Національний інформаційний суверенітет - питання яке вже неможна ігнорувати

Намагання органів державної влади оперативно реагувати на спроби інформаційного маніпулювання суспільством, мають нести комплексний характер. «Телевізійні канали», лише частка інструментарію, що задіюються ворожими силами. Такий потужний сегмент як електронні видання (сайти, блогосфера, соціальні мережі, телеграм канали) взагалі знаходяться поза захистом та регулюванням безпеки. Антидержавні сили достатньо вивчили правове поле, щоб знаходити можливості для своєї діяльності. 

Через те, що держава Україна не визначила своїм пріорітетом національний інформаційний суверенітет, такі дії регулювання діяльності інформаційних суб’єктів як: санкції, заборони, штрафи та попередження, подаються як спроба політичного тиску, і лише допомагають набирати їм «інформаційної вагомості».

Спроби впливати на інформаційне поле через судову систему також є неефективним. Наявність декількох «регуляторів», створюють можливості для маневрування в бюрократичній системі…

Через відсутність визначення інформаційного суверенітету серед пріорітетів держави. зараз пропонується не «реагувати на інформаційних тарганів», усіх, хто намагається «грати в інформаційні маніпуляції»…

Створення «Концепції національного інформаційного суверенітету», є тим правовим полем, в якому буде визначено високий ступінь потенційної загрози національним інтересам від маніпулятивний характер інформації, можна буде задати конкретні «рамки» прав та відповідальності та ввести «правила».

«Інформаційний Суверенітет» є ідеологічно-правовою концепцією, яка знайде грань розмежування між свободою, правом та відповідальністю.

Інноваційний цифровий підхід до правового регулювання інформаційних відносин, може допомогти задіяти легкий та прозорий механізм ідентифікації операторів інформаційного поля, що буде позитивно сприйнято суспільством та унеможливить надалі таких ганебних явищ, як відверто антидержавна діяльність ворожих інформаційних ресурсів…

Основними інструментами для впровадження «Концепції інформаційного суверенітету» стануть: ліцензування, «експертна оцінка», «цифровий підпис журналіста» та інші.

До того ж «Концепції інформаційного суверенітету» органічно лягає в канву визначень та понять Конституції України.

Згідно з Конституцією України:

• Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
• Суверенітет України поширюється на всю її територію.
• Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
• Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
• Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
• Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
• Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Виходячи з цього Національна концепція безпеки повинна забезпечувати охорону національних інтересів не тільки на рівні території, права власності, надр, капіталу, а й на рівні технології та інформації.

Необхідно визначити окремими положеннями, що національні інтереси держави Україна поширюються на технологічні досягнення, розробки стратегічного значення, та на національний віртуальний простір, захист якого теж необхідно визнати національним пріоритетом закріпленим на рівні Конституції.

Національний інформаційний простір України це не тільки комплекси програмного забезпечення за допомогою якого функціонують певні державні служби та сервіси, які необхідно захищати від спроб зламу та захоплення кіберзлочинцями

Національний інформаційний простір України це також і медійний інформаційний простір в який теж можна вторгнутись і за допомогою маніпулятивної інформації яка діє як комп'ютерний вірус. За допомогою цього інформаційного вірусу можна заволодіти свідомістю громадян примушуючи їх до певних вчинків та дій які можуть заподіювати шкоду їх та оточуючих здоров'ю та життю, спричинити інші негаразди.

Саме тому необхідно створити окрему “Концепцію Національного Інформаційного Суверенітету”, яка б внесла ясність в питання, що таке національний інформаційний простір України, визначила межі повноважень, регламент, правила користування, окреслила охоронні зони, визначила права та обовязки, ідентифікувала порушення які належати до сфери посягань на інформаційний суверенітет України”. 

Дуже важливо. Це повинен бути публічна концепція про національну цінність, національне надбання - національний інформаційний суверенітет, розробка якої буде проводитись з залученням широкого кола фахівців з журналістського середовища, та спеціалістів з кібербезпеки.

Окремо необхідно прописати чіткі пріорітети функціонування національного інформаційного суверенного простору.

Наразі пропонується ввести такі визначення.

• Українським ЗМІ має право називатися така юридична особа яка веде діяльність на території України, є резидентом України, є платником податків в Україні.
• ЗМІ бенефіціари якої не зареєстровані в Україні (зареєстровані в офшорі) і не є платниками податків в Україні вважаються закордонними ЗМІ, і відносяться країни де вони зареєстровані як платник податків.
• ЗМІ які бажають стати резидентами України пропонується ввести цифровий підпис для кожного журналіста. Таким чином, кожен матеріал який буде опубліковано на сторінках електронних ЗМІ буде мати підпис конкретної відповідальної за інформацію особи. Це буде дійсно великий крок до якісної, відповідальної журналістики.

Таким чином буде створено засади для суверенного інформаційного простору захищеного державою в умовах глобальної переваги великих світових держав, які мають можливість маніпулювати інформацією та впливати на політичні процеси в Україні. А держава Україна гарантуватиме охорону національних інтересів на рівні території, власності, капіталів, технологій та суверенного інтернет-простору.

Окремі нові інституції СБУ будуть моніторити, вивчати та оберігати національний віртуальний інформаційний простір, попереджуючи інформаційні атаки та вторгнення. 

Контент це теж зброя. Треба навчитись захищатись від такої зброї. Розробити механізми ідентифікації збройного інформаційного вторгнення, методології швидкої протидії та попередження атак.

Соціальний ефект

Через зростання відповідальності значно підвищиться якість контенту, а як наслідок повага до ЗМІ і до держави як інституту який стоїть на охороні інтересів громадян, зокрема їх права на чесну, неупереджену інформацію.

Через те, що ініціація та розробка концепції буде проводитись за залученням не тільки експертів та фахівців, а й представників широкої громадськості Концепція отримає імунітет від звинувачень в упередженості.

Створений комітет громадського контролю буде сприяти реалізації концепції та її модернізації в залежності від запиту та реакції суспільства.