Український націоналізм проти російського імперіалізму: життя проти ідеології

Український націоналізм — це не свідомий або не дуже вибір, і не продукт якоїсь ідеологічної доктрини. Як нас в цьому переконують кремлівські пропагандисти. Ні.

Він не виник як політичний проект або стратегічна відповідь на зовнішні виклики. Це жива органічна сила, яка, як і єврейський націоналізм, має природнє походження, ідентичність і культуру. Яку москвіни називають сільскою або хуторською, не розуміючи, що будь-яка справжня національна культура має сільске походження. З землі. Український націоналізм не має імперських претензій і не прагне до світового панування. 

Український націоналізм — не обтяжений хворими та шкідливими ідеями шовінізму, ксенофобії та месіанства, і сьогодні став тим захисним щитом, який урятував нашу країну під час повномасштабного вторгнення Росії. Саме реакція народу, що століттями перебував під колоніальним рабством, тиском зовнішніх загроз і культурного поглинання, його небажання повернутись у статус раба - зупинила наступ нашого найбільшого ворога.

Що таке нація?

Нація — вона як прізвище, яке передається від батьків, без яких наше народження неможливе. Це те, що формується природно й органічно в процесі життя. Українці не вибирали бути нацією, вона є кровно нашою, з нею ми отримали у спадок прадавню культуру, традиції та землю, на якій ми народились та виросли. 

На відміну від українців, національну свідомість росіян формують у школах, військових казармах чи ідеологічних штабах.

Для росіян їх нація (або радше антинація) — це ідеологічна зброя. Її отримують як автомат у війську або як наказ від командування. Штучна імперська російська національна ідентичність історично вибудовувалася через насильство, примус, та підпорядкування інших народів. Російська нація штучна, ідеологічно нав’язана та виконує функцію контролю й завоювання. Коли російська людина отримує свою національну ідентичність, вона не пов’язана з природними зв’язками з рідною землею чи культурою. Бо кожен росіянин насправді, по крові: удмурт, чеченець, татарин, башкорт і навіть українець.

Національність “росіянин” це ніби присяга на вірність мертвій імперії, обовязок померти заради її розширення. На відміну від природнього, живого націоналізму.

Український націоналізм на відміну від імперського російського виникає з тієї ж основи, що й сім’я: з любові до свого роду, свого дому, своєї землі. Він не потребує ідеологічного пояснення, тому що існує як даність. Як кров тече по жилах, так національна ідентичність тече в культурі, мові, традиціях і пам’яті українців.

Тут і закладена головна відмінність: імперська нація — це проект, заснований на силі, ідеології пригніченні, підкоренні та знищенні інших нації, а природна нація — це жива спільнота, заснована на родинних зв’язках, історичній пам’яті та органічному розвитку. Тому, коли російські імперці стикаються з українцями, які черпають силу з живого джерела своєї землі, вони відчувають глибокий внутрішній конфлікт. Багато хто з них починає розуміти, що імперська ідентичність мертва та штучна, і шукає вихід з цього задушливого простору.

Це не випадковість, що після знайомства з українською культурою чимало росіян рвуть з мертвими імперськими символами та токсичною людожерською ідеологією. Вони прагнуть долучитися до живого джерела сили, яке зберегло свою ідентичність та самобутність. Саме тому українська культура сьогодні стає джерелом натхнення для багатьох тих, хто прагне звільнитися від імперського тягаря.

Українці не будують націю - вони є нацією. Росіяни отримують свою націю як присягу на вірність імперії. Присягу яка примушує їх відректись від своєї природної нації, від своєї родини, своєї крові. І це — фундаментальна різниця між нами та ними. Органічне і природнє дає відсіч мертвому та штучному, яке не виживе без живої крові.