14 липня 1919 р. армія ЗУНР розпочала об'єднання з військами УНР

14 липня 1919 р. президент ЗУНР Євген Петрушевич прийняв рішення про перехід Галицької армії через Збруч на з'єднання її з Армією УНР для спільного походу на Київ-Одесу. 

Незадовго до цього, 28 червня 1919 року, 40-тис. польська армія, прорвавши фронт Галицької армії, перейшла в контрнаступ від Бродів до Коломиї. УГА змушена була вдруге відступати й через два тижні знову опинилася в трикутнику між Дністром і Збручем. Потрібно було терміново шукати вихід, щоб зберегти армію, державний аппарат, та перспективи боротьби за Галичину в майбутньому.

Під сильним напором польських сил, за браком амуніції й інших матеріалів, Галицька Армія буде примушена перейти річку Збруч та шукати опори й охорони на широких ланах Великої України. З цих причин Начальна Команда Галицької Армії звертається з проханням до Головного Отамана призначити район виключно для Галицької Армії..., де вона відпочила б та упорядкувалася б. 

Командування Наддніпрянської армії на це відповіло, що «приймає Галицьку Українську Армію, як братню, і всім їй допоможе, що в її силах. Головний Отаман дає розпорядження в цій справі належним установам і має тверду надію, що тимчасове лихо зміниться й обидві армії, з’єднавшися в одне нерозривне ціле, незабаром побачать кращі дні.

Цей поворот у планах Петрушевича врятував ситуацію на фронті. Виконуючи наказ свого командування, одна з галицьких бригад вже 8 липня перейшла Збруч і почала рух на Проскурів. Довідавшись про це, більшовики затримали свій дальший наступ на Кам’янець, боячись опинитись в оточені частин УНР та ЗУНР. Тим часом 11 липня почалося пересування галицьких частин також у районі Гусятина. 

Починаючи від 9 липня, представники уряду УНР й командування разом з Петлюрою майже без перерви їздили спочатку до Чорткова, потім до с. Королівки за Збручем для переговорів з Петрушевичем і Начальною Командою Галицької Армії. І тільки пізно ввечері, після кількагодинних переговорів з Петлюрою, Петрущевич дав наказ про похід Галицької армії на з’єднання з армією Наддніпрянською. 

Отож на другий день (15 липня) штаб армії УНР одержав від Начальної Команди Галицької Армії таке повідомлення: 

"З огляду на несприятливі обставини, що склалися на фронті Галицької армії (перевага сил на боці поляків, а головне брак мушкетних і гарматних набоїв) вся Галицька армія і галицький уряд, починаючи з 15 липня, переходить на східній беріг Збруча, тобто на Наддніпрянщину, щоб усі сили використати для спільної боротьби з більшовиками й звільнити від них Наддніпрянську Україну. Питання про долю Галичини має бути переданим на вирішення мирової конференції"».

Таким чином 16-18 липня Українська Галицька Армія в повному складі (17 000 багнетів та шабель) перейшла через річку Збруч і об'єдналася з Дієвою Армією УНР, котра вела боротьбу в південно-західній частині Поділля проти більшовицьких військ. Так і почалася боротьба проти більшовиків соборним фронтом.