Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев виклав у Facebook три цифри: 12 000 гривень мінімальної зарплати, 6500 гривень мінімальної пенсії за віком і 7200 гривень прожиткового мінімуму. Саме такі соціальні стандарти, за його словами, пропонують закласти в бюджет на 2027 рік.

Ці цифри одразу розколюють читачів на два табори. Одні скажуть, що це крок уперед, бо сьогодні мінімальна зарплата становить 8647 гривень, а загальний прожитковий мінімум 3209. Інші скажуть, що на такі гроші прожити неможливо. Цікаво, що обидва табори мають рацію і обидва помиляються, бо сперечаються без мірила. Цифра сама по собі нічого не означає: 6500 гривень можуть бути щедрістю, а можуть бути вироком, залежно від того, з чим їх порівнювати.

А порівнювати необхідно, бо соціальний стандарт не є звичайною бюджетною статтею. Це офіційна відповідь держави на питання, скільки коштує життя людини, за яку вона відповідає. Від прожиткового мінімуму в Україні рахують пенсії, допомоги, субсидії, пільги. Отже, коли держава називає цю цифру, вона фактично встановлює ціну громадянина. Тому головне питання не в тому, мало це чи багато. Головне питання в тому, наскільки чесно ця ціна порахована.

Одиниця виміру

Щоб перевірити чесність ціни, потрібна одиниця виміру, яку не можна звинуватити в упередженості. Найкраще для цього підходить оцінка самих людей. У грудні 2022 року моніторинг "Українське суспільство", який КМІС провів на замовлення Інституту соціології НАН, показав: для нормального життя одній людині потрібно в середньому 14 231 гривня на місяць. Тобто 474 гривні на день.

Саме цю суму я беру за константу. Важливо розуміти, що вона порахована в цінах грудня 2022 року, а відтоді подорожчало майже все. Отже, якщо брати її без поправки на інфляцію, держава отримує фору. Кожне співвідношення нижче завищене на її користь, і реальний розрив ще більший.

Далі все просто. Кожну державну цифру можна поділити на 14 231 і побачити, яку частку нормального життя вона покриває.

Три ціни працездатної людини

Найцікавіше починається тоді, коли з'ясовується, що в держави є не одна ціна людини, а дві. Закон "Про прожитковий мінімум" зобов'язує Мінсоцполітики рахувати так званий фактичний прожитковий мінімум, тобто реальну вартість мінімального кошика за поточними цінами. І міністерство його рахує. У вересні 2025 року, як повідомляв Dengi.ua з посиланням на відповідь міністерства, фактичний мінімум для працездатної людини становив 10 192 гривні. Це 72% від того, що люди називали нормальним життям. Тобто державні експерти і самі громадяни розходяться лише на чверть.

А тепер подивимося, що держава записала в закон про бюджет. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2026 рік становить 3328 гривень. Це 23% нормального життя. І це менше третини від того, що порахувало її ж міністерство.

Саме тут лежить суть усієї історії. Держава не помиляється і не перебуває в невіданні. Вона знає ціну виживання, сама її рахує, а в закон записує третину від неї.

Пропозиція Гетманцева цю конструкцію не ламає, а лише трохи посуває. 7200 гривень прожиткового мінімуму на 2027 рік становлять 51% нормального життя. Водночас це лише 0,7 від фактичного мінімуму, який Мінсоцполітики порахувало ще у 2025 році. Тобто стандарт на 2027 рік не дотягує навіть до державної ціни виживання дворічної давнини.

З мінімальною зарплатою картина схожа, але її треба рахувати "на руки", бо люди називали суму, яку тримають у гаманці. З кожної зарплати утримують 18% податку на доходи і 5% військового збору, отже залишається 77%. Сьогоднішні 8647 гривень перетворюються на 6658, а це 47% нормального життя. Запропоновані 12 000 гривень дають на руки 9240, тобто 65%. Отже, навіть після обіцяного підвищення людина, яка працює повний місяць за мінімальну ставку, отримає дві третини нормального життя. І менше, ніж держава вважала мінімумом виживання ще у 2025 році.

