Продюсер Савіка Шустера Павло Єлізаров постачав дрони до ЗСУ через підсанкційну мережу
Михайло Федоров в інтерв'ю "Українській правді" видав тезу, яку варто зберегти в цитатнику. Він поскаржився, що фундаментальна проблема української влади в тому, що чимало високопосадовців не можуть уявити, буцімто можна обіймати високу державну посаду і не мати зв'язку з оборонним бізнесом. Можна, наполягає Федоров, змінювати правила гри, відкривати ринки, допомагати їм розвиватися і при цьому не мати на цьому ринку власних інтересів. Оцю, за його словами, культурну і ціннісну проблему він і вважає корінням поганих рішень.
Красиво. Проблема лише в тому, що біографія одного конкретного кадру, який зробив кар'єру саме за Федорова, читається як пряме спростування цієї проповіді. Ідеться про Павла Єлізарова, і матеріали про нього публікує Absolution Leaks.
Після того як Федоров очолив Міноборони, Павла Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил України в межах реформи протиповітряної оборони з акцентом на мобільні вогневі групи та безпілотники-перехоплювачі. Ключове слово тут БПЛА. Бо саме на дронах і збудована вся історія цього призначенця.
Єлізаров контролював ТОВ "Скрінтек" та закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестфонд "Фолтон", через які закуповував компоненти в чеської DIMER Group s.r.o., пов'язаної з росіянами. Тобто людина, яка тепер відповідає за перехоплювачі в Повітряних силах, ще донедавна заробляла на постачанні дронів через сумнівну мережу. Той самий "власний інтерес на ринку", про відсутність якого так натхненно розповідав Федоров.
Почнемо з самого "Скрінтеку", бо його злет заслуговує на окремий подив. Безпілотники стали ефективною і надзвичайно важливою зброєю цієї війни, але водночас і зручним інструментом для швидкого збагачення та прикриття сумнівних схем. Київський "Скрінтек" тут приклад майже хрестоматійний.
Власниками компанії вказані продюсер Павло Єлізаров, його фонд "Фолтон" та Антон Анпілогов, директоркою значиться Наталія Півень. За підсумками 2023 року це маловідоме товариство раптом стало одним із найбільших постачальників літальних апаратів для ЗСУ. На цих контрактах "Скрінтек" заробив у 2023 році майже 3 мільярди гривень доходів і 524 мільйони гривень чистого прибутку, увірвавшись до топ-20 найбільших підприємств українського ВПК. За рік прибутки компанії зросли у 1700 разів, а доходи у 900 разів. Це не бізнес, це вертикальний старт ракети.
Особливо ефектно ці цифри виглядають на тлі минулого фірми. До повномасштабної війни увесь річний оборот "Скрінтеку" не перевищував 1,5 мільйона гривень, і до виробництва безпілотників компанія не мала жодного стосунку, а переважно займалася імпортом китайських експрес-тестів на COVID-19. Від ковідних тестів до топ-20 оборонки за один рік, погодьтеся, кар'єра стрімкіша навіть за військову кар'єру самого Єлізарова.
У жодних відкритих оборонних тендерах "Скрінтек" участі не брав. Усі БПЛА купували за закритими угодами з засекреченими цінами. Це, звісно, можна пояснити міркуваннями безпеки. Так само, як звичайним збігом можна пояснити те, що однією із заступниць директора Агенції оборонних закупівель Міноборони працює Тетяна Карпинос, чиїм попереднім місцем роботи було ТОВ "Скрінтек". Кадри, як то кажуть, вирішують все, особливо коли вони переходять з постачальника до того, хто цього постачальника має контролювати.
Але найбільше питань викликає ключовий зовнішній партнер "Скрінтеку", та сама чеська DIMER Group s.r.o., яка може бути пов'язана з міжнародною мережею з відмивання грошей. Через цю фірму "Скрінтек" купує більшість комплектуючих для дронів. Згідно з відкритими базами Importgenius, станом на серпень "Скрінтек" здійснив 232 закупівлі у DIMER Group. Це більше, ніж у всіх інших контрагентів разом узятих.
І ось тут історія з української корупційної перетворюється на міжнародну, з московським центром. З грудня 2022 року по листопад 2023-го одним із керівників DIMER Group був латвійський бізнесмен Андрейс Браденс, він же Андрейс Царенокс. Проти нього США і Великобританія у грудні 2024 року запровадили санкції за відмивання грошей. Браденс, зокрема, є власником зареєстрованої в Лондоні компанії TGR Corporate Concierge LTD, яка входить до міжнародної TGR Group із центром у Москві.
Саме через TGR Corporate Concierge LTD гроші багатих росіян конвертували у західну валюту чи криптовалюту в обхід санкцій. Більше того, розслідується можлива причетність цієї злочинної мережі до фінансування російських шпигунів. А тепер просте, майже риторичне запитання від авторів розслідування: якщо Браденс допомагав відмивати кошти російським елітам, то чому б йому не робити те саме для елітних українців?
