Перший зимовий похід — своїми силами визволити Україну
5 місяців виснажливих боїв у доволі скрутній ситуації. 153 дні рейду у ворожий тил, щоби відновити віру українців Наддніпрянщини у своє військо та нанести шкоду окупантові. Воєнна слава за кордоном, паніка у лавах білогвардійців і більшовиків, піднесення бойового духу Дієвої Армії УНР — такий підсумок Першого зимового походу.
Він розпочався спланованим наступом українського вояцтва під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка. Прорвавши оточення так званого "трикутника смерті" на Поділлі, бійці Армії УНР повинні були вийти до правого берега Дніпра. Осмалене степовими вітрами українське вояцтво також мало на меті з'єднання з рештками Української Галицької Армії.
Упродовж 6 грудня 1919 — 6 травня 1920 років понад 5000 бійців Армії УНР пройшли понад 2500 кілометрів, взявши участь у 50 великих і малих битвах, завдавши ворогам (білогвардійцям і більшовикам) великої шкоди. Блискавичні удари, партизанщина і контроль сільської місцевості Правобережжя дозволили українським "воїнам абсурду" (як їх потім назвуть публіцисти), скувати ворожі сили у степовій Україні. Битва за Умань, а згодом і битва за Вознесенськ були останньою демонстрацією сили Дієвої Армії УНР, яка симптоматично хворіла на тиф і була суттєво знекровлена.
Перший зимовий похід — це доблесть, честь, мужність, а головне — національна героїка. Його учасники мали всі шанси загинути у боях, але за мінімум втрат вийшли з пекла, гордо піднявши над головами синьо-жовтий стяг. Сьогодні ми згадуємо наших попередників, борців за волю, і вшановуємо їхній Чин в ім'я Української Самостійної Соборної Держави!