Пенсіонер, якого оцінив сам автор пропозиції

З пенсіонерами розрив найглибший, а аргументи найсильніші, бо тут державу можна спіймати на її власних словах.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2026 році становить 2595 гривень. Це 18% нормального життя. Уявіть людину, яка все життя працювала, а тепер має прожити місяць на суму, якої вистачає на 5 із 30 днів нормального життя. Таких людей в Україні 300 тисяч: саме стільки, за даними, які наводив The Page, живуть на 2595 гривень або менше.

Але найважливіше в тій самій публікації інше. Там наведено слова самого Гетманцева: середня пенсія в Україні без урахування військових становить 6584 гривні, і це менше за фактичний прожитковий мінімум для непрацездатних, який дорівнює 7038 гривень. Тобто голова фінансового комітету публічно визнав, скільки коштує виживання пенсіонера. А потім запропонував мінімальну пенсію 6500 гривень. Це на 538 гривень нижче порогу, який він назвав сам, причому порогу сьогоднішнього, а не того, що настане у 2027 році.

Пенсії такого розміру податком на доходи не обкладаються, тому тут рахувати "на руки" не потрібно. 6500 гривень становлять 46% нормального життя. Середня пенсія 6584 гривні становить ті самі 46%. Отже, середній український пенсіонер отримує менше половини нормального життя і менше за державний поріг фізичного виживання.

Механізм: чому фальшива ціна вигідна

Виникає закономірне питання: навіщо державі тримати в законі цифру, яку вона сама вважає нереальною? Відповідь криється в Конституції. Стаття 46 гарантує, що пенсії та соціальні виплати, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, "встановленого законом". Два останні слова вирішують усе. Конституція не вимагає реального мінімуму, вона вимагає мінімуму, записаного в закон. А закон пише сама держава.

Тепер згадаємо, що від прожиткового мінімуму рахують величезну кількість виплат. Отже, кожна гривня його підвищення автоматично тягне за собою мільярди видатків. Опоненти зазвичай кажуть саме це: підняти мінімум до реального рівня надто дорого. Але цей аргумент не спростовує, а підтверджує суть. Прожитковий мінімум тримають фіктивним саме тому, що він працює як важіль, яким стримують усі соціальні зобов'язання держави одночасно.

Показово, що цей важіль зачіпає і самих законодавців, але лише частково. Оклад рядового народного депутата дорівнює десяти прожитковим мінімумам, тобто 33 280 гривень. Здавалося б, депутати теж страждають від заниженого мінімуму. Проте, як писала ТСН, середня зарплата депутата у 2025 році з надбавками становила 60 892 гривні. А виплати на забезпечення депутатської діяльності у 2026 році збільшили втричі, з 60 до 200 тисяч гривень на місяць. Ці гроші не є особистим доходом депутата, з них утримують помічників і покривають витрати. Але сам факт показовий: того ж року прожитковий мінімум для працездатних підняли з 3028 до 3328 гривень, приблизно на 10%. Тобто там, де гроші йдуть повз прожитковий мінімум, вони ростуть утричі. Там, де до нього прив'язані, ростуть на десяту частину.

Та сама лінійка для апарату

Чесно буде прикласти ту саму одиницю виміру і до тих, хто ці стандарти пише. Знову рахуємо на руки, тобто 77% від нарахованого.

Найнижче в ієрархії стоять районні адміністрації. На початку 2026 року, як повідомляла Економічна правда, середня зарплата там становила 20,1 тисячі гривень. На руки це 15 477 гривень, тобто трохи більше одного нормального життя. Народний депутат отримує на руки близько 3,3 нормального життя. У центральних органах виконавчої влади, за даними Мінфіну, які оприлюднив Buhgalter.com.ua, середня зарплата в липні 2026 року становила 66,22 тисячі гривень, тобто 3,6 нормального життя на руки. А близько 4 тисяч суддів у відставці отримують довічне утримання в середньому понад 114 тисяч гривень. Це 8 нормальних життів щомісяця.

