоїть 2000 доларів, мене, ну треба… Коли в мене концерт є добре, але вот… Але вот “понад усе” і може бути теж так. Всі гроші, що в мене були - вот на дрон треба - давай дрон. Слава Богу, що в мене є пані Олена за це, тому що ми разом за це й так далі. Коли я запитав мого друга: “Ну а скільки людей там?”, а он мені одну цифру каже, ну я думаю: “Так якщо 150 тисяч...” І я реально, коли он мені говорить це я тіпа: “А 150 тисяч, ну так, ну багато”. Але я не думав про це, потім я подивився в інтернеті, ну десь документалку “Велика армія Наполеон” не знаю, але я подивився і цифра буда 25 тисяч людей, а “Велика армія називається”. Вот Наполеон 25 тисяч людей брав в Європу і я тоді так: “Скільки, 150 тисяч? Ого!” І я раз телефоную пані Олені, вона мені каже написати, щось, тому що хто тут може говорить з Європою так, що вони будуть реагувати? Я написав це, але це було емоціонально, (тому що, якщо дав емоції зрозуміти ситуацію треба буде корегувати потім) - вот що є 150 тисяч воєнних із Росії за 3 км. від кордону України, значить вони не вернуться. Як тільки я написав це я бачу, що весь мир говорить про цю цифру - 150 тисяч людей. Якщо не знаєш скільки там людей не можеш реагувати, а коли іде війна, коли знаєш скільки там людей можна уже розв'язувати питання і плюс Європа повинна реагувати. Після першого посту мій друг із Європейського парламенту подзвонив і говорить: “Да ладно, у вас війна?”. Потім я розумію чому, чому він не знає, тому, що російська пропаганда працює там давно проти українців, вони всі на заході, вони всі консультують Reich номер 4. А я все роз'яснив: “Ребята тут немає таких людей, є і патріоти, є і націоналісти у нас теж, але і навіть є екстремальні, як у вас є у Франції. Але український націоналізм - він іде, тому що є війна, в молодій країні зараз війна”. Треба нам цей націоналізм і патріотизм і він настільки добрий і хороший, що… чому бути проти - навпаки. А цим літом я написав перший пост-застереження перший - називається “Dear Europe” це формат уже не знаю. Що я наскільки був прав, я розказав все і про це знає Європейський парламент. І тепер вони знають точно, що є війна, але я не знаю що вони… думаю, що вони думають точно... Але якщо вони не так читають треба подивитись, що Росія зробила в Грузії, наприклад, а що зараз в Україні, а потом де щось робити буде? Ніхто не знає. Я думаю, що Європа повинна дуже серйозно все відкрити очі по ситуації в Україні і тому, що ну… Ми самі, я 6, але ви 7 років все робите, щоб Україну не вкрали і це дуже тяжко, я не знаю скільки друзів у мене за це вже немає, тому що це був час коли був я 1 людиною, хто могла сказати Європі; “Йди сюда”.
Сергій Куценко: Ну я не знаю, Поль, ви помітили чи ні, але у нас є Міністерство закордонних справ. В буль якої країни є Міністерство закордонних справ. Там маса дипломатів в тому числі в нас і народні депутати в Європарламенті знаходяться. Але ви розумієте, яку роль ви відіграли у своїм такім вот маленьким посланням “Dear Europe”?
Поль Манандіз: Так.
Сергій Куценко: Ну фактично ви виконали місію Міністерства закордонних справ. І в чому я для себе знаю, ну не тільки я знаю. Ось весь світ знає, що більше працює і більш ефективно це, як раз народна дипломатія. Тобто, ну я не знаю чи можна вас так назвати чи ні, но фактично я вважаю, що ви як раз є такий посол України у світі й от ваш такий маленький пост “Dear Europe” він більше зробив для України, аніж тисячі, сотні тисяч різних звернень від офіційних посадових осіб, тому що вам довіряють, вас знають у світі.
Поль Манандіз: Так.
