Андрій Ляхович: ,, Найбільша проблема ДФТГ - комунікація
Приємно, що видалась нагода побувати кілька днів в Києві. Це є серце України, столиця наша.
І пригадуються перші дні російської навали в Києві, де було тут холодно, пахмурно і обстріли.
Зараз приємно, що столиця наша живе звичайним мирним життям. Хочеться побажати також і Сходу нашій Україні швидше виграти цю війну, звільнити окуповані території. І щоб Схід нашої держави зажив мирним життям..
На Сході вражає об’єднання людей. Віра і їхнє прагнення до перемоги, звільнення наших територій. Їхня віра в те, що навіть переважаючі сили, наскільки там кидає російська федерація, орки, рашисти, своїх військових, все одно наші вірять і знають точно, що вони переможуть.
Ну, це було відрядження. Відрядження по областях Сходу України. Подивитись, як там у нас справи. Налагодити добровольчий рух, поспілкуватись з побратимами.
Найбільше мотивує те, що ми є на своїй землі і ми захищаємо свої сім’ї. Розуміємо що там, на Донбасі є, як сказав один поранений десантник: ,,Це є наша Голгофа, на якій ми повинні виграти, закріпитись. І це є Україна, яка не дасть просуватись далі оркам’’.
Ми є сильна нація, сильні і хоробрі воїни, сильні і хоробрі люди. Всі об’єднались навколо звільнення наших територій, навколо очищення. Навіть перебуваючи тут, під аркою колишньої ,,дружби’’, якої вже не стало. І дійсно проходиш і бачиш; пропали ці ..два товариша’’ і стало якось світліше , вільніше в цьому сакральному місці в центрі Києва, в центрі України. Тому віримо що перемога буде за нами, в цьому можемо навіть не сумніватись. Наші воїни, так і добровольці зроблять все для звільнення нашого Сходу України і нашого Півдня України. На Півночі, там вже наші закріпились і не дають змоги зайти ще раз. Тому тільки перемога і до неї.
Найбільша проблема, це налагодити комунікацію, чим ми там і займаємось. Це навіть комунікація між трьома гетьманами, які керують там тими самими добровольчими формуваннями. Коли приїжджаємо, тут всі друзі, разом в одному напрямку працюють. Тому наше завдання; об’єднати тих всіх гетьманів в одне єдине і звільнити Україну. Це напевно єдина проблема.
Решта, чого не вистачає, можна у орків відібрати і покористуватись.
Ну, в перемозі напевно так і є, це об’єднання різних людей, які роблять одну справу. Це є комунікація, це є інформація : ,,Краще один раз побачити, ніж десять раз почути’’. Тобто, то що ми проїхали від Лисичанська і до Дніпропетровських, до Донецьких напрямків, проїхали до всіх передніх ліній, це звичайно краще побачити, чим хтось розкаже.
Я б не сказав, що є проблема з постачанням тому, що збройні сили забезпеченні. Хотілося, щоб було швидше. Напевно, все-таки логістика - це така справа їде, довозить. Ми не можемо рівнятись з ними з їх забезпечення, в них коротше плече підвозу ніж в нас. Ми веземо все з Заходу. Проходити через наші кордони і через всю Україну треба підвозити. Вони, вже там закріпилися і Росія близько. Я думаю, вони натягнули всього вже до цього і зараз вже підвозять їм поближче. А так справляємось.
Чи відчувають воїни підтримку?
Звичайно, наші воїни молодці, тому приємно. Ми провідували в госпіталі наших воїнів-десантників. В них такий настрій, хоча їх побратим загинули в цьому бою, кажуть: ,, Єдине - це виздоровіти, повернутись знову в стрій і визволяти та звільняти нашу неньку Україну’’.
Ну звичайно ж об’єднуватись. Звичайно вірити в наші збройні сили. Вірити в наших добровольців, вірити в наші інші об’єднання, які зараз роблять все для звільнення нашої держави від навали, окупації. Тому ми переможемо. Звільнимо Україну. І буде мирно, як у Києві, так і в крайній нашій точці Луганської, Донецької, Миколаївської, Херсонської і в Криму нашому, також.