Варто одразу сказати те, що може розчарувати любителів простих висновків. Самі по собі ці зарплати не є аномальними. Польський службовець міністерства, про що ще піде мова, теж отримує кілька соціальних мінімумів своєї країни. Відрізняється інше. По-перше, київський апарат отримує вдвічі більше за середню зарплату по країні, яка в липні становила 32 243 гривні, тоді як у Польщі різниця між міністерством і середньою зарплатою становить лише третину. Гроші в українській державі зосереджені в центрі, а периферія самої держави живе ближче до громадян, ніж до апарату. По-друге, і це головне, апарат отримує зарплату, порахувану в реальних цінах, а громадянам рахують виплати від цифри, яку держава сама вважає втричі заниженою.

Як міряють інші

Отже, проблема не в розмірі зарплат, а в тому, що одиниць виміру дві. Тепер найважливіша перевірка: чи так влаштовано всюди?

Німеччина має одну межу. Раз на два роки уряд за даними федеральної статистики готує доповідь про мінімум існування, і на 2026 рік він становить 12 096 євро на рік, тобто 1008 євро на місяць. Базова виплата для самотньої людини дорівнює 563 євро, але до неї держава окремо оплачує реальну оренду, опалення, медичне і доглядове страхування. Так само влаштована допомога людям похилого віку. Тобто мінімум існування покривається повністю за самою конструкцією системи. У 2026 році розрахунок дав нову ставку 557 євро, нижчу за чинну, тому, як пояснював федеральний уряд, виплату залишили без змін. Але найпоказовіше сталося в парламенті. Того ж року Бундестаг відмовився від автоматичного підвищення власних виплат: окремий закон навіть знизив депутатську компенсацію за серпень 2026 року до 11 336 євро, а з вересня повернув її до попередніх 11 833 євро. Громадянам нульовий рік, і собі нульовий рік.

Польща міряє життя двома межами, але обидві чесні, і обидві рахує державний Інститут праці та соціальних справ щокварталу за реальними цінами. Нижня межа, мінімум існування, означає поріг, нижче якого під загрозою саме життя. Верхня, соціальний мінімум, означає скромне, але нормальне життя з участю в суспільстві. У першому кварталі 2026 року соціальний мінімум для самотньої людини віком понад 60 років становив 1972,58 злотого. А мінімальна пенсія з березня 2026 року, як повідомляв ZUS, дорівнює 1978,49 злотого. Різниця 6 злотих. Тобто польська держава поставила найнижчу пенсію рівно на власну межу нормального життя, а не на межу виживання. Додайте до цього тринадцяту пенсію, яка дорівнює мінімальній. При цьому службовці польських міністерств отримують у середньому 11,5-14 тисяч злотих, а середня зарплата в країні наприкінці 2025 року становила 9198 злотих.

США цікаві тим, що там видно розрив між державою і людьми, але не видно подвійної міри. Федеральна межа бідності на 2026 рік становить 15 960 доларів на рік для однієї людини, тобто 1330 на місяць, і її щороку індексують на інфляцію. Американці вважають цю межу заниженою: за опитуванням Gallup, яке переказувала CBS Austin, сім'ї з чотирьох людей, щоб звести кінці з кінцями, потрібно 85 000 доларів на рік. Межа бідності для такої сім'ї становить 33 000, тобто люди оцінюють свої потреби в 2,6 раза вище за державу. Мінімальна федеральна допомога для бідних людей похилого віку і людей з інвалідністю становить 994 долари на місяць, і в 2026 році, за даними Адміністрації соцзахисту, її підвищили на 2,8% слідом за цінами. Але американська держава не тримає в шухляді другої, вищої цифри, яку сама визнає реальною. А конгресмени отримують 174 000 доларів на рік без жодних змін з 2009 року, і цю заморозку продовжують щороку окремим пунктом бюджетного закону.

