Проблема чорного кешу, або звідки беруться рекордні гонорари для чиновників
Українська корупція має проблему, про яку не пишуть у рейтингах і звітах міжнародних партнерів. Вкрасти вона вміє. Перетворити вкрадене на готівку вміє ще краще. А от пояснити, звідки в людини з державною зарплатою мільйони, їй стає дедалі важче. Ця проблема, як з'ясувалося з матеріалів НАБУ, мучила навіть заступницю керівника Офісу Президента.
Почнемо з того, що працює бездоганно. Виведення грошей із системи в Україні давно стало індустрією з конвеєром, логістикою і власними кадрами. Лише днями Бюро економічної безпеки відзвітувало про мережу конвертаційних центрів, через яку пройшло 23,5 мільярда гривень. А в тій самій історії, за якою Ірина Мудра і Максим Микитась опинилися в слідчому ізоляторі, готівку для застави Германа Галущенка, за версією слідства, возили мішками. Тобто з перетворенням безготівкових грошей на паперові проблем немає. Проблема починається на зворотному шляху.
Кеш є, легенди немає...
Уявіть собі людину, у якої вдома лежать гроші, а в декларації стоїть державна зарплата. Ще кілька років тому ця людина спала спокійно. Сьогодні над нею висить стаття про незаконне збагачення, цивільна конфіскація необґрунтованих активів через Вищий антикорупційний суд, повна перевірка декларації в НАЗК з моніторингом способу життя і банк, який на кожен великий платіж питає про походження коштів. Отже, гроші вже є, а права ними користуватися немає. Витратити їх можна лише так, щоб ніхто не побачив, а купити на них квартиру, машину чи навіть оплатити дитині школу вже ризиковано.
Саме про це Ірина Мудра скаржилася Максимові Микитасю 21 березня 2026 року, у розпал деклараційної кампанії. Розмову зафіксували оперативно-технічні засоби НАБУ, і вона увійшла до п'ятитомного клопотання про запобіжний захід у кримінальному провадженні №52026000000000092 від 18.02.2026. Заступниця керівника ОП сіла заповнювати декларацію і, за її власними словами, одразу зрозуміла масштаб лиха.
"Жить с белой зарплатой в 500 тысяч в год - это вообще", - бідкається Мудра. Микитась погоджується і формулює суть проблеми точніше за будь-якого аналітика: "Надо заняться просто формированием твоих доходов". Тобто не заробляти, а саме формувати. Гроші вже є, бракує лише пояснення.
А далі Мудра розповідає про свою готівку, і тут варто зупинитися. "Я за весь год отложила аж 4 тысячи долларов", - каже вона, а потім уточнює: "У меня было 14 тысяч, показала 20 тысяч готівкою отложено". Тобто в декларації вона показала готівки більше, ніж мала. Для чесної людини це безглуздя, бо навіщо декларувати зайві 6 тисяч доларів? Але для людини, яка витрачає чорний кеш, це цілком раціональний хід. Завищена задекларована готівка створює легальний запас, під який потім можна пояснювати витрати. Людина, якій бракує грошей, так не робить. Так робить людина, якій бракує легенди.
І фінальне питання Мудрої звучить майже як крик душі: "Скажи мне, кто поверит, что я живу на 50 тысяч гривен в месяц? Ну кто?" Питання справді слушне. Відповідь, як з'ясовується, має бути задокументована.
Де взяти мільйон на місяць законно?
Щоб зрозуміти, куди саме Мудра з Микитасем пішли шукати рішення, треба знати одну деталь українського антикорупційного законодавства. Стаття 25 Закону "Про запобігання корупції" забороняє посадовцям будь-яку іншу оплачувану діяльність. Винятків лише кілька: викладацька, наукова і творча діяльність, медична практика, інструкторська і суддівська практика зі спорту. Отже, чиновник не може законно отримувати гроші ніде, крім аудиторії, лабораторії чи творчої майстерні.
