Кадровий Карфаген: Хто призначає лояльних невігласів керувати державою
Кожну корупційну справу в Україні обговорюють за одним і тим самим шаблоном: скільки взяли, на що витрачали гроші, де знайшли готівку, яку заставу призначив суд, чи встиг фігурант виїхати.
Буденні цифри, заїжджені пояснення, знайомі обличчя і фінал у вигляді ухвали, яка навряд чи закінчиться реальним строком. І ніколи, ніколи після гучного викриття не звучить питання, з якого взагалі варто починати: чому не відповідає людина, через яку корупціонер опинився на цій посаді?
Хто його туди привів, хто підписав наказ, хто хоч раз перевірив, чи здатна вона взагалі виконувати роботу, за яку їй платить держава з наших із вами податків? Це питання не абстрактне.
В Україні працює відпрацьований механізм, який відсіює фахівців і піднімає нагору лояльних.
Саме через це на виході неминуче маємо те, що маємо: посади, зайняті людьми, чия єдина справжня кваліфікація - походження, надзвичайно близьке знайомство з тим, хто призначає, або вплив на тих, хто призначає на посади. І справа "Карфаген", у якій НАБУ і САП 4 вересня оголосили про викриття злочинної організації на чолі з посадовцем Офісу генерального прокурора, дає нам можливість подивитися не на сам злочин, а на кадровий конвеєр, який уможливив доступ до керівних посад для тих, кого там точно не повинно бути, на відміну від справжніх фахівців.
Заступниця декана у 22 роки
Єлизавета Івахненко, 2002 року народження, та сама "Муза" з плівок антикорупційних органів, у 22 роки вже була заступницею декана факультету кібербезпеки та інформаційних технологій Одеської юридичної академії. У жовтні 2024 року вона була аспіранткою кафедри міжнародного та європейського права цього ж закладу. А у тому ж навчальному році вона проводила профорієнтаційну бесіду для учнів Одеського ліцею № 56 - вже як заступниця декана.
Зупиніться на цій конструкції на секунду і задумайтесь.
Аспірантка кафедри міжнародного права керує факультетом кібербезпеки. Не читає там курс, не веде гурток, а входить до керівництва підрозділу, який готує спеціалістів у сфері, де фаховий стаж рахується не роками, а конкретними проєктами.
Але це не все!
Просто поясніть, як взагалі можливо, щоб людина, яка щойно закінчила магістратуру по одній спеціальності, навчається в аспірантурі за зовсім іншою спеціальністю, встигала працювати в юридичній компанії, в адвокатському об'єднанні, в благодійному фонді - і при цьому ще мати серйозну адміністративну посаду в академії.
Як? Яким чином вона може суміщати всі ці посади? Всі взагалі розуміють, що це неможливо бути одночасно на всіх цих посадах.
А це значить - що? Що вона фізично там ніколи і не була. Тобто вона буквально числиться але не працює.
І тут не треба бути ейджистом, щоб поставити два прості запитання.
Перше: на підставі чого людина без релевантного досвіду отримала цю посаду?
Друге, ще простіше: хто з тих, хто підписував наказ, порахував, як вона фізично встигатиме поєднувати все перелічене?
Бо відповідь очевидна: ніяк.
Посада заступниці декана в цій історії не була роботою. Вона була статусом, рядком у біографії, перепусткою, яка потім знадобиться.
Так само як і наступна бажана нею посада. За матеріалами, які прокурор САП зачитував у Вищому антикорупційному суді, у розмовах із Сергієм Кропивою Івахненко цілком предметно цікавилася державною службою: ішлося, зокрема, про крісло заступника міністра освіти.
Не про те як отримати посаду спеціаліста в департаменті, не про конкурс, не про декілька років роботи, після яких можна претендувати на керівництво.
Мова йшла про посаду і кабінет.
Прокурор САП сформулював це просто: за його словами, Івахненко розуміла, що йдеться про корупційні кошти, вживала заходів з їх легалізації і при цьому мала намір зайти на державну посаду. "Ми з вами прекрасно знаємо, яка невелика зарплата у державних органах. І не треба здогадуватись, яку діяльність особа би здійснювала на державній посаді", - додав він. Сама Івахненко звинувачення заперечує.
Три тисячі доларів "копєєчек"
Про масштаб очікувань "Музи" найкраще говорить не обвинувальна риторика, а побутова розмова, яку прокурор зачитав у суді.
- Тебе не подняли зп в юркомпании, в юрке?
- Нет.
- Получаешь трешку?
- Что-то да, копеечки какие-то.
"Трьошка" тут - це не три тисячі гривень, а три тисячі доларів на місяць. За курсом НБУ це близько 133 тисяч гривень. Копієчки...
Для України, це не "копеечки", а верхній сегмент ринку. Але людина, яка вже так просто запитує а не піти б мені на посаду заступника міністра як на наступний логічний крок, оцінює свій дохід за іншою шкалою.
Що стоїть за цією шкалою, слідство теж показало.
За версією прокурора САП, з серпня 2025 по вересень 2026 року Кропива за участю Івахненко організував легалізацію та відмивання 21,6 млн грн, за які купували нерухомість у Києві та Одесі. Понад 10 млн грн, за даними слідства, провели через рахунки близьких осіб. У квітні - червні 2026 року на рахунок матері Івахненко надійшло 1,78 млн грн, оформлених як доходи від підприємницької діяльності. За даними журналістів, у 2025 році був придбаний Mercedes-Benz EQE 350 2023 року випуску приблизно за 60 тисяч доларів. У переліку майна фігурує нежитлове приміщення площею 152 квадратні метри на Малій Шияновській у Печерському районі Києва, яке проєкт "МЕЖА" оцінив приблизно у 16,8 млн грн.