Найближчим родичем української системи виявляється Румунія. Там є свій аналог прожиткового мінімуму, так званий соціальний референтний індикатор, від якого рахують більшість соціальних виплат. Як нагадував HotNews, у 2008 році його встановили на рівні 500 леїв і заморозили аж до 2021 року. Індексувати почали лише з 2022 року, а у 2025 і 2026 роках через бюджетні проблеми знову заморозили на рівні 660 леїв. Мінімальна пенсія, за даними Adevărul, стоїть на рівні 1281 лея з січня 2024 року. Незалежні дослідники з Фонду Фрідріха Еберта і Syndex рахують кошик гідного життя, і у вересні 2025 року для самотньої людини він становив, як писав Avocatnet, 4322 леї. Отже, мінімальна румунська пенсія покриває лише 30% гідного життя, навіть менше, ніж запропонована українська.

Тобто за глибиною бідності Румунія не краща. Але між двома країнами є дві принципові відмінності. Перша: гідний кошик у Румунії рахують незалежні дослідники, а не держава, тож румунський уряд не тримає в шухляді власної чесної цифри, яку ігнорує. Друга: у 2026 році разом із пенсіями там заморозили і зарплати 1,3 мільйона працівників бюджетної сфери. Коли ж уряд спробував у рік економії дозволити префектам відшкодовувати до 18 000 леїв на місяць за житло і транспорт, Newsweek România зробив із цього скандал, порахувавши, що один такий місячний рахунок дорівнює 7 середнім пенсіям. Отже, навіть у найближчому аналогу асиметрія між владою і громадянами залишається винятком, який стає скандалом. В Україні вона записана в бюджет як норма.

Що насправді говорять ці три цифри

Тепер можна повернутися до початку. Цифри 12 000, 6500 і 7200 перестають бути абстракцією, щойно їх прикласти до мірила.

Порівняння з чотирма країнами показує, що бідною буває будь-яка держава і скупою теж. Німеччина цього року нічого не додала громадянам, Румунія заморозила пенсії попри інфляцію, американці вважають свою межу бідності заниженою. Проте ніде держава одночасно не рахує реальну ціну виживання і не виплачує від цифри, втричі нижчої. І ніде парламент не потроює власне фінансування в той самий рік, коли мінімум громадян підносять на десяту частину.

В українському випадку держава поводиться не як бідняк, у якого немає грошей, а як контрагент, який знає справжню ціну товару і свідомо пропонує третину. Ризик бідності при цьому переходить на тих, хто найменше здатний заперечити: на пенсіонерку, яка не вийде на мітинг, і на працівника на мінімальній ставці, у якого немає лобі в бюджетному комітеті. Саме так виглядає економіка збитків на рівні окремої людини: втрати держави закривають не там, де ухвалюють рішення, а там, де їх найлегше не помітити.

Тому до бюджету на 2027 рік є одне питання, яке не потребує ні соціології, ні міжнародних порівнянь. Чому мінімальна пенсія, яку пропонує голова фінансового комітету, нижча за поріг виживання, який він сам назвав? Поки на це питання немає відповіді, 6500 гривень залишаються не соціальним стандартом, а письмовою згодою держави на те, що найбідніші її пенсіонери житимуть нижче межі, проведеної нею самою.

 Ціна життя українця: скільки з неї покриває держава

Як читати таблицю

Мірилом тут слугує не державна цифра, а оцінка самих людей. У грудні 2022 року моніторинг "Українське суспільство", який КМІС провів на замовлення Інституту соціології НАН, показав: для нормального життя одній людині потрібно в середньому 14 231 гривня на місяць, тобто 474 гривні на день. Цю суму взято за одиницю, а кожну іншу цифру поділено на неї. Отже, остання колонка показує, яку частку нормального життя покриває кожна виплата. Частка 0,5 означає половину нормального життя, частка 2 означає два нормальні життя.

Важливо розуміти, що 14 231 гривня порахована в цінах 2022 року і без поправки на інфляцію. Відтоді майже все подорожчало, тому всі частки в таблиці завищені на користь держави. Реальний розрив більший, ніж показують цифри.

