Чому в політичній боротьбі забувають про головне — українську націю

Коли говорять про «велику угоду» між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним, про вимоги Зеленського чи претензії до нього, за лаштунками залишається головний гравець, без якого взагалі не було б питання про незалежність України, — її народ. Саме українська нація, а не політики, у перші дні повномасштабного вторгнення вийшла на вулиці, озброївшись чим доведеться, щоб зупинити російську армію. Не маючи достатніх ресурсів, не сподіваючись на гучні заяви ззовні, звичайні люди — резервісти, волонтери, тероборона і просто вмотивовані громадяни — показали, що Росія не зможе швидко і безболісно захопити Україну.

Однак сьогодні ми бачимо, як доля України багато в чому залежить від «закулісних переговорів» і політичних чвар. Трамп звинувачує Зеленського та Порошенка у «зраді», Путін намагається реалізувати свої цілі через таємні домовленості, сам Зеленський жорстко відстоює президентські повноваження в умовах війни, а Європа і Китай нервово відстежують, чи не укладуть Вашингтон і Москва «велику угоду» без їхньої участі. У всьому цьому, на жаль, ані Трамп, ані Путін, ані Зеленський, ані багато західних політиків часто не ставлять на перший план саме українську націю, яка платить найвищу ціну — життями своїх громадян і зруйнованими містами.

1. Українці зупинили агресію в перші дні повномасштабного вторгнення!

• Без чітких наказів згори: коли влада ще не до кінця зорієнтувалася, прості українці почали будувати блокпости і виходили на перекриття доріг з буквально підручними засобами. Це стало критичним фактором, який уповільнив наступ ворога.
• Єднання армії та народу: ЗСУ спиралися на ентузіазм і підтримку населення, що дозволило швидко налагодити постачання, медичну допомогу, зв’язок. Цей «народний фактор» спрацював краще за будь-яку формальну систему оборони.

2. Чому ж долю України вирішують «за її спиною»?

• Трамп vs Зеленський: особисті образи та претензії. Американська допомога формально надавалася «Україні», але в дискусіях політиків звучить так, ніби гроші «дарували Зеленському». Насправді ж основна частина цієї допомоги працювала на фронті, рятуючи життя українських солдатів і мирних мешканців.
• Путін vs Україна: Кремлю вигідно звести все до угоди з Трампом або будь-яким іншим впливовим гравцем, який міг би змусити Київ піти на поступки. При цьому думка українських громадян, які воюють за свою країну, часто просто ігнорується.
• Європа і Китай: поки що зосереджені на власних інтересах, боячись, що США і РФ можуть кулуарно домовитися, залишивши ЄС і КНР спостерігати «зі сторони». Але водночас голос самої України нерідко заглушується або витісняється.

3. Політичні чвари не повинні визначати майбутнє народу!

• Військові дії та доля народу — не предмет торгу. Коли Трамп намагається диктувати умови виборів, а Зеленський відмовляється навіть розглядати пом’якшення своєї вертикалі, фактично «перекидають» долю мільйонів громадян, які не мають права голосу за цим «столом угод».
• США допомагали саме українцям. Багато хто у Вашингтоні наголошував: це народ заслуговує підтримки, адже він бореться за свободу і демократію. Політичні інтриги навколо особистостей Зеленського, Порошенка чи будь-кого іншого — це другорядне. Українська нація довела, що здатна захищати себе, і саме це є головною підставою для допомоги.
• Необхідність враховувати думку громадян. Той факт, що в умовах війни можуть погіршуватися демократичні процедури, не означає автоматичного схвалення Заходом скасування виборів чи жорсткої централізації влади. Але й вирішення цих питань має відбуватися не на закритих зустрічах Трампа і Кремля, а всередині самої України — з урахуванням волі народу, а не примх зовнішніх гравців.

4. Не можна забувати: саме українці стали бар’єром для подальших агресивних планів

• За відсутності рішучого опору Росія могла б захопити значно більші території, загрожуючи вже країнам НАТО. Тоді проблеми Трампа, Європи та всього світу були б незрівнянно гострішими.
• Героїзм нації не можна зводити до «цифр допомоги та угод». Тисячі волонтерів, лікарів, вчителів, робітників тримають країну на плаву, попри бомбардування і економічну кризу.

5. Висновок: політики не повинні затіняти роль українського народу

У той час як Трамп вимагає проведення виборів під загрозою скорочення військової та фінансової допомоги, а Путін намагається використати внутрішні та зовнішні суперечності Києва, українська нація продовжує боротися за свою незалежність. Саме воля громадян до опору зупинила стрімкий бліцкриг Москви на початку війни. Саме народ несе основні втрати та закриває дірки в бюджеті, забезпечуючи армію.

І якщо сьогодні майбутнє мільйонів громадян опиняється під загрозою через політичні чвари Трампа, Зеленського, Путіна та інших, це не лише несправедливо — це прямо суперечить принципам свободи, заради яких Україна встала на захист своєї землі. Виходить, що найголовніші люди в цій історії — звичайні українці, які все ще на передовій і в тилу — змушені чекати, поки політики вирішать їхню долю в кулуарних переговорах.

Справжня підтримка України з боку США, Європи чи світу загалом завжди має бути адресована передусім її народу — тому самому, який в умовах неймовірної небезпеки показав приклад мужності та самопожертви, зупинивши переважаючого противника. І якщо хтось хоче «домовитися» без урахування цієї сили, він, по суті, повторює фатальну помилку: недооцінює потенціал і волю самої української нації.