🔥 "Сирія за Україну": чи був геополітичний обмін між Путіним і Трампом?
Вперше за 25 років президент США особисто зустрічається з лідером Сирії. Аш-Шараа — новий персонаж, який раптово з’явився на сцені, як ефектний гібрид Ассада й Кемаля Ататюрка, — виглядає як "підсадна качка" геополітичної великої гри.
Чому саме зараз? І чому за підтримки Дональда Трампа?
У паралельній реальності, яку західна преса воліє не озвучувати, починає викристалізовуватись підозрілий геополітичний трикутник: Москва — Вашингтон — Анкара.
Теорія змови звучить так:
У 2015 році Путін увійшов до Сирії не щоб врятувати Асада, а щоб зірвати проект Катар–Туреччина газопроводу, який мав стати альтернативою "Газпрому" в Європі.
Кремль діяв не стільки проти Заходу, скільки проти Китаю, який спонсорував арабські енергетичні артерії в обхід РФ.
Тепер, коли проект "Північний потік" помер, а Україна в руїнах, Путіну Сирія вже не потрібна. Там дорого, складно і нецікаво.
Путін зливає Сирію Туреччині та США — в обмін на умовне "заплющення очей" Заходу на агресію в Україні.
Ізраїль і Саудівська Аравія — у виграші. Сирія, якщо "нормалізується", припинить бути фактором хаосу в регіоні.
В обмін: Путіну дають "вільну руку" на сході Європи — або принаймні створюють ілюзію такої руки. Вашингтон, зайнятий Китаєм, знецінює Київ. Європа дезорієнтована. Позиції України слабшають.
Що цікаво:
Аш-Шараа — загадкова постать. Вчорашній "терорист" раптом перетворюється на героя нового Близького Сходу.
Трамп використовує це як частину великої угоди, яку тільки він і здатен "відчути нутром".
Курди, ІДІЛ, Іран — усі ці проблеми Трамп пакує в одну коробку і відправляє назад на склад.
Головна вимога — "Погодження Авраама" для Сирії. Тобто визнання Ізраїлю. Це межа, за якою починається абсолютно новий регіон.
Чому це важливо для України?
Якщо ця конспірологія — не фікція, а проєкт реальності, то Україна стала частиною геополітичного обміну, як колись Польща на Ялтинській конференції.
"Віддай Сирію — забери Україну".
Можливо, саме тому Москва більше не чіпляється за Дамаск. Можливо, тому курди знову залишені сам на сам із турками. Можливо, саме тому Захід не квапиться з реакцією на російські бомбардування.
У висновку:
Це лише гіпотеза. Але в епоху пост-правди, саме гіпотези — те, що формує реальність. І часом теорії змови — це просто неоприлюднені плани впливових людей.