Сергій Куценко: І якщо це сказав Поль, наприклад з України, то це правда
Поль Манандіз: Так і це тому, що це класно, що я не політик, тому що, напевно, якщо я буду міністром - мене не буде слухати ніхто. А артиста, як я... Ви знаєте, тому, що це серйозно, тому що це тільки любов, все, що я роблю. Я розумію, що любов - її не можна купити. Всі великі ідеї, що я подаю - це через любов і я настільки люблю Україну й українців, що я навіть, я думаю, що я буду говорить, як міністр можу і це робить чи нє. Але я просто тіпа як снайпер от міністра, тіпа є міністр на позиці я вот на такій ситуації роблю візуалізацію, що я отак в бій (жест ніби тримає гвинтівку) і говорю: “Не переживай, все буде добре”. Звісно моя мама була у владі бельгійській, і в неї теж, ну велика місія була. І вот так, слава богу, що вони розуміють до кінця, але треба їм думати більше і все по новій, тому що та Нормандія не працює, USAID - взагалі не зрозуміло, що вони роблять, дають інформацію Росії напевно. Не знаю, я проти усього цього, треба думати по іншому і треба, щоб комісія от Європа точно обсервації робила на Донбасі й помаленьку працювати, щоб Росія повернулася до дому. Навіщо вони тут? По-перше, украли українські території - Крим, Луганська і Донецька область і по-друге, хто дав право Росії убити людей, убивати Україну? Вже скоро 15 тисяч людей загиблих буде. Я не знаю якою мовою вони це будуть розуміти. Але, якщо вони не будуть організовувати делегації й не одну. Треба по всім маленьким містам там працювати за мир, і гра - все, Владімір Владімірович.
Сергій Куценко: Мені дуже сподобалось, я дуже хотів би повернутися до Російської пропаганди ви сказали.
Поль Манандіз: Так.
Сергій Куценко: І якщо порівняти - скільки мільярдів, ну я не знаю там, євро чи доларів витрачає Росія на свою пропаганду, якщо коли ви звертались до своїх друзів з Європи й вони вважали, що тут все нормально, нічого…
Поль Манандіз: Вони не знають.
Сергій Куценко: Так я ж до чого говорю. І ніяких проблем немає так. До чого я це кажу, що коли не вірять, що навіть людина не може змінити світ ви якраз і (пожимає руку) Ми.. Ви як раз і є таким прикладом, що попри всю цю пропаганду, вот є дійсно “Dear Europe” ваше і ви вже змінюєте цей світ і зовсім по іншому починають дивитися на Україну і своє ставлення до України. Можливо ви зараз хочете звернутися до українців? Є така частина українців зараз, яка зневірилась в можливостях змін. Є така проблема безумовно в країні, ви знаєте. І в нас тут часто кажуть про корупцію, але корупція в будь-якій країні є. Всі борються з корупцією, хто успішно, хто уже втратив надію. Безумовно важко, коли там вже шостий-сьомий рік триває вже ця ситуація й іноді навіть відчувають люди, що ми тут у світі, але світ нас забув от до оцих людей, що ви можете зараз сказати?
Поль Манандіз: По-перше, ви дуже правильно говорили, тому що це так. Філософія - от Владімір Путін - один чоловік і я настільки його зрозумів і знаю, навіть на його емоції, я розумію, що душі там уже немає. І зрозуміло, треба його просто… як, він усе робить. Молодого його ще КГБ брало, він настільки був ефективний, що став - президентом Росії й просто він забув, що у Росії є своя територія. Тільки 20 років президент - це вже треба думати про когось іншого, але я не росіянин, я не хочу там бути. Але я не буду забувати точно, тому що мій самий лучший друг був вбитий росіянами. Це перше. Хай вони житимуть своїм життям, але війна на час, як зараз - 2021 рік ні… Просто треба читати історію миру. Тому що все одно території повернуться до своєї території. Ось Наполеон - він звісно завоював всю Європу, але більше мільйона людей вмерло, він як Гітлер, як Цезар Юлій. Це однакова історія і він наступний, я не хочу, щоб він був ведучий. Я просто пойняв історію і я знаю, що вона вернеться - все через 20 років і тільки треба, не знаю, треба думати, як вчити молодь і шукати нові шляхи. Коли українець мені говорив “О у вас у Європі єсть такоє, а у нас в странє...” - я говорю у нас однакове і ще гірше, навпаки. Я не хочу, щоб Україна була в Європі, я не хочу, що б Україна була Росією - я хочу, щоб Україно була Україною - все. Я хочу, щоб Франція вернулася до Франції. Європа це ідея класна, але результат не дуже. Відкрита вся Європа, а смислу вже нема, плюс в кожної країни повинна бути своя культура, своя ідея. Це так класно, коли на самольоті лечу в іншу країну, і бачу інше і слухаю іншу мову, там інша історія, другі люди. Це приємно, тому що ми знайомим друг друга і в кожного своя еволюція. Я думаю, що ми уже в такому часі, що треба думати про другу систему. Карл Маркс вже й інші вже - пфф. Ну наскільки це вже не актуально. Сьогодні 59% політиків по всьому миру вчать Макіавеллі це класна ідея, але це не той прийом, ми вже повинні працювати на еволюцію цієї планети, це мир для нових поколінь буде скоро і вони будуть реалізовувати щось інше. Не знаю як, але нова система вже готова, просто маленький аналіз треба Україні, що треба Україні, щоб жити свободою.
