Губарєв закликає до війни — але вже не з Україною. То з ким?

Павло Губарєв — колишній «народний губернатор Донбасу», аніматор, ідеолог референдумів і фігурант забутих кримінальних справ — знову повертається на сцену. Але тепер його меседж звучить інакше. Це вже не звичні мантри про «київську хунту», а набагато небезпечніший коктейль: прямий заклик до збройної боротьби. І не з Україною — а з «внутрішнім ворогом».

«Росіяни здатні до організованого спротиву й можуть зі зброєю в руках захищати своє право жити за власними правилами… Поки триває війна із зовнішнім ворогом, наша злочинна влада веде війну проти інтересів країни і свідомо — проти російського народу», — пише Губарєв.

Україна і НАТО — вже не головні вороги?

Найгучніший сигнал — не в тому, що він закликає продовжувати війну. А в тому, що ворогом Росії він тепер вважає не Україну і не НАТО, а сам Кремль. Ба більше: Губарєв прямо стверджує, що шкода, яку завдає «наша влада», незрівнянно більша, ніж шкода від України і НАТО разом узятих.

«Здамо зброю — здамо країну!» — гасло, яке він пропонує повторювати, як мантру.

Це вже не ультрапатріотизм. Це пряма загроза державному суверенітету — і не українському, а російському. За його логікою, справжня війна ще навіть не починалась. Вона тільки починається — всередині країни.

Але чим же, власне, шкідлива для Росії Україна?

Губарєв за інерцією продовжує називати Україну «зовнішнім ворогом», але навіть він більше не намагається пояснити — чому. Питання зависає в повітрі:

• Чим саме Україна загрожує Росії?
  Своєю незалежністю? Тим, що в неї є кордони, армія і зовнішня політика?

• А НАТО?
  Тим, що не дозволило Москві стерти з мапи Балтію й зараз підтримує Україну?
  Чи тим, що показало світу: Росії можна чинити опір — і перемагати?

То хто ж справжній ворог?

За версією Губарєва — не Україна. І не Захід. А російська влада, яка:

• зрадила «російську ідею»,

• грабує країну під час війни,

• знищує самих «носіїв російського духу».

«Росію і наш народ урятує тільки організація озброєного російського народу», — пише він.

Це вже не аналітика, а маніфест збройного повстання. Це — не оборона Бєлгорода, це — натяк на новий 1917-й. Це — підготовка внутрішнього фронту. Нової громадянської війни.

Відлуння 1917-го?

Сам Губарєв згадує, як Перша світова плавно перейшла в громадянську.
І недарма. Росія, втягнута у затяжну війну, дедалі більше нагадує скалічену імперію напередодні революції.

Коли «патріотам» стає затісно в офіційній повістці — вони повертають зброю не на «ворога», а на того, хто їх на цю війну послав.
Коли солдатам кажуть, що «ворог переможений», але життя не поліпшується — вони повертаються додому з автоматом і з питаннями.

І перше з цих питань уже прозвучало:

Якщо Кремль не переміг Україну, не навів лад і не зробив життя кращим — то хто винен?

Губарєв не сумнівається: винна «наша влада».

Питання виживання

Виголошувати таке в державі, де дають тюрму за меми — вже виклик. Але ще більша загроза — що ці думки розділять не маргінали, а мобілізовані, фронтовики, родини загиблих.

Саме вони можуть стати ґрунтом для нової «смутної революції під георгіївською стрічкою». Не ліберальної. Не прозахідної. А суворо «імперсько-патріотичної» — проти тих, хто їх зрадив.

Насамкінець

Поки на папері Росія «воює з НАТО», справжній фронт відкривається всередині.
І закликає до нього не «агент Держдепу», а Павло Губарєв — один із найвідоміших облич «русской весны».

Історія про те, як мрія про велику імперію обертається громадянською різнею — це не байка з підручника. Це — сценарій, який, схоже, зовсім скоро переросте в цілком реальну війну.

Що ж… Успіхів обом сторонам.
Сподіваємось, що з цієї бійні переможцем не вийде жоден з учасників.