Трамп і війна в Україні: що відбувається насправді?
Обіцянка "швидкої та остаточної" перемоги
Трамп неодноразово заявляв, що якби він повернувся до Білого дому, то "закінчив би війну в Україні в найкоротші терміни". Хтось говорить про 24 години, хтось — про перші місяці його президентства.
Погрози санкціями та припиненням допомоги
Публічно Трамп натякав, що може припинити підтримку України, якщо Київ відмовиться йти на переговори. Іноді звучала й зворотна загроза на адресу Москви: посилити санкції, якщо Кремль не сяде за стіл переговорів. Але головний меседж залишався незмінним — обидві сторони повинні домовлятися на умовах, вигідних США.
"Я розумію Путіна"
Трамп відкрито заявляв, що "розуміє" точку зору російського лідера, навіть називав його "розумним" і "хитрим". Паралельно він звинувачував Україну у "непоступливості". Його загальна риторика зводиться до того, що "обидві сторони неправі, але основний тягар відповідальності має нести Європа".
При цьому він повністю ігнорує той факт, що агресія та окупація територій не є дипломатичним кроком і не можуть мати жодного виправдання. Такий підхід автоматично легітимізує війну, розв'язану Кремлем.
"Угода": ресурси в обмін на мир?
Серед можливих ідей Трампа (не завжди сформульованих ним прямо, а часто у форматі "я б зробив ось так") звучав сценарій, за якого Україна отримує "гарантії" захисту своїх інтересів — а натомість передає частину своїх територій або йде на значні поступки заради компромісу з Росією.
Чим це відрізняється від визнання справедливості початкового ультиматуму Кремля — незрозуміло. Ба більше, "гарантії безпеки" України вже були закріплені у Будапештському меморандумі, і тепер ми наочно бачимо, що його положення ніхто виконувати не збирався.
Таємні переговори за зачиненими дверима
Трамп неодноразово обіцяв "особисто домовитися" з Путіним. Іноді його риторика звучить так, наче переговори можуть бути закулісними та дуже швидкими. Проте конкретики в його словах немає: відсутній будь-який чіткий план, окрім загальних запевнень у його "унікальній здатності укладати угоди".
То в чому головна інтрига?
Перенесення чи скасування "угоди"?
З огляду на останні події незрозуміло, чи готовий Трамп серйозно примушувати обидві сторони до миру, якщо одна з них (Росія) в принципі не визнає існування незалежної України.
Другий саміт із повторними вимогами капітуляції України?
Цілком можливо, що Москва знову спробує висунути свої максималістські вимоги. Це може завести переговори у глухий кут: Трамп, прагнучи до "угоди століття", ризикує опинитися в ситуації, коли йому доведеться або жертвувати іміджем "сильного лідера", або відмовитися від власних обіцянок про швидке врегулювання конфлікту.
Стратегія підвищення ставок?
Є версія, що Трамп свідомо робить ставку на суперечливі заяви, щоб підвищити інтерес до своєї ролі "миротворця". Зокрема, він може прагнути змусити Європу або взяти процес у свої руки, або прийняти ту "угоду", яку він нав'яже.
Передача конфлікту "на відкуп" Європі?
За цією логікою, коли всі сторони будуть зацікавлені у переговорах, Трамп може в останній момент відійти вбік, фактично переклавши відповідальність на європейських союзників. При цьому він зможе подати себе як "єдиного, хто міг би вирішити проблему, але йому не дали цього зробити".
Загальний висновок
Трамп веде свою гру, використовуючи звичний для себе стиль жорсткого переговорника, і тому постійно змінює риторику та підвищує ставки, щоб змусити всіх слідкувати за ним і реагувати.
Для України це означає ризик стати розмінною монетою у чужих домовленостях.
Для Європи — це сигнал, що Трамп у будь-який момент може змінити підхід до підтримки України, фактично залишивши її наодинці з Путіним.
Загалом, якщо проаналізувати всю риторику Трампа, стає зрозуміло, що він не стільки пропонує реальну "мирну угоду", скільки намагається посилити свої позиції як у США, так і на міжнародній арені за рахунок війни в Україні.
Його суперечливі заяви та закулісні "переговори" — це частина стратегії, де головна мета — не справедливий і довготривалий мир, а його власна короткострокова політична вигода.
