🇺🇦 Чи суперечить сучасне виборче законодавство Конституції України?

Від "демократії" до імітації вибору: як партійна монополія знищила право громадян реально обирати владу

🔍 Конституція — за народовладдя. Закон — за олігархів

«Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування»
— ст. 5 Конституції України

Це — не просто декларація. Це основа конституційного ладу України. Але на практиці реалізація цієї норми перетворилась на формальність: замість безпосередньої участі у формуванні влади, українці фактично змушені «обирати» не людей, а бренди політичних проєктів, списки яких формуються кулуарно і непрозоро.

🗳 Вибори без права вибору: як закриті списки підмінюють волевиявлення

Згідно з чинним законом про парламентські вибори, вибори відбуваються за пропорційною системою з закритими партійними списками.

Що це означає на практиці?

• Виборець не обирає конкретного представника, а лише партію.
• Склад майбутньої фракції у Раді визначає не виборець, а вузьке коло партійного керівництва, часто пов’язане з фінансово-промисловими групами.
• Успішний кандидат — це не лідер громади, а той, хто домовився бути в «прохідному» списку.

Це пряма підміна ст. 69 Конституції, яка вимагає здійснення народного волевиявлення через вибори.

⚖️ Заборонено бути обраним без партії

«Громадяни мають право бути обраними до органів державної влади»
— ст. 38 Конституції України

Формально це право є. Але реалізувати його неможливо без партійної "індульгенції". Закон не дозволяє самовисування на парламентських виборах, а в місцевих громадах — партії контролюють формування списків навіть у найменших населених пунктах.

Тобто єдиний шлях до влади — це партійний квиток, а ще краще — гроші та зв’язки.

🧾 Порушення принципу субсидіарності й місцевого самоврядування

«Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — самостійно вирішувати питання місцевого значення»
— ст. 140 Конституції України

Партії централізовано призначають «своїх» навіть у селищні ради. Місцева громада не має ані права, ані інструменту запропонувати і підтримати свого представника, не узгодженого з партійним центром.

Це — повзуче згортання самоврядування. Не народ обирає собі представника, а партія делегує своїх людей в регіони.

📌 Висновок: імітація демократії — загроза державності

Сучасне виборче законодавство не лише не відповідає духу Конституції, але й суперечить її буквальному змісту, обмежуючи:

• право бути обраним (ст. 38),
• народне волевиявлення (ст. 69),
• безпосереднє народовладдя (ст. 5),
• місцеве самоврядування (ст. 140–143).

🔺 Фактично, партії стали приватними монополіями на владу, а вибори — інструментом легітимації політичного бізнесу.

🔄 Що робити?

• Відновити можливість самовисування на всіх рівнях.
• Забезпечити відкриті списки з персональним голосуванням за кандидата.
• Закріпити у Виборчому кодексі реальну відповідальність партій за прозорість формування списків.
• Відновити механізм відкликання депутата громадою, якщо він утратив довіру.

📣 Громадянин має право не лише голосувати, а й знати, кого він обирає. Інакше демократія — лише обгортка, а влада належить не народу, а тим, хто контролює партійні списки.