7 вересня Вищий антикорупційний суд відправив Івахненко під варту з альтернативою застави у 20 млн грн. Прокурор просив 50 млн.
Квота на корупцію
Тепер найважливіше, бо історія Івахненко - це рядовий випадок.
Сергій Кропива, заступник начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генпрокурора, за версією слідства очолював організацію, яка систематично отримувала неправомірну вигоду за неперешкоджання роботі шахрайських кол-центрів. Днем раніше, 6 вересня, ВАКС відправив його під варту до 2 листопада з альтернативою застави у 120 млн грн. Кар'єру він зробив у кіберполіції і у 42 роки вже отримує пенсію: за 2025 рік Кропива задекларував 283 320 грн пенсійних виплат, за 2024-й - 165 тисяч. Але нам зараз цікавий не його послужний список, а те, чим він займався на посаді.
Прокурор САП зачитав у суді записи, з яких випливає, що Кропива не мав часу на службу.
Замість того він контролював і оплачував ремонт у будинку генерального прокурора Руслана Кравченка в Козині, займався встановленням генератора, робив візу до США дружині генпрокурора, організовував святкування дня народження Кравченка в Мадриді і купував його дружині ноутбук.
Слідство фіксує між ними дружні неформальні стосунки, а сам Кропива нічого не робив за посадою, за словами прокурора, перебував під протекторатом генерального прокурора.
І не просто перебував, а просував на хлібні місця підконтрольних йому людей.
За словами прокурора САП, за квотою Кропиви заступником Голови Державної податкової служби було призначено його друга Ігоря Панченка. Панченко обіймає посаду заступника Голови ДПС з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації з лютого 2026 року.
Слово "квота" тут ключове. Воно означає, що посада заступника голови центрального органу виконавчої влади не була і не є предметом фахового відбору. Вона є ресурсом, який розподіляється між кланами і людьми, що мають вагу, і кожен, кого призначили за чиєюсь квотою, від першого дня є боржником. Не держави, не платників податків, а конкретної людини, яка його провела за своєю квотою. І коли ця людина попросить не помітити чогось у звітності, не поставити питання про перевірку або, навпаки, поставити його комусь потрібному, відмовити буде нічим: посада отримана не за професію, і втратити її можна за один дзвінок.
Це і є владна вертикаль у чистому вигляді. Вона тримається не на посадових обов'язках, а на родинних: ремонт, віза, ноутбук, день народження в Мадриді, крісло для друга. У ній немає місця людині, яка прийшла робити свою роботу, бо така людина буде тільки заважати робити гроші.
Тому в уряді ви днем з вогнем не знайдете в великих кабінетах ані фахівців, ані професіоналів, ані тих, хто не вміє, не може або просто не хоче красти.
Гранти як плата за лояльність
Окремо хочеться розповісти про фонди, бо ця частина історії зазвичай залишається за кадром. Івахненко, за даними, що прозвучали у ЗМІ, працювала в Благодійному фонді "Східна Європа" (ЄДРПОУ 35142329) та в Адвокатському об'єднанні "Резолют" (ЄДРПОУ 46001329).
Що вона робила у Фонді? Скоріше за все, те саме, що й на посаді декана, - отримувала "копійки".
Бо робота людей із правильними зв'язками в грантових і благодійних структурах - це не про благодійність і не про громадянську позицію. Зарплатня там - це плата за лояльність. Можновладець або його оточення отримує в такій структурі гонорар, стипендію чи участь у програмі, і отримує це за сприяння або, частіше, за неспротив.
Скоріше за все, саме так працює Київська школа економіки та інші поважні майданчики, де нібито викладають топпосадовці за платню, яка значно переважає їхню офіційну зарплатню. Фактично це хабар, тільки загорнутий у суспільно корисну обгортку, від якої не тхне готівкою і за яку не саджають. Саме тому питання про такі виплати ніколи не звучить у судах, а самі структури залишаються поза розслідуваннями.
Хто відповість за призначення наступного прокурора?
Зараз відбувається рівно те, що відбувається завжди. Суд обирає запобіжний захід фігурантам. Генпрокурор усе заперечує, але після зустрічі з президентом і головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією ввечері 7 вересня написав заяву про відставку. Рішення назвав політичним і окремо наголосив, що його позиція щодо звинувачень залишається незмінною.
Але ніхто, жодного разу, не назвав прізвища людини, яка підписала наказ про призначення 22-річної юристки за фахом заступницею декана факультету кібербезпеки. Ніхто не спитав, хто вносив кандидатуру заступника голови ДПС і на підставі яких таких фахових критеріїв. Ніхто не поцікавився, чи буде хоч якась відповідальність у тих, хто роками ставив підписи під такими рішеннями.
А тому коли про справу "Карфаген" забудуть, і на місце кожного фігуранта прийде нова людина, підібрана за тими самими критеріями, тим самим колом людей, за тією самою квотою.
Це не пророцтво, це проста арифметика: жоден із механізмів, які цих людей піднімають, у ході розслідування навіть не згадується. Бо ці люди нічого ні в кого не вкрали. Вони непідсудні.
