Стратегія капітуляції. Трамп підриває оборону України під виглядом турботи про власні запаси
У той момент, коли США не можуть безпосередньо втрутитися у війну на боці Росії, а наступи російсько-фашистської армії захлинаються в героїзмі українських захисників, Дональд Трамп діє як справжній друг Путіна. Він зупинив поставки зброї Україні.
Мова не лише про снаряди калібру 155 мм, ракети до HIMARS чи боєприпаси типу «повітря–земля» Hellfire. У пакеті «замороженого» озброєння — ракети PAC-3 до систем Patriot і навіть ПЗРК Stinger. Тобто йдеться не просто про "наступальну зброю", а й про критичні елементи повітряної оборони. Ті самі, які щодня рятують життя під час російських обстрілів цивільної інфраструктури.
Офіційна причина — “вичерпання запасів” на складах Пентагону.
Звучить знайомо. Але якщо дефіцит Patriot ще можна уявити, то які проблеми зі Stinger чи артилерійськими боєприпасами? США готують масштабну наземну війну? Чи, може, вони вже в осаді? Складно повірити.
Річ не в реальній нестачі. І не в логістиці. Це — політичний сигнал. Спроба тиску.
Росія не досягає цілей: повітряні атаки не приносять результату через українське ППО, наступ на Сумщині буксує. А отже, щоб «допомогти Путіну», треба позбавити Україну можливості оборонятися з неба.
Це стратегія “примусу до миру”, але не до миру — а до капітуляції.
Завдання — змусити Україну прийняти вимоги Кремля, прикрившись риторикою “мирного врегулювання”. Зупинка поставок — не спонтанне рішення. Це був очікуваний, заздалегідь продуманий крок, який вкладається в загальну логіку "реалістів" у Вашингтоні: “досить воювати, треба домовлятися” — і байдуже, на чиїх умовах.
Вчора Трамп ще публічно критикував Путіна за обстріли цивільних будинків. А сьогодні — забирає ракети, які ці обстріли стримують. Цинізм рівня бог.
Наразі — вирішальний момент. Якщо Німеччина, Франція, Британія справді хочуть називатися лідерами європейської безпеки — час довести це не словами, а справами.
Бо те, що відбувається — не про внутрішню політику США. Це про майбутнє Європи. І про межу, після якої будь-яка «пацифістська обережність» стане просто співучастю.
