Як екснардеп Логвинський вивів 54 мільйони через Страсбург

Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершила розслідування справи, яка демонструє, як можна обдурити Європейський суд з прав людини і змусити українську державу заплатити за приватний борг. Головний герой історії — колишній народний депутат Георгій Логвинський, якому інкримінують організацію схеми на 54 мільйони гривень.

Конструкція виглядала бездоганно на папері. У 2013-2016 роках підконтрольне учасникам схеми ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» звернулося до Страсбурзького суду зі скаргою на Україну. Компанія стверджувала, що держава роками не виконує судове рішення про стягнення боргу з ПАТ «Київенерго». Сума претензії перевищила 54 мільйони гривень.

ЄСПЛ, який традиційно розглядає скарги на держави за невиконання судових рішень, прийняв аргументи позивача. Але слідчі САП виявили, що вся конструкція базувалася на обмані міжнародної інституції.

По-перше, «Київенерго» ніколи не було державним підприємством. Спір мав суто приватний характер між двома комерційними структурами. По-друге, виконавче провадження за цим рішенням взагалі не відкривалося — формальної підстави звинувачувати державу у бездіяльності не існувало. По-третє, «Золотой Мандарин Ойл» вже давно відступив право вимоги боргу іншій компанії та отримав за це гроші. Фактично компанія продала борг, отримала оплату, а потім знову зажадала ті самі кошти, тільки вже через Страсбург і з державного бюджету.

За версією слідства, екснардеп Логвинський домовився з керівництвом Міністерства юстиції. Результат — держава визнала свою відповідальність у спорі, до якого не мала жодного відношення. Після цього гроші платників податків пішли на рахунки учасників схеми.

Подальша доля 54 мільйонів також цікава. САП встановила, що кошти легалізували через конвертаційні центри — класичну схему відмивання, коли гроші проходять через ланцюжок фіктивних компаній і виводяться з-під контролю.

Деталі справи додають картині гротескності. На момент звернення до ЄСПЛ директор «Золотого мандарина» вже проходив обвинуваченим у фінансових злочинах. Активи підприємства перебували під арештом. Щоб запобігти стягненню коштів, учасники схеми використовували підроблені документи та маніпулювали судовими процедурами.

Схема працювала на перетині корупції в Мін'юсті, маніпуляцій з міжнародними інституціями та класичних фінансових махінацій. Страсбурзький суд, який створювався для захисту прав людини від свавілля держав, перетворився на інструмент виведення бюджетних грошей. А український платник податків оплатив приватний борг, якого держава ніколи не винна була повертати.

Матеріали провадження тепер відкриті стороні захисту. Справа має перспективу дійти до суду, де екснардепу та іншим учасникам схеми доведеться пояснювати, як саме вони перетворили механізм міжнародного правосуддя на конвертаційний центр.