Підстави для такого запитання цілком матеріальні. Інша компанія Браденса, Altair Lojistik Ve Ticaret, підписала у грудні 2023 року контракт з національною компанією "Укргідроенерго" вартістю 868,65 мільйона гривень на обладнання для захисних споруд об'єктів гідроенергетики. Того ж часу "Укргідроенерго" уклала ще один схожий контракт, на 480,18 мільйона гривень, з британською компанією Medialed ltd.
І тут починається ланцюжок збігів, які збігами вже не виглядають. Medialed ltd нині є одноосібним власником DIMER Group s.r.o. Це раз. Раніше Medialed ltd називалася Tiger Telecom Investments, і співзвучність з TGR важко не помітити. Це два. А серед тендерних документів Medialed принесла відгук про позитивний досвід співпраці від американської компанії Pullman Global Solutions LLC, власником якої є все той самий Андрейс Браденс. Це три.
Щоправда, контракт між Medialed та "Укргідроенерго" так і не виконали, у липні 2024 року його розірвали за згодою сторін. Можливо, тому, що у Великобританії правоохоронці вже активно розслідували діяльність TGR і Браденса зокрема. Натомість у Туреччині, де зареєстровано Altair Lojistik, поки що тихо.
Повернімося до "Скрінтеку" та його власника. З 2022 року мажоритарним власником компанії через фонд "Фолтон" є Павло Єлізаров, колишній продюсер ток-шоу "Шустер live" і просто близький друг журналіста Савіка Шустера. Автори розслідування обережно припускають, що Єлізаров усе ж не є остаточним бенефіціаром цього бізнесу, хоча достатньої доказової бази під цю версію поки не мають. Але свою порцію вигод, зазначають вони, продюсер уже отримав. І порція ця виявилася доволі відчутною.
У січні 2024 року подружжя Павла й Олени Єлізарових придбало двоповерховий будинок у Маямі, штат Флорида, з чотирма спальнями, терасою і причалом за 2,1 мільйона доларів. Тоді ж Олена Єлізарова стала представницею України на конкурсі "Місіс Всесвіт 2023" у Лас-Вегасі. Життя вдалося, і то з розмахом, гідним трансляції.
Паралельно Павло Єлізаров будував не лише бізнес, а й блискучу військову кар'єру. У лютому 2022-го він починав молодшим лейтенантом територіальної оборони, а вже 19 червня 2023 року президент Зеленський нагородив орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня підполковника Нацгвардії Єлізарова Павла Олександровича. Швидкість, з якою молодший лейтенант ТРО став підполковником з орденом, приблизно відповідає швидкості, з якою імпортер ковідних тестів став оборонним магнатом.
Масштаб фінансової конструкції довкола Єлізарова описують і жорсткіше. За наявними даними, продюсер Шустера і заступник командувача Повітряних сил створив схему, яка дозволила вивести кілька мільярдів гривень. Через інвестфонд "Фолтон" Єлізаров контролює цілу групу компаній, що виробляють безпілотники: ScreenTech, Lazar Industries, Skyplex, Airforge та L Platform. Китайські комплектуючі для них закуповують через пов'язану з ним американську компанію KASER TRADE LLC, яка перепродає їх з націнкою у два-три рази. Саме на цій торговельній націнці ефективний менеджер, призначений Зеленським і Федоровим, лише за пів року вивів, за цими оцінками, понад 7 мільярдів гривень.
І показова деталь наостанок до цього блоку: Єлізаров звільнився одразу зі звільненням Федорова. Не став чекати ані НАБУ, ані ДБР. Дивовижна синхронність для людини, у якої, за логікою Федорова, жодних власних інтересів на ринку бути не мало.
Але дронова біографія Єлізарова не вичерпується "Скрінтеком". У нього є ще один цікавий кейс, у якому з'являються нові прізвища і, що найдивовижніше, родич російського президента.
До 2024 року Єлізаров разом зі своїм приятелем Славіком Шустером були власниками ТОВ "КТД Солар", що займалося сонячною енергетикою і входило до KTD Group. Потім фірму продали Віталію Антонову, власнику ПАТ "Концерн Галнафтогаз", тобто мережі "ОККО". Сама ж KTD Group належить Олександру Громику, власнику бренду техніки Saturn. І ось інша компанія цієї групи, ТОВ "КТД-Юпітер", анонсувала запуск виробництва безпілотників під марками Jupiter DEFIANT HUNTER, а у 2023 році ще й плануючих боєприпасів Defiant, гордо названих "українською розробкою".
