Молдавське "Фуртунє" з Москви: Кремль знову розпалює вогонь війни біля кордонів України
Коли в ефірі з’являється чергова «політична діячка», яка закликає до перегляду кордонів, заплющувати очі не можна. Навіть якщо ця діячка — маловідома, а її слова здаються маргінальними. Бо за маргінальністю стоїть Москва. А Москва не говорить — вона стріляє.
Йдеться про Вікторію Фуртунє — політикиню з Молдови, яка несподівано озвучила територіальні претензії до України, заявивши, що південна частина Одещини, зокрема регіон Буджаку, нібито має бути «повернута» до складу Молдови. Такі заяви відбуваються не в паралельній реальності, а в регіоні, який має відкритий конфлікт із Росією, розмиту присутність ОБСЄ, та прямий вплив Придністров’я — сірого анклаву під контролем ГРУ.
🎭 Не політик, а персонаж
Вікторія Фуртунє — колишня кандидатка в президенти Молдови, яка набрала трохи більше 4% голосів. Після електорального провалу вона очолила партію «Велика Молдова», що фінансується Іланом Шором — олігархом-втікачем, засудженим за масштабне фінансове шахрайство. І що найголовніше — Шор нині перебуває в Росії, де отримав політичний притулок і, за інформацією низки розслідувань, активно співпрацює з кремлівськими кураторами.
Фуртунє — не самостійна фігура. Це маріонетка, яку витягнули з політичного архіву, як витягують потрібний інструмент для роздмухування локального конфлікту. Її гнівні тиради — не випадковість. Це — інформаційна спецоперація, запакована у жіночий образ «національної справедливості».
🔥 Кремль і його колоніальні пазли
Ключовий індикатор тут — паралель із іншими кремлівськими проєктами на західному напрямку:
Угорщина: Віктор Орбан системно педалює тему угорської меншини в Закарпатті, наполягає на «етнокультурних правах», натякаючи на автономізацію регіону.
Сербія: Володимир Вучич не визнає незалежності Косово і активно підтримує дестабілізацію на Балканах.
Придністров’я: де-факто окупована територія Молдови, що слугує Росії перевалочним пунктом для військових операцій і впливу на Одеський напрямок.
Фуртунє ж вкладається в той самий шаблон — мовляв, ми лише “мирні націоналісти”, ми просто хочемо повернути “наше”. Але під цією риторикою — рука ФСБ.
📌 Ідея «великої Молдови» як хвороба
Парадокс у тому, що політичні фантазії на тему «великої Молдови» не стосуються окупованого Росією Придністров’я. Це мовчазна згода з реальністю окупації. Натомість, увага проросійських політиків дивовижним чином фокусується на… українських територіях.
Фуртунє озвучує абсолютно цинічні тези:
Україна нібито незаконно утримує південну частину Бесарабії
Молдова має «повернути вихід до моря»
Не існує договору, який юридично підтверджує втрату цих територій
Це — міна уповільненої дії, націлена на створення місцевої напруги, зіштовхування народів, і, в ідеалі для Кремля, — появу «спірної» теми на міжнародній арені.
🛑 Але кремлівський проєкт — мертвий
На щастя, реальність сильно відрізняється від фантазій кремлівських політтехнологів. Суспільна підтримка таких заяв у Молдові — мінімальна. Позиція чинної влади — проєвропейська і чітко антикремлівська. Але сам факт появи таких ініціатив — нагадування про те, наскільки вразливими залишаються прикордонні регіони України.
Москва ніколи не скаже прямо: «Ми хочемо війни». Вона знайде умовну Фуртунє, умовного Орбана, умовного Карпентера — і заговорить через них.
📣 Що далі?
МЗС України має публічно відреагувати на подібні заяви, навіть якщо це «особиста думка» маловідомого політика. Бо такі «особисті думки» у Східній Європі часто стають прелюдією до конфлікту.
Громадянське суспільство Молдови повинно розуміти: ті, хто «хоче виходу до моря», — насправді тягнуть країну у війну, в ізоляцію, в авторитарну орбіту Путіна.
Медіа і аналітики мають розрізняти маргінальні провокації від організованих інформаційних операцій. І діяти на випередження.
Москва — не про ідеї. Вона про підрив. І якщо сьогодні Фуртунє говорить про Буджак, то завтра хтось скаже: “а чому б не взяти Одесу?”
Бо імперія не може не жерти. І вона завжди починає з найслабшої ланки.
Готовий також оформити цей текст у форматі публікації для медіа або Medium — з заголовком, цитатами та підзаголовками.
