Чому Росія залучає військових із КНДР — пояснення без ілюзій
❶ Власні ресурси вичерпано — «свої» не хочуть вмирати
Російський мобілізаційний ресурс не безмежний. Добровольці закінчилися ще у 2022-му, чекістський нагляд за «вагнерівцями» після бунту Пригожина фактично знищив паралельну систему вербування.
Навіть платна служба вже не приваблює: чим більше трун — тим дорожче обходиться мотивація. «Свій» мобілізований вимагає компенсацій, гарантій, часто має родину й соціальні очікування.
❷ Північнокорейські солдати — ідеальні для кремлівського цинізму
Вони позбавлені суб'єктності: не мають свободи слова, не можуть відмовитися, не ставлять запитань.
У Пхеньяна є мотивація — валюта, зброя, технології, продовольство або доступ до російських енергетичних контрактів.
Для Кім Чен Ина — це ще й ідеологічна інвестиція: закордонна кампанія легітимує його владу як міжнародного гравця.
❸ Кремль іде шляхом Ірану або СРСР: "чужими руками"
Як СРСР під час Корейської війни надсилав «добровольців» у Корею, так і зараз Росія експортує війну, а імпортує живу силу.
Це схоже на іранську стратегію: використовувати проксі-війська і «легковагові» людські ресурси, знеособлені, без політичних ризиків для центру.
❹ Трупи без протестів: політична вигода
Смерть північнокорейця в окопах під Токмаком не викличе мітингів у Пхеньяні й точно не сколихне Москву.
А от російські вантажі-200 — це ризик. Кремль чудово розуміє, що нова хвиля мобілізації (особливо в Москві чи Пітері) може коштувати більше, ніж здається.
❺ Це дешева «інвестиція» в наступ
Якщо втрати Північної Кореї не викликають політичних наслідків — вони стають для Кремля розхідним матеріалом. Тобто: "дешевше втратити 10 000 північнокорейців, ніж 1000 своїх".
Для масштабного наступу, який Кремль розглядає на 2025, потрібна не якість, а маса.
❻ Це сигнал Заходу — цинічний і стратегічний
Кремль демонструє: «У нас ще є союзники. І вони дають солдатів».
Навіть якщо це примара союзників — медійно вона працює. Західні країни мають у відповідь витрачати ресурси на аналітику, дипломатичний тиск, логістику оборони.
Наостанок — прагматичне резюме:
Кремль купує наємників із КНДР не тому, що не має солдатів. А тому, що його солдати більше не дешеві — а чужі смерті не болять.
Це імперська бухгалтерія смерті, у якій найцінніше — це уникнення внутрішньополітичних ризиків. Ідеологія? Патріотизм? Ні, просто «оптова війна без гучного шуму вдома».
