Зеленський скасував санкції проти бізнесмена Богдана Пукіша

Указом Президента України від 6 липня 2026 року № 587/2026 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 липня 2026 року "Про персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)". Документ короткий, канцелярський і на перший погляд рутинний: чергова порція санкцій, чергові додатки зі списками. Але в ньому є третій пункт, і саме він робить цей указ подією.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" РНБО вирішила підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів. Застосувати санкції до фізичних осіб згідно з додатком 1 і до юридичних осіб згідно з додатком 2. І окремо: у додатку до рішення РНБО від 2 травня 2026 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 2 травня 2026 року № 358/2026, позицію 2 виключити.

Позиція 2. Один рядок. Одне прізвище.

Зеленський скасував санкції проти бізнесмена Богдана Пукіша. Того самого Пукіша, чиє підприємство "Вестхім" два місяці тому опинилося в санкційному списку за поданням тієї самої Служби безпеки, яка тепер запропонувала санкції скасувати. Формулювання про "застосування та скасування" в одному реченні рішення РНБО звучить майже як зізнання: відомство прийшло на Банкову виправляти власну роботу.

Що ж сталося між 2 травня і 2 липня?

Сталося те, чого не сталося за попередні майже два роки. Про кейс Пукіша нарешті заговорили. Не в ефірах національних телемарафонів, не на шпальтах поважних розслідувальних видань, не в стрічках агенцій, які пильно стежать за оборонною галуззю. Всі вони мовчали. Мовчали, коли на "Вестхім" котилася хвиля за хвилею публікацій про браковані міни. Мовчали, коли телеканали, які ці публікації випустили, приносили офіційні вибачення. Мовчали, коли зʼясувалося, що за весь час жодної рекламації від Міністерства оборони України на продукцію підприємства не надходило. Мовчали, коли санкції все одно наклали.

Заговорила Укрмедіа. Напевно, єдина, хто допоміг Пукішу розповісти про проблему, і завдяки кому ця історія взагалі зʼявилася в інформаційному просторі попри цілковите мовчання всіх поважних ЗМІ.

Розслідування вийшло 1 червня 2026 року. Воно розбирає крок за кроком те, що автори назвали операцією "Корисні патріоти", і ставить питання, від якого досі відводили погляд: як під час повномасштабної агресії Росії проти України, використовуючи лише щирі емоції громадян, фейкові сайти та маніпуляції, можна на десять років паралізувати стратегічне підприємство українського ВПК?

Відповідь у хронології. Двадцять два місяці інформаційної атаки на "Вестхім" та його керівника. Двадцять два місяці, за які принципові, мотивовані люди з чіткою громадянською позицією стали сліпим інструментом у руках ворога і руйнували власну оборонку зсередини. Не за гроші. Не за завданням. За переконанням. Це і є унікальність кейсу, і це ж його небезпека: механізм не потребує зрадників, йому достатньо патріотів, яким підкинули правильну емоцію в правильний момент.

Розслідування завершилося санкціями. Не тому, що атака була доказовою, а тому, що вона була гучною. Офіційні вибачення телеканалів залишилися в архіві. Відсутність рекламацій від Міноборони залишилася в паперах. А рішення РНБО від 2 травня стало документом.

Тепер позицію 2 виключено. Указ підписано. Санкції зняті.

Питання, які лишилися, в указі не згадуються. Хто саме готував подання в травні. На підставі яких матеріалів. Чому механізм, здатний за одну постанову зупинити виробництво боєприпасів, не передбачає ані попереднього слухання, ані оприлюдненої доказової бази, ані судової перевірки. Чому те саме відомство, що вносило пропозицію накласти, через два місяці вносило пропозицію скасувати, і жодна посадова особа за цей маневр не відповіла нічим, крім підпису на новому папері.

І головне питання, яке не поставить жодна РНБО. Скільки ще підприємств українського ВПК зараз проходять через свою "позицію 2", просто тому, що біля них не виявилося нікого, хто б порушив мовчання.