За кулісами грантового шоу: як імітація реформ перетворилася на прибутковий бізнес

Проблема західних грантових організацій, таких як USAID або Офіс Ради Європи, зовсім не в тому, що ідея підтримати хороші ініціативи чи боротися з корупцією була поганою. Навпаки, задум цілком правильний. Але проблема лежить зовсім в іншій площині. Або навіть у двох.

🔴 Фактично “допомога” не доходила до адресата. Натомість вона розкрадалася самими організаціями за активної участі фейкових або підставних політиків, активістів, журналістів і громадських діячів.

🔴 Те, що залишалося після формального грабунку європейських та американських платників податків, використовували не для того, щоб побороти корупцію, а щоб її очолити. Не для того, щоб прибрати з політики хапуг, політичних проституток та пристосуванців, а щоб замінити їх на "своїх" ліцензійних, грантових.

🔍 Що ж до популярних конспірологічних теорій про прикриття шпіонської діяльності чи фінансування переворотів — вони розбиваються об сувору реальність. Усе набагато простіше: злочинна халатність, імітація реформ та банальні меркантильні інтереси.

💼 За останні 10 років в Україні з’явився чудовий бізнес, дуже схожий на схеми в державних органах (архітектор, мабуть, один і той самий, особливо якщо згадати, хто ініціював створення Prozorro).

Грантами торгували, як хорошими тендерами, роздаючи їх “своїм” фірмам за відкати або буквально продаючи їх. А “обрані” фірми мали виконати головне завдання: не досягти результату, на який було виділено грант. Бо тоді можна отримати новий. А потім ще один. І ще один. І так до скону віків.

⛔ Грантова історія в наших реаліях — це не історія успіху. Це багаторічна схема освоєння грошей платників податків західного світу. Грошей, які нам давали, щоб ці схеми знайти та знищити.

🤡 Головні ролі у виставі “Демократичні реформи” грали не реформатори. Всі ці обличчя на сцені — це лише масовка. Наняті актори, руками яких освоювали колосальні суми. Вони не те щоб не винні — ні. Вони співучасники злочину. Але не головні в цій схемі. Вони — засоби контрацепції, які використовували більш досвідчені злочинці, щоб самі залишитися непоміченими. І, варто визнати, це їм вдалося.

🎪 Особливо абсурдним у цьому театрі було шоу “Конкурс”. Грантодавці влаштовували його для прикриття передачі грошей заздалегідь визначеним “переможцям”. Сотні тисяч учасників подавали свої проекти, щиро вірячи в чесний відбір. Вони не розуміли, що гроші вже давно поділені та навіть частково витрачені. Вся ця вистава була просто бутафорією, яка створювала ілюзію справедливості.

🔄 Результат: імітація, відчуття безкарності та замкнене коло грантових провалів. Але головне — всі задоволені. Окрім українців.