Сергій Куценко: До речі от забув спитати, все ж таки спитаю. Візьмемо Францію, ви дивитесь те, що в Києві, ходите, чуєте. От скажіть, будь ласка, от мені цікаві рекламники там, назви, якою мовою у Франції, у Парижі, наприклад, в будь-якому місці?
Поль Манандіз: Ну французькою чи англійською може бути.
Сергій Куценко: Яка там музика лунає? В кав'ярнях, в торгових центрах. Не звертали увагу?
Поль Манандіз: А ну може бути не тільки французькою точно. Ні ну у нас велика проблема дуже треба свою культуру, тому що це… Якщо ти знаєш звідки ти, ще ти можеш розуміти хто ти був плюс мінус і хто ти зараз. Я не бачу, що у нас люди у Франції зараз за культури, за кіно, за музику, за це все. Це бізнес якщо чесно, тому що пісні у торгових центрах це універсально музика того, хто заключив контракт, а я хочу, щоб незалежні музиканти теж були. І в принципі все. Ні у кожного своя музика, своя ідея і так далі, але у Франції я хочу слухати французьку музику.
Сергій Куценко: Ну чому я спитав, тому що мені було цікаво дізнатися про відношення. Тому що коли я... ось, наприклад, гуляю Хрещатиком і по Києву і чую мова-мова-мова, а коли дивишся на всі ці банери, на всі ці вивіски й бачиш, що будь-яка мова окрім української, коли заходиш у ТРЦ і чуєш музику - будь-яка мова, окрім української. Я думаю: “А як же розвивати цю любов до української мови?” і тому поставив таке питання. І на завершення дуже цікаво - ми говорили про… трішки про біографію, про мову, про звернення до Європи, але чомусь не торкнулися такого питання: “Які ваші найближчі плани?” От я щось чув, але мені здається чув правильно, що ви збираєтесь в якийсь там, чи щось типу такого великого концерту організувати, просто я не знаю чи можна про це розповідати…
Поль Манандіз: Так треба-треба. Цей концерт “Місія на небі” еммм… Добре це альбом для героїв, тому що 15 тисяч людей померло за ідею, за Україну. За культуру, мову, території і так далі. І от “Місія на небі” чому так називається, тому що є… якщо є 15 тисяч осіб, що умерли на фронті - українців, значить стільки людей дожило. Надо все продумати. І от цей концерт “Місія на небі” він у Жовтневому палаці скоро буде, повинен бути 23 травня. Ну карантин буде, але спробуємо. 23 травня - “Місія на небі”, альбом “Для героїв” патріотичний, номер 2, до того 23 травня це день героїв України ще й сюрприз в тому, що Жовтневий палац на вулиці Героїв небесної сотні. Плюс цей концерт, він за мир, він афішує: “Стоп російській пропаганді”, повернення все, що вони вкрали й все через музику та українську мову. Потім я не можу все розказати.
Сергій Куценко: Ні ну вже достатньо такої інформації, так що, друзі, я сподіваюсь, що ви почули головне - 23 травня ми всі будемо очікувати великий концерт. Поль активно зараз над цим працює, доопрацьовує організаційні питання. Ну долучайтесь, можливо чимось можна допомогти, Поль, чи все і так…?
Поль Манандіз: Так ти можеш. Якщо тільки… Ну це ваш вибір - опублікуйте мою пісню, наприклад, або мені написали… ну я не знаю, як помогти.
Сергій Куценко: Допомогти, долучатися, все ж таки цей концерт наскільки я зрозумів для патріотів…
Поль Манандіз: Для патріотів, по-перше, але і для всіх, тому що патріот он знаєте…
Сергій Куценко: Хто такий патріот, так?
Поль Манандіз: Так
Сергій Куценко: Людина, яка любить свою, в першу чергу Батьківщину
Поль Манандіз: І от і все, оце патріот. Цей концерт для всіх, якщо можете допомогти - запросіть людей на концерт людей. Цей концерт навіть безкоштовний.
Сергій Куценко: Ось, друзі, тому саме головна ваша допомога це поширення інформації. І сподіваюся цю інтерв'ю побачите, поширите. Поширюйте інформацію, запрошуйте друзів і на сторінках Поля шукайте додаткову інформацію. А я сподіваюсь, що це не останнє інтерв'ю, Поль і бажаю вам щиро успіхів…
Поль Манандіз: Дякую.
Сергій Куценко: Подальшої вашої творчості й вашої величезної діяльності, яку ви робите в Україні.
Поль Манандіз : Дякую!
