Фальстарт політичного сезону: хто розхитує суспільство та навіщо піднімається тема виборів
Михайло Федоров вийшов з публічною заявою про необхідність проведення виборів. Напередодні заговорили про політичний проєкт довкола Олі Полякової. А президент Зеленський раптом з'явився на публіці в Івано-Франківську. Чи не сам президент дав старт передвиборчим перегонам, ми розбирали в прямому ефірі Віктора Коренівського. Нижче - головне з тієї розмови.
Віктор Коренівський: Пане Олег, у нас несподівано розпочався політичний сезон. Що взагалі відбувається?
Для когось це новина, а для мене ні. Бо якщо подивитися на ситуацію на фронті тверезо, кардинально змінити її вже ніхто не може. Навіть удари, які зараз наносить Росія по Україні балістикою, фактично не впливають ані на політичну ситуацію в Україні, ані на політичну рішучість наших лідерів щодо позицій на перемовинах.
У Путіна становище дуже погане, бо фактично в нього немає грошей на війну. Він вижимає останні копійки, олігархи вже навіть були готові заплатити. Яким чином він ці гроші з них вибив, я не знаю, але питання це не вирішить. Криза дуже велика, і Росія не може з нею зробити нічого.
В Україні теж не все добре складається, ми все бачимо і все розуміємо, тож не будемо переказувати одне одному очевидне. І саме тому спрацював варіант, коли ситуацію починають розхитувати люди рівня Полякової. Заяви про те, що Україна це концтабір, що в нас немає ані свободи слова, ані свободи думки, ані свободи дій, це один з варіантів знайти шпарину в тілі нашого суспільства, щоб її розширити. Показати, що цінності, за які ми нібито боремося, не збігаються з методами, якими держава зараз залучає людей до війська.
Полякова на цій тематиці спекулювала. Як будь-який артист і як більшість наших спортсменів, вона не бачить нічого поганого в тому, щоб ручкатися й обійматися з російськими спортсменами або з людьми, які відверто висловлюють антиукраїнські погляди. З одного боку, чужу політичну позицію вони поважають і нічого проти неї не мають. З іншого, вони нібито існують поза політикою: можна виїжджати на фестивалі, тільки що не до Росії, можна пройтися з людиною, яка має антиукраїнські погляди або взагалі не хоче цю тематику піднімати.
У нас політизованість у сфері мистецтва й спорту не про політику, вона про свідомість людей. Ми ж не можемо висловити свої думки інакше, ніж своєю поведінкою, точніше не можемо їх інакше підтвердити. Можна заявляти про прихильність українським традиціям, ідеалам, свідомості, а потім спокійно випивати в барі з якимось російським виконавцем. Це не збігається. Отже, десь хтось бреше.
Полякова в цю пастку попалася і пішла в атаку пояснювати. Політичним проєктом це точно не було, хоча в нас уже почали описувати ту знамениту картинку на велосипеді, де вона з булавою. Це просто факап і чергова її одіозність, на якій вона, власне, і заробляє піар-капітал. Вона з тих людей, про яких революціонери казали, що їх не можна вбивати: таксистів, ще когось і артистів також.
Її думка не має жодної ваги. Але за рахунок того, що в нас медійна присутність нібито додає людині розуму й політичної ваги, її й почали розкачувати. Зрозуміло, хто це робив, і зрозуміло, чому робив. Її тусовка ніколи не була відверто проукраїнською, ми це теж розуміємо. Вона шукає аудиторію, використовуючи політичні мотиви, і може заявляти будь-яку позицію, вишукуючи або скандального піару, або патріотичного. Для неї це робота. Навіть сьогодні вона каже зовсім інше, і це знову невідверто. Вона грає. Найголовніше в будь-якому акторі, щоб він був переконливим, але ніколи не був тим, кого він грає. Вона не живе тими думками, які висловлює, а можливо, взагалі їх не має.
І таку людину в нас можна висувати навіть у президенти. Я в нашій країні вірю, що Полякова має всі шанси піти на президента, і люди її підтримають. Бо в нас не розуміють, що обирати треба розумних, а не красивих. У нас чомусь така ідея: якщо людина класно вміє говорити зі сцени, то вона потужна і за неї треба голосувати. А якщо людина говорити не вміє, зате може зробити, написати, прорахувати, стратегувати позицію, то вона незрозуміла. Як за неї голосувати, якщо вона не може довести масам, що знає, що робити, і знає це не просто так?
