Путін обіцяє цифровий суверенітет, при тому, що весь цифровий світ "думає" англійською
На полях саміту Росія-Африка Володимир Путін оголосив, що у світі є лише 3 країни з повним набором суверенних цифрових технологій: США, Китай і Росія. Більше, за його словами, "ні в кого немає". Фактчекери одразу пішли перевіряти залізо і знайшли те, чого й чекали: найбільший російський виробник мікросхем "Мікрон" пишається топологією 90 нанометрів, тобто рівнем 2004 року, а "вітчизняні" процесори "Ельбрус" і "Байкал" до 2022 року друкувалися на Тайвані, у тієї самої TSMC, яка сьогодні освоїла 2 нанометри. Усе це правда, і все це важливо. Але суперечка про нанометри відводить від питання, яке для Кремля значно неприємніше. Припустімо на хвилину, що Росія завтра навчиться друкувати чипи не гірше за тайванців. Чи стане вона від цього цифровим сувереном? Ні. Бо суверенітет у цифровому світі впирається не в кремній, а в мову. А мова цього світу одна, і вона не російська.
Почнемо з найпростішого, з того, що бачить будь-який студент на першій парі з програмування. Усі мови, якими написано сучасний софт, від операційних систем до банківських застосунків і нейромереж, говорять англійською. Не "здебільшого", не "переважно", а цілком. If, else, while, return, import, class, print - це не терміни, це звичайні англійські слова, і без них не можна написати жодного рядка ні на C, ні на Python, ні на Java, ні на Rust. Китаєць у Шеньчжені і програміст у Новосибірську пишуть одне й те саме: for i in range. Вони можуть ненавидіти Америку, можуть вірити в особливий шлях, можуть носити значок з портретом вождя, але думати, коли пальці торкаються клавіатури, вони зобов'язані мовою Кремнієвої долини. Іншого інструмента в них немає.
Хтось скаже: ну то це лише верхній шар, слова для людей, а машина розуміє нулі та одиниці. Це омана, і дуже зручна. Спустімося вниз, до самого заліза. Будь-який процесор виконує команди, у яких є мнемоніки, короткі імена, якими користуються компілятори і програмісти: MOV, ADD, JMP, CALL, RET. Це скорочення від англійських слів move, add, jump, call, return. Так влаштований Intel, так влаштований ARM, так влаштований "відкритий" RISC-V, на який сьогодні моляться і в Москві, і в Пекіні як на порятунок від західної залежності. RISC-V придумано в Каліфорнійському університеті в Берклі, і весь його стандарт написано англійською. Китайський Loongson, який Пекін виставляє як повністю власну архітектуру, описаний у документації англійською, і його команди називаються тими самими англійськими словами. У російського "Ельбруса" є документація російською, але компілятор для нього генерує ті самі латинські мнемоніки, і зібрано цей компілятор із західних компонентів. Нижче цього рівня лише транзистори, а в транзисторів мови немає. Тож жодного "милиці", жодного прошарку, де кирилиця чи ієрогліф щось означали б для машини, у природі не існує. Російські слова в бухгалтерській платформі "1С" живуть рівно до моменту трансляції, а далі перетворюються на той самий байт-код, який крутить віртуальна машина, написана на C++.
Піднімемося тепер від заліза до того, що в Росії називають "вітчизняними операційними системами". Astra Linux, РЕД ОС, "Альт" - усе це збірки Linux, тобто ядра, яке фін Лінус Торвальдс почав писати 1991 року на C і яке відтоді розвивають тисячі програмістів по всьому світу, обговорюючи кожен рядок англійською. Китайські Kylin і Deepin влаштовані так само. Навіть північнокорейська Red Star OS - це Linux. Коли Huawei під санкціями оголосила про власну операційну систему HarmonyOS і про власну мову програмування ArkTS, з'ясувалося, що ArkTS побудовано на TypeScript, розробці Microsoft. Інтернет, у якому все це працює, стоїть на протоколах, стандарти яких з 1969 року публікуються в документах під назвою RFC, Request for Comments, і досі публікуються лише англійською. Адреса сайту, навіть якщо вона кирилична, перед відправкою в мережу перекладається машиною в латиницю, інакше мережа її не зрозуміє.
Окрема історія - наука, на якій усе це стоїть. Стаття, не опублікована англійською, у сучасній інформатиці не існує. Її не процитують, не повторять, не включать до навчальних даних. Це стосується не лише математиків із Каліфорнії, а й китайців, яких у цій науці сьогодні, за кількістю публікацій, найбільше. Технічні звіти DeepSeek і Alibaba, якими Пекін справедливо пишається, написані англійською і викладені на arXiv, американському сервері препринтів. Код цих моделей викладено на GitHub, що належить Microsoft. Навчалися вони на відеокартах Nvidia за допомогою фреймворку PyTorch, який створила Meta. Російські GigaChat і YandexGPT побудовані на тих самих Nvidia і на тому самому PyTorch від компанії, яку російський суд визнав "екстремістською організацією". Уявіть собі, суверенний російський штучний інтелект зроблено на інструменті екстремістів.