Мудра наводить Микитасю приклад людини, яка цю задачу вже розв'язала. Це уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк. За словами Мудрої, у нього 500 тисяч гривень на місяць у наглядовій раді, а ще "у него Киевская школа экономики, типа, преподает, типа, 350 тысяч в месяц". Разом, за її підрахунком, близько мільйона на місяць. "Ну я б тоже хотела миллион в месяц иметь", - зітхає заступниця керівника ОП.
Спершу Микитась пропонує очевидний шлях: піти до керівника ОП Кирила Буданова і попросити місце в наглядовій раді "Нафтогазу". Мудра відмовляє, і її пояснення варто навести повністю, бо воно показує, наскільки добре вона знає правила гри. Колишній заступник керівника ОП Ростислав Шурма, який з 28 січня 2023 року до 29 грудня 2025 року сидів у наглядовій раді "Нафтогазу", за її словами, працював там безкоштовно. А Нацбанк забороняє політичним призначенцям бути в наглядових радах банків. Висновок Мудра робить сама: "Надо преподаванием питаться". Микитась одразу підхоплює: "Преподавание - это самое лучшее".
Далі починається підбір кафедри, і тут розмова стає справді повчальною. Микитась пропонує поговорити з ректором Київського національного університету будівництва і архітектури Олексієм Дніпровим, колишнім заступником керівника ОП, бо той "раскидает тебя по всему". Мудра відмовляється: "Мне надо юридический, а не строительный. Это ж тоже не должно выглядеть смешно". Тобто вона розуміє, що легенда має бути правдоподібною, бо юристка, яка раптом викладає опір матеріалів, приверне увагу. Сама вона схиляється до Віталія Махінчука, виконувача обов'язків директора Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені Ф. Г. Бурчака, якого 8 жовтня 2025 року призначили членом Вищої ради правосуддя за президентською квотою.
Але Микитась відкидає і цей варіант, бо в державних установах платять за тарифною сіткою. І тут звучить ключова фраза всієї розмови: "Просто дело в том, что у меня тоже Киевская школа экономики. Они могут платить зарплату сколько хотят. Понимаешь? А те много не заплатят". Мудра одразу згадує, до кого треба звертатися: "Ну или идти к Милованову проситься". Микитась її зупиняє: "Подожди, не надо пока проситься. Есть у нас..." На цьому місці стенограма фіксує нерозбірливий фрагмент. А Мудра тим часом згадує ще одну колегу, яка, за її словами, там теж отримує: Юлію Свириденко.
Ті, хто вже викладає
Отже, в уявленні заступниці керівника ОП Київська школа економіки - це місце, де платять стільки, скільки хочуть. Чи підтверджують це документи? Підтверджують, причому цифри досить промовисті.
Власюк у 2025 році задекларував 2,84 мільйона гривень від благодійного фонду "Київська школа економіки", а за 2022-2025 роки, як порахував "Главком", отримав від фонду 5,05 мільйона. Цікаво, що в декларації йдеться не про викладання, як казала Мудра, а про наукову діяльність, тобто дослідження. Що саме досліджував уповноважений президента з питань санкцій, журналістам з'ясувати не вдалося, бо він не відповів. І ще одна деталь: платить йому не університет, а саме благодійний фонд.
Юлія Свириденко, за даними "Української правди", у 2024 році за шість місяців викладання в КШЕ отримала 3 102 506 гривень. Сама вона пояснила, що викладає з 2023 року як запрошена викладачка, professor of practice. За 2025 рік, за словами народного депутата Володимира Ар'єва, вона задекларувала понад 3,24 мільйона гривень від КШЕ, тобто близько 270 тисяч на місяць. Для порівняння, Мудра зі своїми 50 тисячами на місяць цілком обґрунтовано почувалася бідною родичкою.
Але найцікавіший рядок у цьому списку не про урядовців. "Главком" знайшов виплати від фонду в декларації керівника територіального управління Бюро економічної безпеки в Чернівецькій області Олега Борисенка. Його дружина Марина отримала 1,14 мільйона гривень і обіймає у фонді посаду директорки з програм і впроваджень. Тобто родина керівника того самого відомства, яке має ловити відмивання коштів, отримує гроші від фонду, куди стікаються пожертви.