Ви сказали, що виборча гонка розпочалася фактично з візиту в Івано-Франківськ. Це той візит, коли президент грав у теніс? Чому ви характеризуєте його як початок передвиборчих змагань?
Давайте так: на задньому фоні в нас постійно йдуть закулісні перемовини. Вони йдуть завжди, хтось до чогось домовляється, за участю або без участі наших можновладців. І попри те, що всі розуміють, що єдиний, хто зараз не хоче припиняти війну і не йде на перемовини, це Путін, перемовини з Росією тривають. Кілька потужних гравців з російського політичного бомонду вже висловили свої думки й намагання війну все ж таки закінчити. Вони розуміють, що вона невигідна, що вона вже нікому не допомагає ані розбагатіти, ані прославитися, і що її треба якимось чином припинити, бо це відкриває можливості для нових економічних проєктів. Тут немає жодного пафосу чи патріотизму. Люди просто вважають, що на цьому проєкті вже не заробляють і його треба закривати. Це тільки про заробіток.
І є думка, яка долетіла до нас невідомо якими горобцями та іншими крилатими створіннями, що найближчим часом політичний процес у нас усе ж таки розпочнеться. Це була спроба Володимира Зеленського або його політтехнологів перевірити, як українська громадськість відреагує на його появу саме в такій поставі. Поставу помітили, її помітили багато політологів, але не всі одразу зрозуміли, про що йдеться.
Я вчора вже публікував пост про те, як Путін грає в футбол на сцені, а в нас Зеленський віджимає штангу. Я натякнув, що цей вид спорту ми знаємо, але що це за вид спорту, ніхто не вгадав. Ніхто не зрозумів, що в нас із Росією фактично одна політтехнологічна школа і ми рухаємося до перемоги однаковими кроками. І те, що зробили в Івано-Франківську, було або тестом, або, як я вважаю для себе, початком кампанії Зеленського, саме його ходу до президентських виборів.
Підтвердженням цієї гіпотези для мене стало те, що пан Золкін пішов до лав ЗСУ. Хтось вважає, що це через якісь запитання до нього від певних спецслужб, а я вважаю, що це спроба заскочити в поїзд, який уже пішов. Щоб потім казати: вибачайте, як це я не був в армії, дивіться, останній місяць, чи два, чи три, але я був. Він у цей потяг зайшов.
І політтехнологи у Федорова дуже класні й потужні. Вони теж учора фактично посадили його в цей потяг і зробили дуже фахову, класну конструкцію. У своїй промові він фактично натякає, що необхідно проводити вибори. Зараз суспільство ще спить, усі домовились, що вибори тільки після війни і зараз нічого не можна робити. І тут виходить революціонер Федоров, який вивів мільйони на вулиці, і каже: треба проводити вибори. У результаті через два-три місяці вибори проводять, і всі кажуть: дивіться, це особисто завдяки йому вони взагалі стали можливими, якби він учора цього не сказав, виборів би не було. Тобто зроблено це просто чудово.
Федоров, до речі, став зараз дуже крутим актором. Він відіграє фактично все, що йому кажуть, відіграє в тій тональності й на тих нотах, як потрібно. Дуже переконливо. Мені дуже подобається його акторська майстерність, вона зараз, можливо, навіть на рівні пана Зеленського. Він досяг таких шалених висот, попри те, що в кіно не знімався, але з нашою широкою громадськістю розмовляти може дуже переконливо.
Він вийшов з критикою системи, з тезою про корупцію. Але яким чином можна критикувати систему, в якій ти сам перебував і до якої не було жодних твоїх звернень до правоохоронних органів? Це піар-хід?
Тут ще одна схема, яку ми можемо побачити. У нас є доволі помітна косність, і в суспільстві, і в політичних технологіях, і навіть у військових: ми ніколи не шукаємо нових шляхів вирішення питання чи проблеми, якщо в нас є якийсь кейс, що вже показав свою ефективність.
Останній найбільш ефективний кейс проведення людини без бекграунду в політику це "Слуга народу" з Голобородьком. Це була людина, яка була проти всіх. Вона не казала прізвищ, вона не казала, що давайте всі підемо проти Порошенка, вона казала: проти корупції. І люди це підтримали. Ніхто не голосував проти Порошенка чи за Зеленського, взагалі цього не було. І цей кейс був переможним.
