Замміноборони рф Олександр Санчик відзвітував про зростання поставок зброї у 12 разів

Заступник міністра оборони росії генерал-полковник Олександр Санчик, виступаючи на зборах з нагоди 326-ї річниці Дня тилу збройних сил, повідомив, що обсяги поставок озброєння, військової та спеціальної техніки від початку "військової операції" зросли у п'ять разів, а засобів ураження у дванадцять. За його словами, промисловий комплекс росії в умовах жорстких західних санкцій цілком забезпечує потреби військ.

Заява стандартна для російського офіціозу, який роками звітує про небувалі досягнення "СВО, що йде за планом". Проблема лише в тому, що ці досягнення набувають особливо цікавого вигляду в історичній ретроспективі, коли складаєш докупи всі попередні переможні цифри від різних високопосадовців. А складаються вони погано.

Почнемо здалеку. Ще у липні 2023 року Шойгу звітував, що загальна кількість "основних зразків озброєння, що закуповуються й модернізуються", зросла більш ніж у 5 разів, "Орланів" у 53 рази, "КамАЗів" у 17 разів, танків у 3,6 раза, БМП-3 удвічі, БТР-82А учетверо, вертольотів Ка-52 удвічі, Мі-28 утричі, а виробництво боєприпасів у 10 разів відносно початку 2022 року.

Потім, уже в листопаді 2023-го, той самий Шойгу повідомляв, що відносно початку 2022 року поставки бронетанкового озброєння зросли більш ніж утричі, безпілотників уже в 16 разів, а засобів ураження в 12 разів. Мине лише місяць, і 19 грудня 2023 року Шойгу знову оновить статистику: виробництво танків, за його словами, зросло вже до 5,6 раза, БМП і БТР у 3,5 раза, артилерійських боєприпасів у 17,5 раза відносно 2022 року.

Далі до звітності долучаються інші голоси. 3 травня 2024 року вийшов Чемезов з історією про те, що виробництво боєприпасів ствольної артилерії зросло вже в 6 разів відносно 2022 року. А 25 травня 2024-го вже сам Путін розповідав, що відносно 2022 року виробництво боєприпасів і засобів ураження зросло в 14 разів, автомобільної техніки в 7 разів, ракетно-артилерійського озброєння більш ніж у 22 рази, а бронетанкового в 3,5 раза.

12 серпня 2024 року естафету перехопив міністр промисловості Аліханов, за версією якого виробництво танків від початку 2022 року зросло в 7,5 раза, решти бронетехніки в 4,5 раза, а боєприпасів для ствольної артилерії в 15 разів. 16 грудня 2024-го Бєлоусов повідомляв уже про семикратне зростання виробництва танків.

І ось тут починається найцікавіше. 26 грудня 2025 року Путін заявив, що виробництво танків від початку 2022 року зросло вже у 2,2 раза, БМП і БТР у 3,7 раза, автомобільної техніки у 5,7 раза, а боєприпасів і засобів ураження у 22 рази. Придивіться до танкової цифри. У грудні 2024-го Бєлоусов казав про зростання у 7 разів, а через рік Путін називає 2,2 раза. Виробництво нібито стрімко нарощують, а множник за рік не виріс, а впав більш ніж утричі.

Тепер повернімося до Санчика з його дванадцятикратним зростанням засобів ураження та заявою, що бойові підрозділи на 97 відсотків забезпечені озброєнням і технікою. І ось на цьому місці статистика остаточно перестає складатися в єдину картину. Одні й ті самі позиції за два з половиною роки отримували найрізноманітніші множники, які то зростали, то падали залежно не від виробництва, а від того, хто саме й на яку дату виходив до трибуни.

За цими цифрами губиться простий факт. Реальні бойові дії з російського боку тримаються переважно не на продукції власного ВПК, а на контрактниках, імпровізованому транспорті аж до цивільних автомобілів і мотоциклів на лінії зіткнення, китайських дронах і цивільній електроніці, закупленій на світовому ринку. Росіяни люблять повторювати, що Україна тримається виключно на західній підтримці. Але й сама російська армія тримається на речах, що мають доволі опосередкований стосунок до заявлених рекордів оборонпрому.

Єдине по-справжньому цінне, що дає російський ВПК, це зенітно-ракетні комплекси. Утім, і ця перевага не рятує: тил усе одно системно вражають. Переважно тими самими китайськими дронами.