Звідки гроші у фонду?
Логічне наступне питання: а звідки гроші в самого фонду? Відповісти на нього виявилося напрочуд складно. Видання "Капітал", отримало від ДПС фінансову звітність благодійного фонду "Київська школа економіки" за 2021-2024 роки. За ці 4 роки фонд задекларував понад 2,7 мільярда гривень доходів. Прибуток щороку нульовий. Звітність подана за спрощеними формами для мікропідприємств, тож у ній немає ні джерел надходжень, ні донорів, ні структури витрат. Зате дебіторська заборгованість у 2024 році виросла до 1,28 мільярда гривень.
Тобто картина така. На виході з фонду видно, кому він платить, але лише тоді, коли отримувач є посадовцем і мусить подати декларацію. А от на вході не видно нічого: хто заніс, скільки і коли, зі звітності не зрозуміти.
А тепер про сусідів. Той самий "Капітал" з'ясував, що приватна установа "Університет науки, підприємництва та технологій" зареєстрована на благодійний фонд "Київська школа економіки", а її співвласником є благодійна організація "Фонд Сергія Токарєва". Це SET University на вулиці Шпака, 3. На відкритті цього університету в грудні 2021 року, як повідомляла сама КШЕ, з вітальним словом виступав Михайло Федоров, тоді віцепрем'єр-міністр і міністр цифрової трансформації.
Сергій Токарєв народився в Москві. У 2016 році РНБО запровадила проти нього персональні санкції, а в травні 2020 року їх зняли указом президента. Про те, що Токарєв близько двох років намагається отримати українське громадянство, розповідав у 2022 році сам Федоров. Сьогодні Токарєв відомий як технологічний інвестор, засновник Roosh і меценат, який разом із SET University оплачує українцям навчання на MBA в Берклі. А ще медіа роками пов'язують його з онлайн-казино Cosmolot, хоча формально бенефіціарами компанії-ліцензіата "Спейсикс" числяться інші люди. Саме щодо Cosmolot БЕБ у 2024 році розслідувало ухилення від сплати податків на понад мільярд гривень: за версією слідства, 4,5 мільярда гривень виграшів оформлювали як повернення депозитів. У серпні 2025 року компанія, як пише Вікіпедія, досягла з державою консенсусу щодо податкових нарахувань.
Схема, якої, звісно, не існує
А тепер пропоную суто теоретичну вправу. Без жодних прізвищ, бо прізвища тут, безумовно, ні до чого.
Уявімо собі посадовця, у якого є багато готівки і немає легального доходу. Уявімо також приватний виш із благодійним фондом, який може платити будь-кому скільки завгодно за викладання чи "наукову діяльність" і не розкриває, хто його фінансує. А на чолі цієї структури уявімо поважного керівника, в якого є давній друг, власник бізнесу, через який щодня проходять величезні обсяги готівки. Казино, наприклад.
Далі все просто. Посадовець приносить керівникові вишу мішок готівки, свою чорну "зарплату" за рік. Натомість він отримує кафедру, курс лекцій чи посаду дослідника з гонораром, який із державною зарплатою навіть порівнювати незручно. Керівник вишу несе цей мішок своєму другові. Друг заводить готівку в систему як виручку свого закладу, де паперові гроші нікого не дивують, і перераховує на рахунок фонду благодійний внесок. А фонд із цього внеску щомісяця платить посадовцеві гонорар.
Зверніть увагу, наскільки елегантно тут розподілені ролі. Посадовець ніколи не зустрічається з власником казино і не має до нього жодного стосунку, він лише читає лекції. Власник казино не платить посадовцеві ані копійки, він лише займається благодійністю, та ще й на освіту. А керівник вишу нічого не приховує: він приймає пожертви і платить викладачам, як і належить будь-якому університету. Кожна ланка окремо виглядає бездоганно, а разом вони дають посадовцеві те, чого в нього не було: легальний дохід, підтверджений авторитетною установою із західними донорами. Посадовець вносить гонорар у декларацію і спить спокійно. Його власні гроші повернулися до нього, лише вже білими, а комісію, як завжди, розділили посередники.