Тому я вважаю, що політтехнологи, які зараз працюють з Федоровим, мають відношення до цього серіалу. Вони дуже обізнані на результатах, на тому, як узагалі виміряти шлях доходження до мети. Вони розуміють, яким чином поширювати ці меседжі, і намагаються повторити успішний кейс. Усе, що зараз фактично говорить Федоров, це калька з пана Голобородька. Він сів на той самий велосипед, узяв булаву і каже: зараз ми цю корупцію будемо хитати.
І, чесно кажучи, він дуже добре знає, що таке корупція. Це підтверджує саме той факт, що, попри дорікання в коментарях, що він підписав меморандум з НАБУ і з 2023 року нібито з ними співпрацює, це не призвело до жодної справи, яку НАБУ сьогодні мало б проти якихось корупціонерів тієї сфери, в якій був пан Федоров. Чому так відбувається? Де проходить межа, за якою людина створює умови, підписує меморандуми, а результатів немає?
Ми пам'ятаємо скандал про 600 мільйонів, який просто потонув у медійних бульбашках. Його немає, результатів знову немає, ніхто не відповів, ніхто не сидить, ніхто нічого не каже. Я вже не кажу про непідтверджену інформацію, якої в інтернетах достатньо: про мільйонні закупівлі дронів, про те, скільки дронів залишилося на складах або було списано, про те, чому підвищили розхід дронів. На початку війни, ви пам'ятаєте, за кожен дрон відрубали голову, не дай Боже ти промазав чи в тебе розхід більший. А зараз у нас дозволяють відправляти три, чотири, п'ять дронів на добивання одного ворога. Чому такий великий обсяг віддається на те, на чому раніше ми економили? Це моє припущення, я не можу сказати, що це не так, але, можливо, комусь просто треба цих дронів більше закуповувати і продавати.
У будь-якому разі до пана Федорова дуже багато питань по системі його роботи. Будь-яке міністерство це те, що стосується законодавчих актів, якогось порядку, моніторингу, аналітики. Це те, чим він фактично не займався.
Був держпроєкт "Дія", був ареол найпередовішого, західні партнери це копіювали. А зараз усе якось зникло, і критики вистачає, зокрема щодо безпеки.
Я можу пояснити. Я був не те що в самому проєкті, я займався фактично близьким проєктом. І від того проєкту до "Дії" не дійшло нічого. Те, що нам заявляли як проєкт електронної демократії, коли люди будуть залучені до прийняття рішень чи принаймні до їх обговорення, не відбулося. Наша країна в смартфоні так і залишилася на бумазі.
А те, що в нас з'явилось, це "Дія". Це дійсно класний проєкт, він має свої переваги. Але, на мою думку, головна його мета і те, що він зробив, це він зберіг ті самі старовинні неуніфіковані реєстри, які існують у нашій державі і які дуже складні. Він зробив до них доступ, зберігши фактично ту корупційну мережу, яка витрачала шалені гроші на їх підтримку й утримання.
Чи потрібна "Дія", чи необхідна, я не знаю. Певні речі в ній дійсно зручніші, ніж більшість черг, які ми відстоювали за певними документами, це беззаперечно. Так само беззаперечно, що вона не відповідає критерію країни в смартфоні. Ми заходили в один проєкт, а вийшли з іншим. Скільки витрачено грошей, скільки витрачено грошей донорів, узагалі невідомо. У нас немає розуміння, що таке "Дія".
І якщо ви пам'ятаєте, наступного дня після того, як перепризначили пана Федорова, у нас відбулася непомітна революція. Потужне державне підприємство "Дія", яким фактично керував міністр, раптом вирішили перетворити на акціонерне товариство, яке фактично стане недержавним. Як це відбулось? Чому це відбулося? Ніхто досі жодного пояснення не має. Хто став цими акціонерами? Чи взагалі проводились акціонерні збори? Дуже цікаво і дуже багато питань. Чи можна це називати корупцією, чи можна вважати, що пан Федоров, перейшовши на нову посаду, захотів зберегти контроль над своїм головним продуктом? Ну, напевно, можна. Дуже багато таких інсинуацій, і ними фактично ніхто не займався, бо коли ми піднімали це питання, воно дуже швидко в медіа тушилося і випадало.
Зокрема, можливо, через те, що свою фаховість і професійність пан Федоров засвідчував саме тим, що був класним сммником, що мав шикарний ботнет. І досі можна зайти в інтернет і знайти переписку з паном Шефіром, де він розповідає, скільки грошей було витрачено на ботнет і яким чином здобувалися якісь показники. Ця інформація існує останні сім років. Як вона так існує в інформаційному та правовому вакуумі, я чесно не розумію. Щось було сім років, і це не заважало правоохоронним органам до цієї інформації дійти. Або, навпаки, заважало. І сьогодні, наприклад, заважає.
