Фінансуючи хаос: світова "пастка безпеки" поглинає майбутнє цілих поколінь

Стокгольмський інститут дослідження миру SIPRI щойно опублікував дані, які варто читати не як звіт про витрати, а як діагноз цивілізації. Світові військові витрати у 2025 році досягли $2,88 трлн. Зростання фіксується вже одинадцятий рік поспіль. Частка у світовому ВВП - 2,5%, найвища з 2009 року.

Цифри самі по собі не скажуть нічого, якщо не розуміти їхню глибинну економічну природу. А природа тут одна: фінансування ВПК - це не інвестиції. Це утилізація капіталу держав у промислових масштабах. Анігіляція того, що мало йти на розвиток, - заради надприбутків тих, хто заробляє на чужих війнах.

Що таке $2,88 трлн насправді

Для масштабу: вартість плану Маршалла, завдяки якому відновили Західну Європу після Другої світової, у сучасних цінах становила близько $160 млрд. Людство щороку "спалює" вісімнадцять таких планів.

Але пряме витрачання - лише видима частина айсберга. Класична модель оцінки сукупних збитків від мілітаризації, яку розробляли Девіс і Нордхаус, показує: кожен долар витрат на зброю в умовах активного конфлікту генерує від $4 до $16 сукупного збитку через зруйновані ланцюги постачання, знищену інфраструктуру, демографічні втрати і втрачені інвестиції.

$2,88 трлн прямих витрат - це, за найбільш консервативною оцінкою, від $10 до $15 трлн сукупного економічного збитку глобальній системі щороку. Для порівняння: весь світовий ВВП - близько $110 трлн.

Тобто мілітаризація поглинає щонайменше 10% потенційної продуктивності людства. Гроші, які мали забезпечувати подальший розвиток цивілізації, йдуть не на відтворення, не на технологічний стрибок - а на знищення. Що в рамках парадигми "економіки збитків" формує новий, ще більший ринок відбудови. Витрачаючи $2,88 трлн на війну, власники воєнних капіталів отримують гарантований доступ ще до $15 трлн із державних бюджетів - через контракти на відновлення зруйнованого.

Структура як вирок

Три країни - США, Китай, Росія - витрачають 51% світового оборонного бюджету. Але читати цю цифру треба через призму економічних ваг, а не абсолютних сум.

США витрачають $954 млрд - 33% світових витрат при тому, що американська економіка становить близько 25% світового ВВП. Непропорційне перевитрачання - класична ознака гегемона на стадії, яку Джованні Арріґі описував як "фінансіалізацію занепаду": утримання глобальної системи починає коштувати більше, ніж вона приносить. Або кажучи простіше: чим більше США вкладаються в безпеку, тим швидше втрачають світове лідерство.

Характерно, що у 2025 році США показали скорочення - через відсутність нового пакету допомоги Україні. Але це не зміна стратегії. Програми, що фінансувались за попереднього уряду, закрили і відкрили нові - ще прибутковіші для тих, хто стоїть за ними.

Китай витратив рекордні $336 млрд - 12% світових витрат при економіці, що наближається до 18% світового ВВП. Пекін поки що недовитрачає відносно своєї реальної ваги, але нарощує послідовно і без різких стрибків. Це поведінка не агресора, а претендента на гегемонію, який накопичує виробничу потужність перед конвертацією її у військову - точно так само, як США робили це у першій половині XX століття.

Росія - $190 млрд, 6,6% світових витрат при ВВП, що не перевищує 1,7% світового. Витрати на війну перевищують економічну вагу майже в чотири рази. Це не стратегія великої держави - це самознищення через мілітаризацію. Радянська модель у мініатюрі: економіка поступово перетворюється на придаток воєнної машини, поки та сама машина з'їдає джерела свого відтворення. Чим закінчилась та модель - ми пам'ятаємо: 1991 рік, і Москва випустила з концтабору всі свої колонії-республіки.

Україна: ціна виживання

2,9% світових витрат - стільки ж, скільки Саудівська Аравія з її нафтовими надходженнями. При економіці, яка є долями відсотка від світової, це дуже поганий індикатор. Зростання на 20% у 2025 році на фоні скорочення американської допомоги - не тріумф, а сигнал тривоги: країна переходить на самофінансування війни за рахунок внутрішнього споживання і майбутнього наступних поколінь.

Дослідник SIPRI Лоренцо Скараццато зафіксував: частка оборонних витрат у держбюджетах досягла рекордних рівнів і в Україні, і в Росії одночасно. Обидві країни входять у спіраль, де кожна наступна гривня і кожен наступний рубль, витрачені на зброю, ще глибше виснажують відтворювальний потенціал економіки. Різниця лише в тому, що Росія робить це добровільно заради імперського проекту, а Україна - вимушено заради виживання.

Пастка безпеки

Найважливіше, чого не побачить ніхто з таблиць SIPRI - це колективна ірраціональність раціональних рішень.

Кожна окрема держава, яка нарощує військовий бюджет, діє цілком раціонально: загрози реальні, союзники ненадійні, час минає. Але коли всі гравці одночасно нарощують витрати у відповідь на дії одне одного - сукупний рівень безпеки не зростає, а падає. Це класична пастка безпеки, яку описував Роберт Джервіс: кожен крок до самозахисту інтерпретується сусідом як підготовка до нападу, що змушує сусіда робити симетричний крок.

Одинадцять років поспіль зростання - це не реакція на конкретну загрозу. Це системна динаміка, яка самовідтворюється незалежно від намірів учасників. Германія підніметься до 2,3% ВВП у 2025-му і планує 3,5% до 2029-го. Польща вже перевищила 4%. Решта НАТО тягнеться до 3%. Якщо тренд збережеться, до кінця десятиліття світ вийде на рівень $4-4,5 трлн щорічних витрат.

Це не "ціна миру". Це ціна підготовки до наступної великої війни.

Арріґі писав про системні цикли накопичення капіталу і про те, як кожен гегемоніальний перехід супроводжується фазою хаосу і насильства. Ми, за усіма показниками, живемо в саме такій фазі - і сумлінно її фінансуємо. Питання лише одне: коли саме ця фаза хаосу стане незворотною?