Звісно, до Київської школи економіки ця конструкція не має жодного стосунку. КШЕ - це реформи, Давос, міжнародна академічна рада з нобелівським лауреатом і гранти від урядів США, Великої Британії та ЄС. Мільйонні гонорари урядовцям пояснюються винятково їхньою видатною викладацькою та науковою цінністю. Те, що заступниця керівника ОП у розмові про те, як пояснити свої статки, згадує саме Милованова - прикра випадковість. І те, що благодійний фонд КШЕ має спільну юридичну особу з фондом бізнесмена, якого медіа пов'язують з казино, теж нічого не означає. Пан Токарєв - технологічний філантроп, а філантропи, як відомо, казино не тримають. Ну, принаймні, офіційно.
Чому цього ніхто не перевірятиме?
Паперова перевірка тут нічого не дасть, і схема саме на це розрахована. Гроші у фонді знеособлені: сотні мільйонів на рік із десятків джерел, і жодна гривня внеску не має бирки, на чию лекцію вона пішла. Внесок міг зайти через третю компанію чи інший фонд, у будь-який місяць і будь-якою сумою, а гонорар платять щомісяця за договором. Кожна ланка окремо чиста, тож довести таку схему можна лише одним способом: знайти людей, які занесли мішок з грошима, і записати, як вони про це домовляються. Тобто потрібна повноцінна оперативна розробка проти посадовців рівня прем'єрки та уповноваженого президента. А тепер подивімося, хто міг би її провести.
Почнімо з НАЗК. Агентство перевіряє, чи законне джерело доходу, і тут усе бездоганно: благодійний фонд із ЄДРПОУ, договір, податки сплачено. Схема саме для того й побудована, щоб декларація проходила будь-яку перевірку. НАЗК бачить лише законне джерело в декларації, і на цьому його повноваження закінчуються.
Далі Бюро економічної безпеки, яке мало б цікавитися і фондами, і казино. Але в декларації керівника одного з його теруправлінь вже стоїть мільйон гривень від того самого фонду. А велика справа БЕБ щодо Cosmolot про мільярдні податки закінчилася в серпні 2025 року консенсусом із державою. Чи варто чекати від цього відомства запиту про благодійні внески казино в освіту?
Правоохоронці, щоправда, до фонду вже приходили. У березні 2026 року поліція відкрила кримінальне провадження щодо можливого зловживання службовим становищем Милованова і гендиректора "Укрпошти" Ігоря Смілянського. Предмет справи - гривня, яку "Укрпошта" автоматично стягувала з кожної посилки на користь фонду. Тобто рахують гривні з посилок, а мільйони, які фонд платить прем'єрці та уповноваженому президента, цікавлять лише журналістів.
Залишається НАБУ, у якого на записі є і прохання легалізувати доходи, і прізвище Милованова. Але НАБУ розслідує справу Мудрої, а не фінанси КШЕ. Власюк і Свириденко на плівці не домовляються ні про що, про них лише згадують. Для детективів це фон, а не епізод.
І нарешті, головна причина. Будь-який запит до фонду КШЕ - це запит до флагмана реформ, партнера урядів США, Великої Британії та ЄС. "Капітал" уже надсилав запитання міжнародним партнерам школи про фонд Токарєва, і жоден не відповів. Той, хто почне рахувати надходження фонду, першим ризикує отримати звинувачення в атаці на проукраїнських реформаторів.
Тому доля Ірини Мудрої в цій історії показова. Вона запізнилася: до Милованова вона так і не дійшла, але дійшла до слідчого ізолятора. Ті ж, хто встиг вчасно стати "professor of practice", подали декларації, сплатили податки і можуть бути спокійні за свої несподівані мільйони. Ці мільйони законні, бо так написано в документах фонду, і перевіряти ці документи ніхто не буде. Або хто зна як і чому, може статись так, що перевіряючий сам там несподівано розпочне викладати, або досліджувати. Корупцію наприклад.
Так буває.
