Судді готуються до чисток: ЄСПЛ виносить рішення у справі «Микитась проти України» щодо порушень при обранні застав
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) готується оприлюднити чергове показове рішення проти України, яке зачепить хлюпаючу болючу точку вітчизняної судової системи — практику призначення завідомо непідйомних багатомільйонних застав. За своєю суттю вони давно перетворилися на інструмент безальтернативного утримання під вартою, що є прямим порушенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканність).
Кейс «Микитась проти України»: шлях із 2020 року до Страсбурга
Головним орієнтиром для європейських суддів цього разу стала справа «Микитась проти України» (Mykytas v. Ukraine, скарга № 45849/20).
Сама скарга перебувала на розгляді в ЄСПЛ із вересня 2020 року. Предметом розгляду стала скандальна «квартирна справа» екснардепа та відомого забудовника Максима Микитася, під час якої національні суди демонстрували неабияку «процесуальну творчість», призначаючи астрономічні суми застав, сплатити які для фігуранта було практично неможливо. Роками ігноруючи європейські стандарти пропорційності, українська Феміда використовувала заставу не як запобіжний захід для забезпечення явок, а як гарантію ізоляції особи за допомогою «золотих кайданів».
Наслідки для українських суддів: чого чекати після 1 жовтня 2026 року?
Інсайди з кулуарів Ради Європи свідчать, що офіційне оприлюднення повного тексту рішення у справі Микитася призначене на 1 жовтня 2026 року.
Одразу після публікації юридична спільнота прогнозує неминучу ланцюгову реакцію:
Хвиля дисциплінарних проваджень: Вища рада правосуддя (ВРП) почне отримувати підстави для реагування щодо суддів, які системно, грубо ігнорують як норми міжнародного права, так і українську Конституцію.
Перегляд судової практики: Звичка правоохоронців та суддів звітувати перед суспільством «розмірами мільйонних застав» замість збору якісної доказової бази може нарешті отримати жорстку правову оцінку на рівні держави.
ЄСПЛ вкотре нагадує українській судовій системі, що право на свободу не може підмінюватися фінансовим цензом, який перетворює запобіжний захід на завуальоване катування чи позасудове покарання.


