Байден vs. Трамп: Краще тиха корупція чи відвертий шантаж?
Світова політика — це не про мораль, а про вигоду. Світова політика завжди полягала на принципах торгівлі національними інтересами, і питання лише в тому, як саме цю торгівлю ведуть. Адміністрація Байдена, якщо вірити звинуваченням ЗМІ, діяла через кулуарні схеми, тоді як Трамп відкрито пропонує «вигідні» угоди, не приховуючи політичного тиску. Що ж є меншим злом для України: закулісні домовленості, які можуть залишити країну без важелів впливу, чи відвертий торг, у якому хоч можна розраховувати на певну прогнозованість?
Ваше питання — це класична дилема між двома типами політичного підходу: відвертим цинізмом і прихованими схемами.
Кулуарна меркантильність (Байден, якщо припустити правдивість звинувачень) виглядає як класичний політичний бізнес, де все робиться «по-тихому», через прокладки, з ухилянням від прямої відповідальності. Це більш витончена форма корупції або лобізму, що може мати менший медійний резонанс, але водночас глибше вкорінюється в системі. Головна небезпека — відсутність прозорості й ризик того, що інтереси країни стають заручниками непублічних домовленостей.
Відверта меркантильність (Трамп) — це своєрідний політичний шантаж, де немає ілюзій щодо альтруїзму чи дипломатичних реверансів. Він прямо заявляє: «Я даю вам пропозицію, від якої вам буде важко відмовитися». Так, це менш лицемірно, але водночас демонструє, що політика стала відвертою торгівлею, де сильніший диктує умови слабшому.
Що краще?
З точки зору державних інтересів України жоден із цих варіантів не є ідеальним. Однак, якщо вибирати між двома підходами, відверта меркантильність дозволяє хоч якось передбачати правила гри і залишає простір для політичного маневру. Кулуарні ж схеми небезпечні тим, що їхня суть стає відома лише тоді, коли вже майже неможливо щось змінити.
В ідеалі Україна має не погоджуватись на шантаж і лобістські схеми, а формувати власну чітку політику щодо видобутку ресурсів, укладати прозорі договори та використовувати конкуренцію між гравцями у власних інтересах. Але для цього потрібні сильні інституції, яких поки немає.
