Шредер для Chanel та стоки Gucci: чому люксова індустрія змушена розкривати реальні обсяги списань
Європейський Союз ввів офіційну заборону для великих компаній на знищення непроданого одягу, взуття та аксесуарів. Крім того, з 2027 року регулятор вимагатиме публічного розкриття обсягів списаних товарів та чітких причин їх утилізації. Для світової індустрії розкоші це рішення стало потужним ударом по багаторічній практиці, коли дорогі речі воліли знищувати чи пускати під шредер, аби не продавати їх зі знижками й не знецінювати імідж брендів. Нові регламенти підпадають під дію Регламенту про екодизайн для сталого розвитку продуктів (Ecodesign for Sustainable Products Regulation, ESPR) і стосуються найбільших модних будинків, зокрема Chanel, Gucci, Burberry та Prada.
Аукціони знижок і визнання надлишків
Наслідки надвиробництва та наявності великої кількості нерозпроданих речей уже яскраво видно на дисконтних онлайн-майданчиках. Наприклад, на платформі Yoox замшеві кросівки Brunello Cucinelli пропонувалися за €617 (майже вдвічі дешевше від початкової ціни), мініспідниця Gucci коштувала €800 зі знижкою 50%, а футболка Burberry — менше €200 (на 60% дешевше від роздрібної вартості). Загалом лише по цих трьох брендах на майданчику одночасно перебувало близько 2500 позицій товарів із суттєвим дисконтом. Для люксових виробників, які десятиліттями підтримували штучний дефіцит, такі відкриті розпродажі означають вимушене визнання того, що значна частина їхніх колекцій так і не знайшла покупця.
Гучний вирок у справі Chanel та реальні масштаби списань
Масштаби побутового знищення одягу оголилися під час гучного судового процесу над працівниками складу Chanel у Гонконгу. У серпні 2026 року місцевий суд засудив чотирьох колишніх співробітників до термінів від 4 до 7 років позбавлення волі за викрадення понад 700 люксових виробів вартістю 8,77 млн гонконзьких доларів ($1,12 млн), які призначалися для подрібнення в шредері.
У матеріалах судової справи зазначалося, що у 2016–2017 роках Chanel знищувала від 10 до 20 тисяч виробів кожні 3–6 місяців лише на базі одного регіонального хабу. Схема внутрішньої утилізації виглядала так:
Спочатку на речі встановлювали знижку 25%.
Через рік ціну знижували на 50%.
Потім співробітникам пропонували викупити залишки за 20% від роздрібної вартості.
Усі речі, що залишилися після цього, відправлялися безпосередньо у промисловий шредер.
Представники Chanel заявили, що ця судова справа стосується застарілих практик і не відображає поточну екологічну політику компанії.
Екологічний тиск та регуляторні строки ЄС
За даними Європейського агентства з навколишнього середовища, щороку в Європі знищувалося від 264 до 594 тисяч тонн текстилю, який навіть жодного разу не використався. Це становить близько 4–9% від усієї текстильної продукції на ринку, що спричиняло викиди до 5,6 млн тонн еквіваленту CO₂.
Нові деталізовані правила ЄС діють за чітким графіком:
З 19 липня 2026 року: заборона на знищення непроданого одягу та взуття набрала чинності для великих компаній (понад 250 співробітників або оборот від €50 млн).
З 2030 року: аналогічні обмеження розширяться на середні підприємства.
З 2027 року: запрацює уніфікована система публічного розкриття звітності про списані товари.
Лазівки у правилах та позиція брендів
Попри гучні публічні запевнення, екологічна політика багатьох модних будинків викликає запитання. Burberry ще у 2018 році обіцяла відмовитися від спалювання залишків, проте у звітності 2026 року застосовує звужене визначення утилізації. Холдинг Kering (Gucci, Saint Laurent) та будинок Prada також скоригували свої формулювання у фінансово-екологічних звітах.
Сам європейський регламент містить низку винятків, які дозволяють легально списувати продукцію:
За межами основної заборони наразі залишаються окремі категорії шкіряних виробів (зокрема сумки).
Знищення допускається у разі виявлення проблем із безпекою товарів, фізичних пошкоджень, порушення прав інтелектуальної власності чи підробок.
Серед найбільш спірних підстав — неможливість зняти фірмовий товарний знак без пошкодження речі, економічна недоцільність ремонту чи невдалі спроби передати речі на благодійність протягом визначеного терміну.
У Франції за порушення заборони вже встановлено штраф до €15 тисяч. Екоактивісти та депутати Європарламенту критикують наявність регуляторних лазівок, зазначаючи, що подрібнення дороговартісних речей під виглядом «переробки на дешеві вторинні матеріали» залишається сірою зоною для люксових брендів.
