Традиція геноциду: від Голодомору до "холодомору"
Навесні 1933 року дев'ятнадцятирічна москвичка їхала до моря через Харків. З вікна поїзда вона бачила живі скелети. Виснажені діти зі здутими животами простягали кістляві руки до вагонів. Пасажири зачиняли штори. Паровоз давав свисток. Поїзд їхав далі – до моря й абрикосів.
Історик Сергій Медведєв розповів цю історію своєї бабусі. Вона говорила про побачене пошепки навіть через десятиліття.
Від семи до десяти мільйонів українців померли від голоду в 1932-1933 роках. Москва організувала цей голод. Вивозила зерно. Перекривала шляхи. Блокувала інформацію. Світ мовчав. Москвичі зачиняли штори.
Взимку 2025-2026 років Росія знову винищує Україну.
Замість вилучення хліба – удари по енергетиці посеред морозів. Замість голоду – холод. Метод інший. Мета та сама. Зламати народ.
В українських містах електрики немає по шістнадцять годин на добу. Будинки промерзають. Труби лопаються. Ліфти стоять. Метро не працює. Лікарні на межі. У дворах армійські намети для обігріву. Мільйони людей на межі виживання.
Російська преса тріумфує. Z-блогери публікують репортажі про замерзлий Київ. Це їхня компенсація за чотири роки ганьби на фронті, де українці голіруч зупинили російську армію. Тепер росіяни мстяться цивільним. Як і сто років тому, вони відчувають захват від страждань українців.
Історія повторюється. Спочатку як трагедія. Потім як фарс.
Фарсом її робить не менша жорстокість агресора. Фарсом її робить позиція Заходу. Дев'яносто років тому світ не знав про Голодомор – інформацію блокували. Сьогодні світ знає все. Кожен удар по енергетиці транслюють у прямому ефірі. Кожне замерзле місто показують у новинах.
І світ знову зачиняє штори.
Українці не вміють перетворювати своє горе на шоу. Не створюють ефектних кадрів для CNN з кожного зруйнованого будинку. Вони просто тримаються. На фронті стримують натиск. В тилу виживають без тепла й світла. Вони пам'ятають, чим закінчилося падіння УНР сто років тому. Пам'ятають ціну капітуляції – Голодомор.
Росія методично досягає однієї мети. Знищити народ, який відмовляється бути частиною імперії. Який пам'ятає. Який опирається.
Геноцид відбувається зараз. У центрі Європи. Взимку 2026 року.
Захід дивиться. Висловлює стурбованість. Обговорює наступний пакет санкцій. Зачиняє штори й їде до свого моря.
Традиція геноциду продовжується. Продовжується й традиція мовчазного спостереження.