Звідки цифри

Прожиткові мінімуми за законом взято із закону про Державний бюджет на 2026 рік. 2595 гривень стосуються осіб, які втратили працездатність, 3328 гривень стосуються працездатних. На 2595 гривнях або менше живуть 300 тисяч пенсіонерів.

Пропозиції на 2027 рік (мінімальна пенсія 6500, прожитковий мінімум 7200, мінімальна зарплата 12 000) взято з допису Данила Гетманцева у Facebook.

Фактичні мінімуми держава рахує окремо від законодавчих. Закон "Про прожитковий мінімум" зобов'язує Мінсоцполітики визначати реальну вартість мінімального кошика за поточними цінами. Для працездатних у вересні 2025 року вона становила 10 192 гривні. Для непрацездатних 7038 гривень назвав сам Гетманцев, і він же повідомив, що середня пенсія без урахування військових становить 6584 гривні, тобто менше цього порогу.

Зарплати держслужбовців взято з даних Мінфіну: у центральних органах виконавчої влади 66,22 тисячі гривень у липні 2026 року, у районних адміністраціях 20,1 тисячі на початку 2026 року. Середня зарплата депутата 60 892 гривні наведена за деклараціями 2025 року з усіма надбавками. Середня зарплата по країні 32 243 гривні подана за липень 2026 року. Дані про суддів у відставці стосуються близько 4 тисяч осіб.

Чому зарплати рахуються "на руки"

Люди, відповідаючи на питання про нормальне життя, називали суму, яку тримають у гаманці. Тому з кожної зарплати віднято 18% податку на доходи і 5% військового збору, тобто взято 77% від нарахованого. Наприклад, мінімальна зарплата 8647 гривень дає на руки 6658, а запропоновані 12 000 дають 9240. Пенсії такого розміру податком на доходи не обкладаються, тому вони подані як є.

Що показує таблиця

Верхні рядки таблиці показують, що держава записує в закон 23% ціни життя працездатної людини і 18% ціни життя пенсіонера. Водночас сама ж визнає, що лише для виживання потрібно відповідно 72% і 49%. Тобто законодавчий мінімум утричі нижчий за той, який рахує власне міністерство.

Середина таблиці показує, що навіть після обіцяних підвищень людина на мінімальній зарплаті отримає дві третини нормального життя, а мінімальна пенсія залишиться нижчою за поріг виживання, який назвав сам автор пропозиції.

Нижні рядки таблиці показують, що ту саму одиницю виміру держава до свого апарату прикладає інакше. Районний чиновник отримує трохи більше одного нормального життя, депутат і центральний апарат понад 3, суддя у відставці 8.

Як міряють ціну життя Україна, Німеччина, Польща, США і Румунія

Як читати таблицю

Валюти в таблиці не переведені в долари навмисно. Ціни в Україні, Німеччині чи США різні, тому порівнювати суми напряму некоректно. Натомість кожна країна порівнюється сама із собою: наскільки мінімум, від якого рахують виплати, відрізняється від мінімуму, який держава визнає реальним, і яку частку нормального життя покриває найнижча пенсія. Такі співвідношення не залежать ні від курсу, ні від багатства країни.

Друга і третя колонки містять головну відповідь. Якщо в них однакова цифра, держава має одну міру і чесно за нею платить, навіть якщо міра скупа. Якщо цифри різні, держава користується двома мірами.

Остання колонка показує, хто платить за економію: лише громадяни чи також ті, хто ухвалює бюджет.

Пояснення по країнах

Україна. Законодавчий прожитковий мінімум для працездатних на 2026 рік становить 3328 гривень. Фактичний, який рахує Мінсоцполітики за реальними цінами, у вересні 2025 року становив 10 192 гривні. Отже, держава має дві цифри, і друга втричі більша за першу. Мінімальна пенсія 6500 гривень, запропонована на 2027 рік, покриває 46% нормального життя за оцінкою самих людей (14 231 гривня) і 92% порогу виживання, який назвав сам Данило Гетманцев (7038 гривень). У 2026 році прожитковий мінімум для працездатних підняли з 3028 до 3328 гривень, приблизно на 10%, а фінансування депутатської діяльності збільшили з 60 до 200 тисяч гривень на місяць.

