Націоналізм проти корупції: чому імперіалісти будують схеми, а патріоти — державу?

«Корупція — це не збій системи. Це її архітектура».
— Лоуренс Лессіґ, професор Гарварду

Чому націоналіст, навіть якщо не ідеальний, воює з корупцією, а імперіаліст, хоч би які в нього були гасла, — завжди її інструмент і бенефіціар? Це питання не лише політичне, а й антропологічне: воно розкриває, як тип мислення формує суспільні практики. І відповідь на нього лежить у самій природі державної влади, лояльності та відповідальності.

Націоналіст: обмеження як чеснота

Націоналіст — не обов’язково крайній правий. Це людина, яка вірить у межі: територіальні, культурні, правові. Він бачить державу як домівку, яка має бути чистою, захищеною, відповідальною.

«Я люблю Францію не за її велич, а за її межі»
— Шарль Пеґі

Націоналіст зневажає паразитизм, бо сприймає його як зраду спільного дому. В його уявлення про державу, чиновник не може збагачуватись за рахунок злиднів нації: такий чиновник — мародер. Саме тому націоналісти часто є першими викривачами корупції в умовах загальної байдужості.

Приклади:

• Степан Бандера не був економістом, але його діяльність у середовищі ОУН передбачала суворий облік, звітність і суворе покарання за привласнення коштів — навіть у підпіллі.
• У Польщі 1990-х націоналістично орієнтовані середовища першими били на сполох через мафіозну приватизацію.
• В Україні добровольчі батальйони (з націоналістичним ядром) часто були єдиною антикорупційною силою в зоні бойових дій, де тилові структури крали все: від дизелю до техніки.

Імперіаліст: корупція як інструмент лояльності

Імперія, за своєю природою, не може бути некорумпованою, бо її тримає не закон, а вертикаль особистої лояльності. Щоб "змазати" багатонаціональну машину, потрібні "відкати", потоки, персональні привілеї.

«Імперія — це не про закон. Це про зручність і контроль»
— Едвард Саїд

Корупція в імперії — не злочин, а система винагороди за вірність. Саме тому такі держави зжирають себе зсередини: чиновники не бояться покарання — вони бояться втратити милість.

Приклади:

• Російська імперія, СРСР, а згодом РФ, не існували без фаворитизму, "доступу до тіла" і тіньових схем.
• У Путінській РФ корупція стала способом утримання еліт: неефективний, але лояльний — отримає завод, ліцензію, посаду.
• Китай вдає боротьбу з корупцією, але основна мета "антикорупційних чисток" — політичні розправи. Якщо чиновник зберігає вірність Сі — його статки не проблема.

Корупція — це завжди питання приналежності

Ключ до відповіді на питання в тому, кому ти служиш. Якщо нації — ти обмежений її інтересами. Якщо імперії — ти служиш не народу, а системі — і ця система завжди дозволяє красти, якщо ти в ієрархії.

«Корупція — це не коли ти береш. Це коли ти береш у тих, кому маєш служити»
— Еріх Фромм

Україна вистояла не завдяки системі, а всупереч їй

Повномасштабне вторгнення 2022 року стало моментом істини. Україну врятувала не держава — її врятували люди, і передусім ті, кого роками висміювали як «маргіналів», «радикалів», «екстремістів». Саме націоналісти, добровольці, ветерани Майдану — першими пішли назустріч ворогу, який мав повну перевагу в повітрі, артилерії та техніці. У той час, як частина чиновників втекла або готувалась до евакуації.

«Виживає не найбільш озброєна нація, а найбільш мотивована»
— не з підручника, а з окопу

Іронія в тому, що ті, хто піднялися на захист — зробили це всупереч системі, а не завдяки їй. Бо українська система влади й далі залишалась імперською за духом: вертикальною, каральною, закритою, корупційною. Це спадок колоніального підпорядкування, який ми не наважились зламати за всі 30 років незалежності. І схоже, не зламаємо ніколи, якщо не зрозуміємо: зміна людей в системі нічого не дає, якщо не змінити саму систему.

«Ми хочемо державу, в якій чиновник боїться народ, а не навпаки»
— з гасел Майдану

Українська незалежність стане справжньою лише тоді, коли буде ліквідована імперська логіка управління — і на її місце прийде республіканська, підзвітна, прозора модель, де ніхто не може бути вище за закон, навіть під час війни. І особливо — під час війни.

Висновок

Націоналізм — це не гарантія чесності. Але він створює умови, де корупція — ганьба. Імперіалізм же — це умова, в якій корупція — принцип влади. Тому між цими двома ідеологіями завжди буде прірва. Навіть якщо обидві прикриватимуться прапором.

window.__oai_logHTML?window.__oai_logHTML():window.__oai_SSR_HTML=window.__oai_SSR_HTML||Date.now();requestAnimationFrame((function(){window.__oai_logTTI?window.__oai_logTTI():window.__oai_SSR_TTI=window.__oai_SSR_TTI||Date.now()}))