В Україні немає інституту приватної власності: все інше прикрі наслідки...
Щоб вам не казали, а як такий інститут власності не зявився в Україні 30 років тому. Те що відбулось 30 років тому я б і набуттям незалежності не називав.
Держава це перш за все про власність. Про власність нації, регулювання правовідносин з власністю народу. Тим самим якій нібито по Конституції є єдиним джерелом влади - володіння власністю країни.
Розповідь про втрату інституту власності я б розпочав з подій 1917 року, коли Україна нарешті повернула собі статус національної держави. Повернути повернула, але утримати не змогла, владу над країною захопили більшовики.
Держава більшовиків винищила інститут власності як явище. Проводилась ця програма під егідою загальної рівності. Але як ви памятаєте, наслідками цієї програми став загальний максимально високий рівень зубожіння всього населення. Всього, але не всіх.
З перших років в новій країні зявився новий клас: корупціонерів затягнутих в шкіру.
Чекісти, кати, вертухаї - сформували нову еліту. Еліту яка фактично володіла всім в країні.
Той спосіб в який вони володіли власністю в країні ажніяк не можна було назвати законним, тому коли правила гри змінились в 1991 році, розпочався повільний дрейф власності офіційно закріпленої за народом до її справжніх власників.
Саме цей дрейф приватної власності в Україні ми спостерігаємо останні 30 років.
Цей дрейф у нас називають приватизацією, але фактично те що відбувається назви не має. Олігархи - нащадки партійної еліти (номенклатури) СРСР розривають на шматки національну державу, яка своєю чергою втрачає свій суверенітет.
Знову ж таки офіційно відбувається передача легальної власності.
Фактично власниками стають люди які грабують країну, виводячи все награбоване через офшори, знекровлюючи її економіку.
І ось тут ми бачимо повний швах інституту власності.
Олігархи “соромляться” своєї власності.
Вони записують все чім володіють в Україні на закордонні офшори.
Така поведінка олігархату має дуже просте пояснення:
Людина, яка “соромиться”, приховує свої активи - злодій.
А яка розбудова та збагачення країни можлива зі злодіями єдине бажання яких максимізувати свій власний здобуток внаслідок її грабунку?
Можна б було ще якось сперечатись з твердженням, що власність то ніби є, але чи можна вважати, що якщо людина хворіє - то хвороба володію нею?
Ні.
Як можна називати людину власником, хазяїном якщо вона не дбає про свою власність, а навпаки робить все щоб вона як можна швидше віддала Богу душу, висмоктуючи з неї останні соки?
Олігархат в тому вигляді в якому він виник та існує в Україні - це смертельна хвороба, якої не позбутися якщо допомогти їм приватизувати залишки ще 30 років тому багатої та перспективної молодої країни.
Як позбутися цієї хвороби?
Допомогти нам позбутися нащадків власників концтабору відносно легко: чесні суди і мажоритарний парламент з дискусіями і широким народним представництвом - це не небезпека для влади, не інструмент для «п'ятої колони», а реальна сила яка здатна щось змінити.
Справжні суди і народний демократичний парламент легалізують національну власність, та допоможуть позбавитись від паразитів.
Унеможливлення реєстрації власності на метрополію, неможливість обходити податковий кодекс, заборона на володіння власністю та нерухомістю за кордоном для чиновників та правоохоронців змусить їх вкладати у свою країну, що зробить її подальший грабунок безглуздим та економічно невигідним.
Повірте, олігарх який запише свою власність в Україні на себе, стане заручником позитивних змін і допоможе країні набагато більше, ніж МВФ.
Тобто доти доки олігархи України зі свідомістю тимчасових правителів не відчуватимуть, що це країна їх власна, і тут будуть жити їх діти, ніяких по справжньому дієвих реформ у нас не передбачається.
