Економіка збитків: як держава стала бізнесом для фінансово-промислових груп
У сучасній Україні формується особливий тип економіки — економіка збитків. Вона виникає не внаслідок помилок чи кризи, а як закономірний результат захоплення держави фінансово-промисловими групами (ФПГ). Цей процес відбувається або шляхом прямої корупції, або через підпорядкування органів влади під виглядом демократичних процедур.
Формально демократія нібито працює: є вибори, партії, дебати. Але на практиці це — імітація. Виборчий процес використовується для легітимації інтересів ФПГ, а громадська думка маніпулюється, щоб створити ілюзію добровільної підтримки системи, де збагачуються одиниці за рахунок більшості.
Політика у такій конфігурації перетворюється на м’який інструмент впливу. Вона пояснює громадянам, що бідність — це їхній вибір, а нерівність — наслідок ринку. Тим часом державна машина працює як єдиний механізм перерозподілу бюджетних коштів на користь обмеженого кола гравців.
Чиновники всіх рівнів — від селищної ради до Кабміну — стають частиною великої схеми, де головна мета не розвиток, а перетворення бюджету на джерело стабільних доходів для ФПГ. Вони не зацікавлені в ефективності чи результатах — головне, щоб проєкт був дорогим. Адже чим вищі державні витрати — тим більше прибутків для «підрядників».
Соціальна інфраструктура, дороги, цифровізація, реформи — все це перетворено на ширму, за якою перерозподіляються мільярди. На папері — благо для народу. У реальності — дохід для вузького кола компаній.
Фінансово-промислові групи не зацікавлені у зростанні добробуту громадян. Навпаки, чим бідніші українці, тим більше залежні вони від держави, а отже, від її витрат. ФПГ не потребують зростання споживання — вони давно заробляють не на товарах, а на підрядах. Вони лобіюють високі податки, субсидії, соціальні програми не заради добра — а тому, що це гарантує нові бюджетні потоки.
Держава в такій моделі — вже не незалежний управлінець, а офіційний бухгалтер ФПГ. Міністерства, служби, агентства — не розв’язують проблем, а обслуговують інтереси власників бюджетних контрактів. Приватне зростає за рахунок публічного. Громадяни — лише джерело податків, які потім «освоюються» у вигляді проєктів, тендерів і підрядів.
Отже, ми живемо не у кризі, а в системі. Економіка збитків — це не аномалія, а стратегія. І доки держава буде бізнесом для ФПГ — жодна реформа не стане реформою, а кожне нове будівництво — лише ще одним рахунком до сплати для суспільства.