І ось тут ми підходимо до найцікавішого. Можна було б сказати: гаразд, інструменти західні, але результат наш, машина відповідає російською і китайською, отже, і думає російською. Так от, ні. Це вже не припущення публіциста, а експериментальний факт. У 2024 році група з Федеральної політехнічної школи Лозанни опублікувала роботу з назвою, яка говорить сама за себе: "Чи працюють лами англійською?" Ідеться про модель Llama компанії Meta. Науковці ставили їй запитання французькою, китайською, російською і за допомогою спеціального методу зазирали в проміжні шари нейромережі, туди, де формується відповідь. З'ясувалося, що на середині шляху модель приходить до англійського слова і лише на останніх кроках перекладає його мовою запитання. Внутрішній "простір понять" моделі виявився зміщеним до англійської. За цю роботу автори отримали премію за видатну статтю на головній конференції з комп'ютерної лінгвістики. У 2025 році дослідники з Оксфорда і Google DeepMind пішли далі і назвали свою статтю ще прямолінійніше: "Чи думають багатомовні моделі англійською?" Відповідь: так. Ключові смислові рішення, вибір іменників і дієслів, модель ухвалює в представленні, найближчому до англійської, незалежно від того, якою мовою її запитали і якою вона відповість. Решта мов для неї - вхідна і вихідна панель, інтерфейс, а не мислення.
Найсильніше зізнання зробили самі китайці. У технічному звіті про модель DeepSeek-R1, ту саму, що в січні 2025 року обвалила акції Nvidia і була оголошена тріумфом китайської інженерної школи, автори чесно пишуть: коли модель учили міркувати, вона у своїх внутрішніх міркуваннях постійно змішувала мови, і щоб змусити її думати мовою користувача, довелося запровадити під час навчання спеціальний штраф за "мовну непослідовність". І тут же додають, що цей штраф трохи знизив якість міркувань. Вдумайтеся. Флагманський китайський штучний інтелект, залишений сам на себе, іде в англійську. Думати китайською його доводиться змушувати, і за це він платить розумом. Якщо це і є цифровий суверенітет, то дуже дорогий.
Чому так сталося, зрозуміло без конспірології. У наборі даних, на якому навчалася GPT-3, англійська становила близько 93 відсотків слів, а російська - менше третини відсотка. У корпусі Common Crawl, на якому так чи інакше вчаться майже всі великі моделі, включно з китайськими і російськими, англійської майже половина, російської близько 5 відсотків. Але річ навіть не в обсязі. Річ у тім, що саме англійською написано все, з чого складається розуміння світу машиною: уся наука, увесь код, уся документація, усі патенти, усі підручники, за якими вчилися люди, що написали цей код. Англійська всередині нейромережі не тому, що її багато, а тому, що нею створено все, що в нейромережі є.
Тепер уявіть, що Росія всерйоз вирішила стати тим, чим її оголосив Путін. Не в сенсі заблокувати YouTube і загнати чиновників у месенджер Max, а по-справжньому: збудувати цифровий всесвіт, який не залежить від рішень у Вашингтоні. Що для цього потрібно? Потрібна своя мова програмування, причому не обгортка над C, а мова, якою з нуля написано компілятор, операційну систему, браузер і базу даних. Потрібна своя архітектура процесора зі своєю системою команд і своїм компілятором. Потрібні свої мережеві протоколи і свій інтернет, у якому ці протоколи працюють. Потрібен свій корпус наукових текстів, на якому можна навчити штучний інтелект, що думатиме російською не з-під палиці. І потрібні мільйони людей, які все це вивчать, бо ті, хто вміє програмувати зараз, уміють робити це англійською. Інакше кажучи, потрібні нові Кирило і Мефодій, які вигадають цифрову абетку для русского мира, а потім століття, за які цією абеткою з'явиться література. Брати із Солуня створили азбуку в 9 столітті, а перша світська книга цією азбукою з'явилася через 700 з лишком років.
Історія, до речі, вже ставила такий експеримент, і ставила його саме в Москві. У 1960-ті роки СРСР мав власні комп'ютери, БЕСМ-6 Сергія Лебедєва вважалася однією з найкращих машин у світі. І в 1967 році радянський уряд вирішив не розвивати своє, а копіювати американську IBM System/360: так з'явилася серія ЄС ЕОМ. Копіювали разом з архітектурою, із системою команд і з англійськими мнемоніками. Власну школу згорнули, а країна на 20 років сіла на відтворення чужого, причому із запізненням на кілька років від оригіналу. Скінчилося це, як відомо, тим, що перший персональний комп'ютер більшість радянських людей побачила вже імпортним. Це і є відповідь на питання, що буде, якщо Росія спробує "обсуверенитися" по-справжньому: вона не створить альтернативу, а просто випаде із середовища, в якому створюється все нове, і наздоганятиме його клонами. Не на 20 років, як минулого разу, бо тоді розрив був у кілька років, а зараз він вимірюється десятиліттями і трильйонами доларів. Років на 100, якщо рахувати чесно.
Але головне навіть не в цьому. Англійська стала мовою цифрового світу не тому, що її нав'язали. Її ніхто не нав'язував: Linux безкоштовний, стандарти інтернету відкриті, статті на arXiv читає хто завгодно, PyTorch можна завантажити із Шеньчженя і зі Сколкова. Англійська перемогла, бо середовище, в якому вона живе, влаштоване за одним правилом для всіх: будь-хто може прийти, взяти і зробити краще. Так виграють нації, в яких закон один для всіх, і так програють ті, де закон один для своїх. Цифровий суверенітет у путінському розумінні означає рівно протилежне: зачинити двері й оголосити, що за дверима є все необхідне. За дверима є "Мікрон" із 90 нанометрами і 4 заблокованих месенджери, в яких далі сидять міністерства. А весь світ, включно з Китаєм, продовжує думати англійською, і найрозумніші машини, які будь-коли створювало людство, думають нею теж. То хто там кого обсуверенив?