Розробкою, щоправда, там і не пахне. В Україні ці дрони не збирають. Компанія публікує фотографії з китайських виробництв, а зображення взяті з відкритих сайтів китайських фірм, що спеціалізуються на масовому випуску електроніки та БПЛА. "Український" плануючий боєприпас Defiant-GM5 і GM12 цілком може виявитися боєприпасом Hatchet, тобто Miniature Strike Munition компанії Northrop Grumman Corporation: ті самі лінії корпусу, та сама геометрія і навіть та сама демонстраційна візуалізація на сайті. Копію чужої розробки просто перейменували для продажу на українському ринку, і це звільняє від необхідності мати власні технології та виробництво. Складно уявити, що ТОВ "КТД-Юпітер" отримало право використовувати технології Northrop Grumman, не маючи ні юридичної адреси, ні власних цехів, ні працівників, ні ліцензії на виробництво.
Далі суцільний китайський каталог під українськими та російськими наліпками. Defiant H1 це китайський YANGDA Sky Whale Heavy Lift Long Endurance Electric VTOL Drone. DEFIANT HUNTER-4 це модель YFT-CZ70 від іншого китайця, Digital Eagle Technology. А гордість "українського виробника", DEFIANT HUNTER-1L, ідентична дрону вертикального зльоту OG-65, який сертифікований і офіційно зареєстрований у рф як розробка і виробництво компанії GloryAir. Фотографії російських, китайських і "українських" БПЛА цього типу ідентичні, а оскільки в рекламних буклетах Jupiter цифри технічних показників часто різняться, напрошується висновок, що всі вони закуповуються "з одного заводу" в Китаї. Простіше кажучи, DEFIANT HUNTER-1L і російський OG-65 це один і той самий китайський YANGDA Sky Whale Max Electric Heavy Lift Long Endurance VTOL Drone.
І ось тут історія дає такий поворот, що навіть звична українська корупція виглядає блідо. GloryAir, яка отримала офіційний сертифікат льотної придатності на OG-65 у рф, стоїть за спиною Олександра Путіна, троюрідного брата Володимира Путіна, з багаторічними бізнес-зв'язками з оборонними підприємствами росії. Його компанії прямо працюють з Міністерством оборони рф, ФСБ і держпідрядниками і, цілком імовірно, закуповують базу для БПЛА OG-65 у Китаї, у того самого виробника, що й українське ТОВ "КТД-Юпітер". Тобто український "виробник" дронів і родич Путіна, можливо, стоять у черзі до однієї китайської каси.
Не забули організатори схеми і про класичне завищення цін через закордонну прокладку. На родича Громика, Юрія Журжу, чоловіка сестри дружини, зареєстрована чеська компанія KTD iHome s.r.o., на яку оформлюють контракти з усіма ознаками завищення вартості й фіктивних операцій. Приклад майже лабораторний. За контрактом №0304-2023 між ТОВ "КТД-Юпітер" і чеською KTD iHome у квітні 2023 року компанія закупила дрони Jupiter DEFIANT HUNTER-1 H1(B) та H1(BA), повністю укомплектовані, з камерами, автопілотом, батареями та польовими тестуваннями, по 53 та 59 тисяч доларів за одиницю відповідно. А вже у червні уклали новий контракт №1006-23, копія якого є в розпорядженні редакції, за яким до України ввозять ті самі моделі, але в розібраному вигляді, без камер, без пультів, без ключових деталей, і при цьому ціна за одиницю сягає понад 110 тисяч доларів. Це ще без урахування ПДВ, націнки в Україні та можливих "втрат" на етапі розмитнення.
Іншими словами, "КТД-Юпітер", українська частина KTD Group, перепаковує китайські БПЛА під бренд Jupiter DEFIANT HUNTER і продає їх на внутрішньому ринку як "власну розробку". А Міноборони й волонтери купують дрони, які по суті є коробками з недоукомплектованими деталями за ціною повноцінного апарата, ще й удвічі дорожче, ніж ті самі коробки коштували укомплектованими кількома місяцями раніше.
Отож повернімося до відправної точки, до Федорова з його елегантною тезою про те, що можна відкривати ринки і не мати на них власних інтересів. Кадр, якого підняли за його каденції, контролював групу дронових компаній, купував комплектуючі через мережу, пов'язану з московським центром відмивання грошей, придбав будинок у Маямі, вивів, за оцінками, мільярди, а поруч у тій самій індустрії родич Путіна і український "виробник" затарюються, схоже, на одному китайському конвеєрі. І коли Федоров пішов, Єлізаров зник тієї ж миті, не чекаючи слідчих.
Тож фундаментальна проблема, про яку говорив ексміністр, справді існує. Тільки полягає вона не в тому, що хтось не може уявити чиновника без інтересів в оборонному бізнесі. А в тому, що надто багато таких чиновників цей інтерес мали, реалізували і встигли зникнути раніше, ніж до них дійшли руки в НАБУ й ДБР.
