Росія: провал імперських амбіцій і перетворення на державний концтабір

Попри офіційну позицію правителів і їхніх прибічників, можна сміливо стверджувати, що Росія — як Російська імперія, так і Радянський Союз — вийшла зі світових воєн не тріумфатором, а переможеною стороною. Розглянемо, як ці війни, спровоковані геополітичними амбіціями фанатиків "Третього Риму", обернулися для країни стратегічними поразками.

Перша світова війна: амбіції та крах імперії

Перша світова війна, що почалася у 1914 році, стала наслідком складної мережі міжнародних змов і інтриг, у яких Росія активно брала участь. Ключову роль в ескалації конфлікту відіграла російська агентура в Сербії. Після вбивства спадкоємця австро-угорського престолу Франца Фердинанда в Сараєво Росія зайняла відверто провокативну позицію, розпочавши мобілізацію задовго до оголошення війни.

Головною метою Росії було "відновлення" контролю над Константинополем і протоками, стратегічно важливими для її торгівлі та військового домінування. Проте ці амбіції не виправдалися. До 1917 року Російська імперія була повністю виснажена війною, а внутрішні революційні процеси призвели до її виходу з конфлікту. Брест-Литовський мир 1918 року став принизливим завершенням, що ознаменував розпад імперії, втрату значних територій і провал геополітичних цілей.

Друга світова війна: амбіції континентального домінування

Напередодні Другої світової війни амбіції Радянського Союзу були не менш масштабними. За керівництва Йосипа Сталіна СРСР прагнув стати головним гравцем у Європі, використовуючи Німеччину як інструмент для дестабілізації регіону. Пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року дозволив розділити Східну Європу між СРСР і нацистською Німеччиною.

Проте план провалився, коли у 1941 році Гітлер розпочав війну проти свого колишнього союзника. Вторгнення стало катастрофою для СРСР, хоча зрештою Німеччина була переможена. Лише завдяки масштабній допомозі США та Великої Британії Радянський Союз зміг зупинити наступ Вермахту.

Проте досягнення початкових цілей — захоплення всієї континентальної Європи — не відбулося. Замість цього СРСР обмежився контролем над країнами Східної Європи, створивши тимчасову зону впливу, яка не принесла очікуваного глобального домінування.

Крах православ'я і перетворення на державний концтабір

Історична роль Росії як країни з глибокими православними традиціями часто використовується кремлівською пропагандою для створення міфу про "національну ідентичність". Це відверта брехня.

Після Жовтневої революції 1917 року більшовики зруйнували всі інститути старої імперії, включно з церквою. Церква, яка століттями була ідеологічним фундаментом "Третього Риму", була оголошена ворогом. Храми перетворювалися на склади, священиків репресували, а релігійні символи знищували.

У роки війни Сталін формально "відновив" церкву, але це була лише частина пропаганди. Російська православна церква, підконтрольна НКВД, стала інструментом державної політики, позбавленою будь-якої свободи чи християнського духу.

Концтабір замість держави

Заяви про те, що СРСР "зберіг народ", є блюзнірством. Насправді, країна стала концтабором, де люди жили в постійному страху. Репресії, ГУЛАГ, депортації цілих народів, штучні голодомори — все це було інструментами придушення.

Попри все, народ вижив не завдяки радянській владі, а всупереч їй. Історія Росії та СРСР демонструє, що агресивні амбіції та геополітичні провокації часто обертаються стратегічними поразками та руйнуванням самої країни.