Сайт Спільно зазнав атаки на 23 мільйони запитів з адреси в мережі Ланет

О третій годині дня 14 серпня сайт "Спільно" перестав відкриватися. Він не відкривався наступні двадцять годин. Замість матеріалів читачі бачили технічну сторінку, а редакція отримувала повідомлення в дусі "у вас щось зламалося".

У нас нічого не ламалося. Нас поклали.

За добу на "Спільно" прийшло 23 мільйони 10 тисяч запитів. Усі вони прийшли з однієї адреси: 176.37.97.210. Це 99,8 відсотка всього трафіку сайту за той період. Тобто з усього, що стукало в наші двері тієї доби, дві десятих відсотка були людьми, які прийшли читати. Решта не була нічим, крім бажання зробити так, щоб читати стало нічого.

Інтенсивність трималася на рівні близько двох тисяч запитів на секунду і не спадала годинами. Щоб було з чим порівняти: у звичайний робочий день сайт набирає таку кількість звернень за кілька годин, а не за секунду. Це не збій, не напад стихійного інтересу і не помилка чийогось налаштування. Це навмисна дія, розрахована на конкретний результат, і результат вона на добу дала.

Адреса 176.37.97.210 належить мережі українського провайдера "Ланет". Ми надіслали провайдеру офіційне звернення з вимогою перевірити абонента і забезпечити збереження журналів підключень за 14 і 15 серпня. Дані про атаку зафіксовані. Готується звернення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України.

Тепер про те, у що це обійшлося тому, хто платив.

Питання не риторичне, і відповідь на нього варта того, щоб її назвати вголос.

Замовлення атаки такого рівня на цьому ринку коштує біля тисячі доларів, а можливо і більше. Проти "Спільно" працювали годинами, з однієї адреси, і били прицільно. За таку роботу беруть окремі гроші, бо виконавець гарантує результат, а результат тут вимірюється в годинах, протягом яких сайт не відкривається.

Сорок з лишком тисяч гривень. Приблизно стільки коштувало комусь те, щоб український сайт добу не працював. Це не витівка нудьгуючого підлітка і не випадковість. Це замовлення, яке хтось сформулював, комусь передав і за яке заплатив із власної кишені. І платив не за трафік, а за конкретний результат, який отримав.

Ось у цій цифрі й міститься весь механізм.

Той, хто атакує, витрачає суму, якої не помітить. Той, хто тримає удар, платить хостингом, обладнанням, робочим часом, аудиторією і нервами. Незалежна редакція не має відділу інформаційної безпеки, юридичного департаменту і чергової зміни адміністраторів. Вона має людей, які в суботу вранці замість роботи над матеріалами розбираються з тим, чому не працює сервер. Саме на цю несиметричність і роблять ставку.

Ми не знаємо замовника. Ми не будуватимемо публічних здогадок про те, який саме матеріал і кому саме зіпсував настрій настільки, що знадобився орендований сервер. Для цього існує слідство, і ми даємо йому таку можливість.

Але одне ми скажемо прямо, без обтічних формулювань.

Тиск на українську журналістику не припинився. Він змінив форму. Там, де раніше були ввічливі листи з проханням "прибрати матеріал", щоб ніхто з редакції не постраждав, тепер буває інакше: не прибирають матеріал, а вимикають сайт, на якому він лежить. Це дешевше за судовий позов, це не потребує ані юриста, ані розмови, і це не залишає підпису. Замовник не ризикує нічим. Виконавець коштує як гарна вечеря в ресторані у Відні чи Монако.

Розрахунок при цьому простий. Невелику редакцію, яку поклали на добу, це має налякати. Змусити витратити ресурс на відновлення, відчути власну вразливість і наступного разу подумати двічі перед публікацією. Витрати мінімальні, ефект, як припускають замовники, гарантований.

Ми пишемо цю заяву, щоб зафіксувати: розрахунок не спрацював.

Сайт працює. Жоден матеріал не втрачено. Усе, що мало вийти, вийде. Необхідних заходів вжито, і повторення такої спроби ми зустрінемо інакше, ніж зустріли цю.

Окремо звертаємося до колег з інших редакцій. Якщо ви читаєте це і думаєте, що з вами такого не станеться, перевірте свої сервери сьогодні, а не тоді, коли сайт перестане відкриватися. Ми теж так думали до третьої години дня 14 серпня.

І дякуємо читачам, які всі ці двадцять годин писали й питали, що сталося.