Три години під дверима і нуль пояснень: як Касаційний господарський суд сховав від преси мільярдну справу
30 червня 2026 року до приміщення суду прийшли журналісти, адвокати та представники сторін — усі, хто стежить за резонансною справою №910/20111/23. Йдеться насамперед про можливе повернення державі понад 1,1 мільярда гривень, пов'язаних із реконструкцією транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги та вулиці Вадима Гетьмана у Києві.
Проте засідання так і не відбулося. Люди чекали понад три години без жодних пояснень, і лише згодом секретар повідомив: справу знято з розгляду. Причини процесуального демаршу стали відомі тільки через два дні, коли з'явилася письмова ухвала.
Хто учасники процесу
Позов подала Київська міська прокуратура в інтересах держави та Київської міської ради.
Відповідачі: КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс».
Третя особа: Антимонопольний комітет України (АМКУ).
Саме висновки АМКУ про антиконкурентні узгоджені дії учасників тендеру лягли в основу позовних вимог прокуратури. За даними комітету, учасники торгів діяли за попередньою змовою, що спотворило результати закупівлі. На цій підставі прокуратура вимагає визнати недійсним рішення тендерного комітету, анулювати сам договір і стягнути з відповідачів понад 1,1 мільярда гривень.
Що сказано в ухвалі суду
Ухвалу від 2 липня винесла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) під головуванням Олега Случа, за участю Наталії Волковицької та Сергія Могила.
Касаційне провадження зупинено. Суд ухвалив рішення дочекатися вердикту Великої Палати Верховного Суду в іншій справі — №910/7314/23, оскільки правові питання в обох кейсах є подібними.
Юридичний контекст: Формальна підстава для зупинення дійсно є. Прокуратура й раніше порушувала питання про передачу подібних спорів на розгляд Великої Палати. Зокрема, у справі №922/3456/23 Об'єднана палата КГС ВС уже висловлювала позицію щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України (правочини, які порушують публічний порядок). Проте у справі №910/7314/23 постала потреба сформувати єдину та остаточну правову позицію Великої Палати — це й стало приводом поставити «на паузу» мільярдну справу щодо столичної розв'язки.
Процедурні питання без відповідей
Якщо юридичну логіку колегії суддів КГС ВС зрозуміти можна, то організаційні та процедурні моменти викликають чимало запитань:
Чому учасників процесу та пресу не попередили про скасування чи перенесення засідання заздалегідь, змусивши годинами чекати у коридорах?
Чому вмотивована ухвала з'явилася в реєстрі лише за два дні, а не була оголошена одразу в частині вступної та резолютивної тавтології?
Чи випадково розгляд раптово зняли з порядку денного саме в той день, коли на засідання масово з'явилися медіа?
Ці запитання не заперечують законність ухвали про зупинення, але вони прямо стосуються відкритості, сервісу та передбачуваності роботи системи правосуддя у резонансних справах.
Запитання до сторони обвинувачення
Паралельно виникають запитання й до прокурорів. Справа триває роками, а остаточна правова позиція в подібних спорах досі не уніфікована на рівні Великої Палати.
Чи означає це, що доказова база у справах про стягнення коштів за «змовними» тендерами потребує додаткового опрацювання?
Чи дійсно прокуратурою встановлені всі обставини, необхідні для безапеляційного стягнення суми, що перевищує мільярд гривень?
Відповідей на це не буде, доки Велика Палата не скаже своє остаточне слово.
Чому це важливо для суспільства
Коли розгляд справи навколо ключового об'єкта столичного інфраструктури та астрономічної суми затягується, а засідання зривається без попередження в день слухання, суспільство закономірно починає сумніватися в суто процесуальній чистоті процесу.
Наразі жодних доказів стороннього впливу на суддів КГС ВС чи неправомірних дій сторін не встановлено. Але саме тому максимальна прозорість — своєчасне інформування, оперативна публікація рішень та чіткі роз'яснення суду — є критично важливими. Вона не доводить нічиєї провини, але вона усуває кулуарні підозри.
Поки що головне питання залишається відкритим: чи стане це зупинення суто технічним кроком задля єдності судової практики, чи перетвориться на черговий приклад того, як мільярдні справи роками "тонуть" у процесуальних лабіринтах.
