Націоналізм як природний стан політичної спільноти: відповідь на імперську демагогію про "загрозу нацизму"
🔍 Володимир Путін заявив, що "націоналізм — це перша стадія нацизму, на відміну від патріотизму". Проте ця теза є не лише історично неточною, а й глибоко маніпулятивною, типовою для імперського мислення, яке завжди боїться національного пробудження поневолених народів.
Націоналізм як історична норма, а не девіація
Націоналізм — це не ідеологічна крайність, а нормальна фаза формування модерної політичної нації, без якої неможливе ні громадянське суспільство, ні демократичний політичний устрій. У класичному визначенні (E. Gellner, B. Anderson, E. Hobsbawm), націоналізм — це політичний принцип, згідно з яким державні межі повинні збігатися з етнокультурними межами політичної спільноти.
Нація — це спроба організувати політичне життя навколо єдиної мови, історичної памʼяті та символічної спільноти. У цьому сенсі націоналізм — це не відхилення, а реакція на імперський примус, на насильницьке стирання культур, мов, ідентичностей.
"Патріотизм" в устах імперій — засіб утримання підлеглості
Теза про "патріотизм замість націоналізму" є традиційним імперським трюком, яким виправдовується лояльність до наднаціонального центру. В австро-угорській імперії, Британській імперії, Французькій колоніальній державі — і скрізь, де існувала багатонаціональна структура з центром домінування — "патріотизм" означав відданість імперському ядру, а не своїй культурі, мові чи громадам.
В історії Російської імперії, а пізніше й СРСР, "патріотизм" завжди служив мобілізаційним ресурсом централізованого управління: від "русского мира" до "єдіной історії". Патріотизм — у цій риториці — це любов до держави-гнобителя, тоді як націоналізм — "ворог, що розколює велич".
Імперії бояться націоналізму, бо це загроза їх існуванню
Для імперії націоналізм підкорених народів — це екзистенційна загроза. Не випадково Путін таврує український націоналізм, а водночас вихваляє "вєлікую рускую патриотічєскую ідею". Адже націоналізм руйнує імперську вертикаль, бо він визнає право окремого народу на самовизначення, на історію без колоніальних інтерпретацій, на мову без "старшого брата".
У цьому сенсі, антинаціоналізм Путіна — це не антиекстремізм, а страх перед емансипацією поневолених народів, зокрема — перед остаточним формуванням української нації як політичного субʼєкта.
Нацизм ≠ націоналізм: категоріальна помилка як ідеологічна маніпуляція
Нацизм — це крайня форма етнорасової ієрархії й тоталітаризму, що передбачає знищення "іншого". Націоналізм же — це політична філософія самоорганізації, яка в демократичному контексті не має нічого спільного з агресією чи шовінізмом.
Змішувати ці поняття — те саме, що звинувачувати будь-яке прагнення до свободи в "екстремізмі", — і це типова імперська тактика.
✅ Висновок:
Націоналізм — це не загроза, а захист. Це право народу бути собою, мати власну державу, власну культуру і політичну субʼєктність. Саме тому імперії завжди демагогічно розділяють «хороший патріотизм» і «поганий націоналізм». Бо бояться не нацизму, а національного пробудження.
🛡️ Історія показує, що там, де занепадає націоналізм, там тріумфує імперський диктат — під маскою "єдності", "братства", "патріотизму".
