🕯️ Узурпація титулу Русі: як Москва перервала канонічну спадкоємність Київської митрополії
Російська церковна та національна ідентичність не є продовженням Русі, а результатом політичної узурпації та релігійної підміни, що остаточно оформилася в XV–XVII століттях. Твердження про "єдине руське джерело" — це ідеологічний конструкт, що ігнорує як канонічну традицію, так і історичну реальність.
📚 Канонічна позиція: титул «митрополит Київський» не належить Москві
«Кафедру митрополита не можна переносити без згоди Вселенського Патріарха»
— Правило 34 Апостольських правил«Будь-яка церковна автокефалія, заснована без благословення Константинополя, є розколом»
— Каноніст Іоан Зонара, XII ст.
🕰️ Хронологія церковного розриву:
| Рік | Подія | Статус |
|---|---|---|
| 988 | Хрещення Русі. Кафедра в Києві. | Київ під юрисдикцією Константинополя. |
| 1325 | Митрополит Петро переїжджає до Москви. | Резиденція в Москві, але титул — митрополит Київський. |
| 1439 | Флорентійська унія. Київська митрополія погоджується на унію. | Москва відкидає унію. Москва поза законом. |
| 1448 | Москва самочинно поставляє митрополита Іону без Константинополя. | Початок неканонічної автокефалії. |
| 1589 | Москва добивається визнання патріархату у себе. | Захоплений полон патріарх Єремія II визнає МП. |
| 1686 | Москва отримує дозвіл від Константинополя призначати митрополита Київського. | Але з умовою автономії Києва. |
| 2018 | Константинополь скасовує акт 1686 року. | Відновлено канонічну спадкоємність. |
⚠️ Що це означає?
З 1448 року Московська церква перестає бути частиною канонічної Русі.
Уся спадкоємність Русі залишається за Києвом, а Москва створює власну схизматичну структуру, вигадуючи при цьому не лише імена, а й ідеологічні титули («Тертій Рим», «православна третя імперія», «спадкоємиця Византии»).
Російська ідентичність оформлюється на фальшивому канонічному фундаменті, де сакральна спадкоємність підмінена силовою узурпацією.
🧩Росія не «успадкувала» Русь — вона її символічно викрала.
Назва, титули, сакральний центр, історія — все це було перенесено до Москви не через канонічну тяглість, а через політичне насильство і церковне рейдерство.
Україна ж зберегла історичну спадкоємність: літопис, мову, територію, хрещення, канонічний зв'язок із Константинополем — аж до 2018 року, коли ця правота була юридично визнана.