Німеччина. Мінімум існування раз на два роки визначає доповідь уряду за даними федеральної статистики. На 2026 рік він становить 12 096 євро на рік, тобто 1008 євро на місяць. Базова виплата для самотньої людини дорівнює 563 євро, але окремо держава оплачує реальну оренду, опалення, медичне і доглядове страхування. Тому мінімум покривається повністю за самою конструкцією системи. У 2026 році розрахунок дав нижчу ставку, ніж чинна, тому виплату залишили без змін. Того ж року Бундестаг окремим законом відмовився від автоматичного підвищення власної компенсації: за серпень її навіть знизили до 11 336 євро, а з вересня повернули до попередніх 11 833 євро.

Польща. Державний Інститут праці та соціальних справ щокварталу рахує дві межі: мінімум існування, нижче якого під загрозою саме життя, і соціальний мінімум, тобто скромне нормальне життя. У першому кварталі 2026 року соціальний мінімум для самотньої людини віком понад 60 років становив 1972,58 злотого. Мінімальна пенсія з березня 2026 року дорівнює 1978,49 злотого, тобто стоїть рівно на межі нормального життя, а не виживання. До неї додається тринадцята пенсія в розмірі мінімальної. Пенсії у 2026 році проіндексували на 5,3%, депутатські виплати зросли приблизно на 530 злотих.

США. Федеральна межа бідності на 2026 рік становить 15 960 доларів на рік для однієї людини, тобто 1330 на місяць, і щороку індексується на інфляцію. Мінімальна федеральна допомога для бідних людей похилого віку і людей з інвалідністю становить 994 долари на місяць, тобто 75% межі бідності. У 2026 році її підвищили на 2,8%. Американці вважають державну межу заниженою: за опитуванням Gallup 2023 року сім'ї з чотирьох людей потрібно 85 000 доларів на рік, а межа бідності для такої сім'ї 33 000. Проте другої, вищої цифри, яку визнає сама держава, у США немає. Зарплата Конгресу становить 174 000 доларів на рік і не змінюється з 2009 року.

Румунія. Найближчий аналог української системи. Соціальний референтний індикатор, від якого рахують більшість соціальних виплат, у 2008 році встановили на рівні 500 леїв і заморозили до 2021 року. У 2025 і 2026 роках його знову заморозили на рівні 660 леїв. Мінімальна пенсія становить 1281 лей і не змінюється з січня 2024 року. Кошик гідного життя рахує не держава, а незалежні дослідники Фонду Фрідріха Еберта і Syndex: у вересні 2025 року для самотньої людини він становив 4322 леї. Отже, мінімальна румунська пенсія покриває лише 30% гідного життя, менше, ніж запропонована українська. Проте у 2026 році разом із пенсіями там заморозили і зарплати 1,3 мільйона працівників бюджетної сфери. А коли уряд дозволив префектам відшкодовувати до 18 000 леїв на місяць за житло і транспорт, преса зробила з цього скандал, порахувавши, що це 7 середніх пенсій.

Що показує таблиця

Бідною і скупою буває будь-яка держава. Румунія за глибиною бідності не краща за Україну, Німеччина цього року нічого не додала громадянам, американці вважають свою межу бідності заниженою. Проте лише в Україні держава одночасно рахує реальну ціну виживання і виплачує від цифри, втричі меншої. І лише в Україні фінансування парламенту потроюється в той самий рік, коли мінімум громадян зростає на десяту частину. В інших країнах економія або зачіпає і владу, або асиметрія стає скандалом. В українському бюджеті вона записана як норма.

Застереження щодо мірил: для України мірилом нормального життя слугує оцінка самих людей (14 231 гривня), для Румунії кошик незалежних дослідників, для Польщі і Німеччини державна межа, для США межа бідності. Ці мірила різні за природою, тому порівнювати варто не самі частки між країнами, а головне: чи має держава одну міру, чи дві.