Політтехнолог з Росії Сергей Назаров понад 20 років радив мерам Одеси і виїхав у 2023
В Одесі роками діяла не лише офіційна міська вертикаль з мером, заступниками, департаментами та комунальниками, а й непублічний політичний, інформаційний та діловий контур, і саме людина з цього контуру стала предметом нового розслідування, пише Absolution Lab.
Йдеться про громадянина РФ Сергея Назарова, він же Сергій Назаров, він же Чичоліна: багаторічного політичного консультанта, радника засудженого ексмера Олексія Костусєва та ключового PR-радника команди обвинуваченого ексмера Геннадія Труханова. Дві міські епохи, дві кримінальні історії, один консультант. Людина, яка щоразу опинялася поруч з кабінетом, але майже ніколи - в матеріалах справ.
Автори розслідування одразу виклали, на які блоки питань шукатимуть відповіді. Хто закинув Назарова в Одесу. Яку роль він відігравав протягом понад десяти років. Яким був обсяг його доступу до посадовців і до закритих робочих нарад. Чи впливав він на кадрові, земельні, бюджетні, комунальні та інформаційні рішення. Які політичні кампанії, медіапроєкти та комунікаційні операції мерії супроводжував. І окремо - чому він майже не фігурує в публічній частині розслідувань щодо Одеси, хоча роками сидів у самому центрі процесу.
Другий блок питань - фінансовий і корпоративний. Які зв'язки об'єднують Назарова, GN Consulting і оточення Галантерніка. Як GN Consulting працювала з мерією. Чи отримували Назаров, GN Consulting або пов'язані з ними особи вигоду від міськради, зокрема пов'язану з нерухомістю. Хто виступав замовником послуг GN Consulting. Які кошти надходили на рахунки GN Consulting в Україні та на рахунки австрійської GN Consulting GmbH.
Тут автори свідомо загальмували самі себе, і це варто відзначити окремо, бо в українській журналістиці такий гальмівний шлях трапляється нечасто. Перевірка руху коштів вимагає первинних документів, банківських виписок, фінансової звітності, договорів, рахунків, актів і, за наявності правових підстав, відповідей компетентних органів. До отримання таких документів існування конкретних платежів або схем не стверджується. Не намальовано жодної стрілочки, поки під нею немає паперу.
Третій блок - державний кордон. Як росіянин Назаров перетнув кордон України у 2023 році. Який його цивільно-правовий і міграційний статус, а також фактична країна перебування після виїзду. Чи викликався він на допит, чи мав процесуальний статус, чи перевірявся в рамках справ, що стосуються Одеси. І питання, від якого зазвичай ніяково стає слідству, а не фігуранту: чи оцінювалася взагалі необхідність процесуальних заходів, здатних забезпечити його участь у слідчих діях до того, як він виїхав за кордон.
Джерел, внутрішньої логіки перевірки та відомостей, які можуть зашкодити документуванню зв'язків, автори не розкривають. Перший пакет запитів піде до НАБУ, САП, СБУ, ДПСУ, ДМС, органів місцевого самоврядування Одеси та до компетентних органів Австрії.
Тепер про те, ким Назаров показує себе публічно. Публічний профіль складається з англомовної сторінки у Вікіпедії, замовленої лише у 2024 році, і профілю на сайті Думська, де він представлений як радник колишнього міського голови Одеси та гендиректор GN Consulting, "політичний консультант, експерт у стратегічній області планування та інформаційних технологій". Там же вказана дата народження, 14 червня 1978 року, школа № 1619 імені М. Цвєтаєвої, закінчення факультету журналістики МДУ у 2005 році та сімейний статус: "Одружений. Виховує трьох дітей". Хоча публічно він показує лише одну доньку.
Найдетальніша автобіографічна першооснова - велике інтерв'ю самого Назарова 2015 року. У ньому він описує суперечність у власних документах про місце народження: у свідоцтві фігурує Москва, тоді як фактично, за його словами, він народився у Ленінграді. Дитинство минуло в Ленінграді та Баку, батько - режисер і фотограф. У тому ж інтерв'ю він розповідає про строкову службу в 1996-1998 роках як "оператор радіоперехоплення та пеленгування автоматичних систем ФАПСІ" і називає себе "радіо-розвідником". Після армії - журфак МДУ, а перший роботодавець - структура "Інтерполіт", де він був "листівко-райтером". Окрема деталь біографії, яка виглядає майже літературною: у 1983 році дитиною він знявся в ролі Тюбика у фільмі "Незнайка з нашого двору" на Одеській кіностудії. Тобто в Одесі його вперше зняли на плівку задовго до того, як він почав знімати Одесу.
Англомовна сторінка у Wikipedia фіксує варіативність транслітерації імені, Sergey або Serhiy Nazarov, початок кар'єри у 2000 році, консультування Гриневецького у 2002-му, Костусєва у 2010-2012 роках і Труханова з 2014-го, заснування GN Consulting у 2018 році, статус Ambassador of Odesa to the United Kingdom, продюсування телеканалу "Перший міський" у 2018-2020 роках та нагородження орденом Одеси у 2022 році. Ордени, посольський статус, телеканал. Проблема лише в тому, що це картина, домальована самим Назаровим про самого Назарова.
