Фашизація - останній шанс на порятунок Московської імперії відомої світу як Росія
Фашистський режим без альтернатив
Будь-яка політична модель має певні вади. Конструкція моделі Московської імперії, або Москви та її колонії обєднані під назвою Росія, побудована з одних лише вад, недоліків та дефектів західних та східних систем управління. Що сталось можливим через географічне розташування останньої імперії, або імперії “Z”. Z - остання буква латинського алфавіту, була обрана не випадково як символ останнього хрестового походу Москви на Рим.
Москва дійсно увесь час намагалася переймати досвід східних та західних країн обєднуючи їх, але через відсутність власного фундаменту ця надбудова не мала шансів на життя. Але це ніяк не змінило ані курс, ані напрямок розвитку імперії, яка увесь час використовувала силовий ресурс задля ремонту системи та утримання її від руйнування.
Стратегічна нездатність московської влади вийти з циклу автодеструкції призвела до того, що у 2019–2020 роках, коли перед Кремлем стояв останній реальний шанс можливості переформатування, режим остаточно зробив вибір на користь фашизації, втрати залишків політичної гнучкості, обравши війну та репресії.
Саме тому слід знати і розуміти, що навіть після завершення війни в Україні, у Кремля не буде іншого вибору ніж підтримка керованості імперії через мобілізацію, конфлікт і страх. Це не просто політика, це — єдина модель виживання системи, яка не має більше жодних механізмів існування та адаптації до мирного часу.
Ідеальний шторм та ефект незворотності
У 2014 році комбінація санкцій, деградації управління, війни, клептократії та структурної економічної слабкості створила ситуацію, вихід з якої вже неможливий у рамках існуючої на Росії політичної моделі. Саме тому 2019 мав стати останнім мирним роком, і тільки епідемія Ковід врятувала тоді Україну від війни.
Ключовий момент: в Кремлі знали про невідворотність катастрофи, і розуміли, що війна не вихід. Але також і розуміли, що припинення війни, призведе до демонтажу всієї системи. Причому це станеться через повну втрату функціональності державного механізму.
Фашизація як план порятунку Імперії
Спроба Путіна у 2020 році створити керовану трансформацію режиму провалилася — довелося обнуляти президентські строки і триматися за владу використовуючи силовиків. З цього моменту будь-яка трансформація стала технічно неможливою, а єдиною формою самозбереження — постійне нарощування насилля, мілітаризація та репресії.
Це класичний симптом фашистського дрейфу — коли влада не здатна генерувати позитивний порядок денний і змушена живитися страхом та конфліктами. Режим перестає бути владою прогресу та розвитку і стає владою утримання через ворожнечу та війну.
Війна — єдина легітимація влади Кремля
Відповідно до цієї логіки, завершення війни — не відвертає загрози для Кремля. Бо війна не тільки слугувала виправданням для всіх провалів режиму, а й була способом збереження мобілізованої реальності та каналізації негативу і протесту. Умови миру, де немає ворога, — це сценарій розпаду для Імперії. Тому в Кремлі ніхто не наважиться підіймати питання завершення війни з Україною. Там лише стоїть питання: з ким і коли воювати далі?
Це може бути:
новий зовнішній конфлікт на території колишніх колоній — Молдова, країни Балтії, Казахстан;
внутрішній ворог — уявний заколот, “українські терористи”;
гібридна модель — “підпільні агенти Заходу” на Росії, легітимізація внутрішнього терору як продовження “війни з НАТО” через проксі в ЕС.
Звуження коридору: без вибору, без майбутнього
Путінський як і взагалі московський режим не має більше жодного поля для рішень. Будь-який поворот назад або вбік дорівнює самознищенню. Залишився лише вузький коридор, який всеодно веде до краху. І так вже входить, що замість уповільнення, Кремль лише пришвидшує рух по цьому коридору, нарощуючи ціну майбутнього невідворотного розпаду.
Це не фаталізм, а структурний аналіз системної неспроможності. Система, яка не може існувати без війни, приречена на те, щоб її постійно шукати. А через те, що будь-яка війна закінчується, як мінімум через виснаження, а система не може без війни функціонувати, то вона приречена на крах.
Висновок: режим як самовідтворювана катастрофа
Росія перетворилася на режим, для якого шлях до катастрофи — не наслідок помилки, а єдиний спосіб існування. Це кінець історії у буквальному сенсі — не філософському, а адміністративному: держава, яка не може керувати інакше, ніж через терор, врешті-решт втрачає здатність керувати взагалі.
Коли будь-яка пауза між катастрофами стає небезпекою для влади — єдиним варіантом лишається перманентна катастрофа.
🧩 Цитата для підсумку:
“Війна — це не збіг, не прорахунок, не метод, і не засіб. Це — єдиний сенс існування Росії. Росія не воює задля чогось. Вона існує заради війни".
