💡 Високий IQ є — але мало Нобелівських лауреатів? Річ не в тестостероні

В англомовній та російській публіцистиці знайшов доволі химерну тезу: мовляв, у фінно-угорських народів та японців фіксується високий середній IQ, але серед них зовсім небагато нобелівських лауреатів. Отже, впевнені науковці, щось "не так з характером".

Чергове дослідження (Даттон, Беккер, Шибаєв) повторює цю ж думку: нібито справжній геній повинен бути трохи агресивним, егоцентричним, з низькою поступливістю та підвищеним рівнем тестостерону. А фінно-угри й японці — занадто "соціально тривожні", тому, мовляв, і не здатні до проривного мислення.

Проте це не наука, а псевдобіологія у дусі ХІХ століття. А тепер — факти.

📌 Геній — це не лише про IQ, а про доступ до інфраструктури

Нобелівські лауреати — передусім продукт певної наукової екосистеми: університетів, лабораторій, наукових конкурсів, журналів, фондів і соціального капіталу. Геній без інституційної підтримки — це як обдарований кухар без кухні.

📌 Де добре фінансують науку — там вона і розквітає

США, Німеччина, Велика Британія, Франція — світові лідери за кількістю нобелівських лауреатів. Випадковість? Ні. Це держави, які системно інвестували в фундаментальні дослідження протягом останніх ста років. Нобелівські прориви трапляються там, де існують:

• гранти,
• доступ до високовартісного обладнання,
• міжнародна колаборація,
• інститути публікацій і наукової конкуренції.

📌 Фінляндія, Японія й Корея — це технологічні держави, а не шоуруми "геніальності"

Ці країни свідомо інвестували в загальну освіту, промислові R&D, патентування й прикладну інженерію. Їхні вчені створюють не медійний капітал чи гучні прориви заради премій, а сталі технологічні зміни. Тут цінується командна робота, стриманість, прикладна користь — а не демонстративний індивідуалізм.

📌 Тестостерон ≠ талант

Зводити пояснення геніальності до гормонального профілю — це все одно що пояснювати музику Бетховена рівнем адреналіну. Справжні чинники — історичні, політико-економічні та інституційні.

✅ Висновок:

Недостатньо народитися розумним. Потрібно ще й з’явитися у країні, яка фінансує науку, розбудовує лабораторії та забезпечує грантову підтримку.
Лише тоді інтелектуальний потенціал може реалізуватися.
IQ без системи — це лише можливість.
А Нобелівська премія — це не про винятковий розум, а про те, хто і де отримав доступ до середовища, що дає цьому розуму змогу проявитися.