Бо конструкція, яку він вибудовує, має цілком прикладне призначення: Назаров прямо намагається видавати себе за російськомовного українця з Одеси, хоча ним зовсім не є. Видання USI Online у грудні 2020 року сформулювало ключовий факт коротко: "Назаров приїхав в Україну з Росії. Він закінчив Московський державний університет. У 2004-му, попри російське громадянство, він працював у передвиборчому штабі Ющенка". Там же йдеться, що в Одесу його привабило російськомовне середовище.
При цьому офіційного документа, який підтверджує російське громадянство Назарова, у відкритих джерелах знайти не вдалося: ні довідки ДМС, ні рішення суду, ні повідомлення СБУ. Так само не підтверджений і зворотний теза - про відмову від громадянства РФ або про наявність українського паспорта. Двадцять років у публічній політиці, і жодного документа в жодному напрямку.
Саме звідси починається найцікавіше юридичне питання. Назаров стверджує, що був радником принаймні двох міських голів Одеси. В Україні діє закон "Про службу в органах місцевого самоврядування". Редакція 1998 року, № 2493-XIV, прямо визначає, що закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування. Стаття 5 так і називається, "Право на службу в органах місцевого самоврядування", і закріплює це право за громадянами України незалежно від раси, переконань, статі, походження, майнового стану та строку проживання на території. Нова редакція закону, № 3077-IX, ухвалена у 2023 році, зберігає те саме обмеження.
Отже, штатна посада радника мера, яка оплачується з бюджету, для особи без українського громадянства юридично недоступна. Тому критичне питання щодо Назарова звучить не як "чи був він радником", це публічно заявила сама мерія, а як саме він був оформлений: штатний службовець, "позаштатний радник" на громадських і безоплатних засадах, чи зовнішній підрядник через юридичну особу. Документального підтвердження форми оформлення, тобто розпорядження мера, штатного розпису або договору, у відкритих джерелах немає. Зате є деталь, від якої важко відвести очі: він був членом організаційного комітету Гуморини як представник НЖСУ.
Публічних рішень або повідомлень СБУ, НАЗК чи НАБУ персонально про Назарова та його громадянство також знайти не вдалося.
Для оцінки ризику з робочою назвою "російський паспорт в оточенні мера" в Одесі є ідеальний порівнянний кейс, і це сам Геннадій Труханов. Хронологія за відкритими джерелами виглядає так: у 2016 році СБУ заявляла, що не знайшла підтвердження наявності російського паспорта; у 2017 році Труханов анулював російський паспорт через суд; а в жовтні 2025 року президент на підставі матеріалів СБУ позбавив мера українського громадянства. Дев'ять років від "не знайшли підтвердження" до указу. Цей кейс показує одразу дві речі: який стандарт доказування доведеться витримати щодо Назарова і наскільки репутаційно чутлива тема.
Сукупність того, що вже встановлено, дає готовий перелік адресатів для офіційних запитів. Назаров в Україні з 1999 або 2001 року, працював у виборчому штабі нардепа Козаченка у 2002-2007 роках, у штабі Ющенка у 2004-му, виконував обов'язки радника ОДА у 2002-му, був радником мера у 2010-2012 та 2014-2023 роках, і все це за одночасного публічного атрибутування йому громадянства РФ.
Тому в ДМС належить питати, чи оформлювалася Назарову С. Я., 14.06.1978, посвідка на проживання, коли, на якій підставі і чи діє вона зараз. У ДМС і СБУ - чи подавав він документи на українське громадянство, чи приймалося рішення, коли і яким актом, і чи є в базах МВС та ДМС актуальний внутрішній паспорт громадянина України на його ім'я. У СБУ, МВС і консульських службах РФ - чи числиться Назаров у доступних базах як громадянин РФ із чинним внутрішнім та закордонним паспортом і чи подавав він колись заяву про відмову від російського громадянства. В Одеській міській раді за законом "Про доступ до публічної інформації" - усі розпорядження мерів, і Костусєва, і Труханова, про призначення та звільнення Назарова С. Я. радником міського голови, форма посади, період, джерело оплати, кадрові документи. У НАЗК - чи подавав Назаров електронні декларації, бо за штатної посади це обов'язок, а відсутність декларації за штатної посади є самостійним порушенням. І нарешті у СБУ, НАБУ та САП - чи велися щодо нього окремі перевірки, зокрема заходи безпеки та допуск до муніципальної інформації, і чи включався він до матеріалів провадження № 42017000000001097 або до справ САП проти команди Труханова, тих самих, де фігурують Кучук, Бриндак і Бедрега.
Бо якщо Назаров - громадянин РФ з посвідкою на проживання, то виходить наступне. Понад двадцять років іноземець брав участь у виборчих кампаніях народного депутата, кандидата в президенти та двох мерів Одеси, мав постійний доступ до муніципальних рішень і до міського порядку денного, а у 2023 році спокійно перетнув державний кордон. І це вже не питання журналістської цікавості, а самостійне питання для СБУ в частині оцінки ризику іноземного впливу на органи місцевого самоврядування.
