Кредитна пастка Пекіна для Африки обернулася западнею для самого Китаю

Китай, виступаючи в ролі тіньового імператора, будує свою імперію на руїнах інших держав, наслідуючи західні зразки, але забуваючи, що коли фундамент гнилий — башта неминуче впаде.

"Кредитна" колонізація Африки

Коли Китай з'явився в Африці з грошима, дорогами та обіцянками — усе виглядало досить привабливо. М'яка експансія. Без колоній, без куль, без прапорів. Лише кредити, допомога й партнерство.

Проте Пекін прибув не як доброзичливий інвестор, а як лихвар, який роздає хабарі. Щедро обдаровуючи чиновників, що підписували кабальні угоди, Китай фактично обертав інфраструктурні позики на боргові зашморги для держав-отримувачів.

Сьогодні Ангола обслуговує китайські кредити на суму близько $17 млрд — майже половину свого річного бюджету. У грудні 2023 року Ефіопія офіційно оголосила дефолт за зобов’язаннями перед КНР. Судан, Конго, Чад — поглинаються борговими зобов’язаннями, не маючи змоги обслуговувати навіть відсотки.

Це не допомога. Це не партнерство. Це — боргова пастка. Інвестиція, що перетворюється на кайдани. У Китаю немає колоній — у нього є боржники, прикуті до нього фінансовими ланцюгами.

"Допомога в обмін на ресурси" — інструмент неоекспансії

Окрім кредитування, Китай скуповує вплив за допомогою корупції. Здобувши прихильність еліт через хабарі, він отримує ексклюзивні контракти та переваги. Роботи виконують китайські підрядники — місцеве населення залишається без роботи.

Дешеві китайські товари заполоняють ринки, знищуючи зародкові локальні виробництва. У ПАР — хронічний торговельний дефіцит: країна експортує сировину, а імпортує готову продукцію. Африканська промисловість не встигає сформуватися.

Пекін заплющує очі на порушення екологічних норм, корупцію та трудові права — формуючи імідж "нового імперіалізму". Колишній голова Центробанку Нігерії Ламіду Санусі прямо назвав це новітньою формою колоніалізму під виглядом розвитку.

Росія як заіржавілий таран

Після декларації про "партнерство без обмежень" (2022) Пекін перетворив Москву на головний інструмент протидії Заходу. У 2024 році обсяг торгівлі досяг рекордних $245 млрд. Російські банки створили приховану платіжну систему China Track, щоби обходити SWIFT і санкції.

Проте це не союз. Це — інструменталізація. Росія — це геополітичний таран, яким Китай намагається пробити західну стіну. Найманці РФ розчищають Пекіну шлях в африканських регіонах, де раніше домінувала Франція. Після виконання завдання Пекін планував викинути Москву, як використану рукавичку.

Але все пішло не за планом. Російські ЧВК не збираються відступати. Москва вимагає більше. Китай отримав не союзника, а токсичного сателіта, який дедалі важче контролювати.

Ціна "дружби без кордонів"

Під загрозою вторинних санкцій експорт КНР до РФ у першій половині 2024 року впав на 1%, а імпорт із Росії зріс лише символічно. Банки Китаю обмежують розрахунки в рублях, а гіганти на кшталт Huawei терміново перебудовують логістику. Росія залишається для Китаю витратним важелем тиску — не рівноправним партнером.

Великий китайський самообман

Пекін думає, що грає у шахи:

• Африка — ресурсна ферма,

• Росія — пішака в броні,

• а сам він — стратег, який переграв Захід.

Але реальність інша:

• Африка відмовляється від нових боргів,

• Росія тягне Китай до санкційної прірви,

• а всередині КНР — надлом, невидимий на парадах, але очевидний у фінансових звітах.

Китай хоче бути новим Римом. Але поки що більше нагадує Вавилон: блискучий фасад — і пісочна основа.

Глина в фундаменті: внутрішні тріщини економіки КНР

Поки Китай проєктує зовнішню силу, всередині накопичується фінансова буря:

• Нерухомість: з 2021 року девелопери не повернули $150 млрд за зовнішніми позиками. Інвестори отримали лише 0,6%.

• Фінансовий сектор: 16 квітня 2025 року Zhongrong Trust оголошено неплатоспроможним. З початку 2024 року понад 160 трастів збанкрутували.

• Бюджети регіонів: падіння доходів від продажу землі змушує місцеву владу запроваджувати податки заднім числом. Каси порожні.

Це не імперія — це перенавантажена конструкція, що перебуває під тиском.

Стратегічна ілюзія

Росія може проламати західні ворота, але обвалиться зсередини — залишивши Китаю лише санкції та зобов’язання. Африка ж ризикує стати кладовищем неповернених активів.

Висновки і сценарії

• Боргова спіраль. Чим більше Китай кредитує вразливих партнерів, тим вищий ризик — і платитимуть за це китайські платники податків.

• Санкційний зашморг. Китайські корпорації обережнішають. Росія — третєшортна економіка навіть для Пекіна.

• Перебалансування в Африці. Захід має шанс показати себе як "чеснішого кредитора", поки Китай гасить пожежі вдома.

Якщо Пекін дійсно хоче стати сталим лідером, йому доведеться відмовитися від логіки "цеглина у вікно сусіда" і зайнятися реформами вдома. Адже справжня сила — це не контроль, а довіра, авторитет і здатність утримати те, що побудовано.