Коли брак ресурсів маскують фейками: чому коли Кремль кричить «Перемога», читайте: «Крах»
Попри зовнішню браваду та регулярні «стратегічні» вкиди у медіа, Кремль демонструє типову поведінку режиму в стадії системної деградації. Війна перетворюється не лише на інструмент зовнішньої агресії, а й на головний засіб інформаційного прикриття внутрішнього колапсу.
🔻 Перший лакмус – інформаційні кампанії. Починаючи з осені 2023 року, коли провалився український контрнаступ, кремлівські канали регулярно розганяють синхронні наративи: з одного боку — «ЗСУ деморалізовані, техніки немає, люди відмовляються воювати», з іншого — «російська армія готує масштабний прорив», «Одеса впаде», «Суми — наступна ціль». Театральна дихотомія, покликана створити враження неминучого зламу ситуації на фронті, що не відбувається.
🔻 Другий лакмус — географія. Лінія фронту з кінця 2023 року майже не змінилася. Попри шалений людський ресурс, мобілізаційні хвилі та «другу армію світу», мова йде про незначні територіальні коливання — кілька тисяч квадратних кілометрів уздовж фронту протяжністю 1300–1500 км. У військовій науці це називається позиційна стагнація. У політичній — агонія під виглядом поступу.
🔻 Третій лакмус — риторичний. Після кожного невдалого наступу, затяжного бою або кадрового скандалу в тилу, інформаційний простір РФ наповнюється катастрофічними прогнозами, фейковими зливами з «інсайдами» про «мільйонні війська», які вже завтра прорвуться до Дніпра, а післязавтра — до Варшави. Це не аналітика. Це — визнання безсилля, загорнуте в конвульсійний орнамент.
🔻 Четвертий лакмус — економіка війни. Бюджетні дірки, девальвація, ручне втручання у валютний ринок і різке скорочення податкових надходжень у російських регіонах свідчать про головне: ресурс на війну вичерпується. Кремль компенсує це страхом. Страх — валюта дешевша, але ефективна.
Коли режим бомбардує цивільні об'єкти, а паралельно закидає населення страхітливими мемами про «ударні групи», це не ознака сили. Це ознака втрати контролю. Війна, яку Кремль більше не може фінансувати в лінійній логіці, переходить у фазу психологічного терору.
Історія знає такі приклади: чим більше голосно обіцяють «вирішальний прорив», тим більше шансів, що наступний вибух пролунає в бюджетному комітеті. І — всередині самої держави.
Матеріал також доступний на платформах: Patreon, Medium, Subtrack.