І після цього виїжджати на коні боротьби з корупцією. Для мене це смішно, правда, я скажу. І його спроба стати новим Голобородьком теж смішна, бо ідея повторити чийсь успіх класна, але чи спрацює вона сьогодні? У нас люди після останньої спроби в 2019 році трішечки незадоволені. Я особисто дуже незадоволений ситуацією, яка склалася в країні. Монополізація влади це дуже погано.
Ще питання. Тоді, коли відбулися оці так звані картонні протести, він вийшов із заявою, що підтримує владу, що не збирається очолювати протестні рухи. А тепер робить цей запис із критикою влади і вкладає туди відео того самого протестного руху, який сам і запустив. Чому саме зараз він включився?
Дивіться, за моїми інсайдами, взагалі чому відбувся цей конфлікт, полягає в тому, що Федоров захотів стати і Сирським теж. Очоливши Міністерство оборони, він сказав: а навіщо нам узагалі цей головнокомандувач, якщо буду я і Сирським теж. І йому там тихо відмовили, сказали: хлопче, все добре, займайся, в тебе класний шматок цього нашого бюджету, дуже багато роботи, тобі вистачить. А він каже: я не можу, я не впливаю на події в армії.
Тобто людина без військового бекграунду, яка не розуміє нічого у військовій праці, у військовому фаху, заходить і каже, що очолить це міністерство, бо в неї є команда, є люди. Я вважаю це безглуздістю і якоюсь несенітницею. І фактично півроку він вимагав усунення Сирського і заходження себе на цю посаду. Знову ж таки, це за моїми інсайдами та чутками.
І те, що відбулося: йому просто пояснили, що так працювати не буде, що за натівськими стандартами ці дві посади рознесено. Керівник армії не може бути людиною, яка розподіляє фінанси. І людина, яка розподіляє фінанси, не повинна керувати армією. Це два фахові спеціалісти, які займаються кожен своєю справою. Це як права і ліва нога, вони не можуть помінятися місцями чи бути двома лівими. Краще не буде. Людина біжить, якщо в неї ліва та права. А якщо дві ліві чи взагалі одна, вона не побіжить ніяк. Федоров відмовився це розуміти, його усунули, і зробили це лише заради того, щоб організм працював далі.
А що почалося далі? Ми повинні розуміти, що у Федорова дуже класні відносини з паном Зеленським. Я вважаю, що він дійсно дуже багато для нього зробив. І, використовуючи свої дружні відносини, він намагався просто вичавити цю посаду. Але при тому залишався нібито на двох стільцях: намагався і тиснути на Зеленського, і казати, що не може бути з цими людьми, які проти нього.
Тобто він зробив, я вважаю, фатальну помилку, коли не вийшов до людей, які його підтримали. Це політична катастрофа. Коли будь-яка людина, навіть мала людина, вийшла в одиночний пікет, стала на вулиці з твоїм прізвищем і каже: я за нього готовий стояти, страждати, а ти кажеш: ні, ні, я не з цими людьми, це для мене катастрофа. Це людина, яка не розуміє, що таке лідер. Як він може казати про якусь команду, коли він не підтримує людей, які підтримують його?
Лідер це та людина, яка йде попереду команди, яка йде і веде за собою. А те, що він зараз є, це не лідер. Це якийсь директор підприємства, який сидить у своєму кабінеті, від нього десятки секретарів, помічників, вони бігають, роздають доручення, ворушаться, щось роблять. Але це не лідер політичної сили чи політичної партії. Яка може бути довіра до людини, яка боїться підтримати людей, які підтримують його? На мою думку, це була катастрофа, яку він сам спровокував своїм бажанням залишитися і в гарних відносинах з владою, і при тому намагатися її шантажувати вулицею.
У чаті пишуть: символічно людина на велосипеді з булавою відтворює образ Хмельницького на коні.
Дуже так. І якщо ми згадаємо, що ця людина на коні призводить до того, що найпотужніша європейська країна розвалилася, що призвело до занепаду і України, і потім Польщі, то символіки дуже багато. Що робити? От бачите, в нас Хмельницький національний герой, а я, наприклад, так не вважаю.
Ми постійно опиняємося на якомусь роздоріжжі історії. І треба не просто йти за почуттям, за бажанням, за серцем, інколи треба включати голову в цей процес і намагатися зрозуміти, до яких наслідків це все призведе. Тому що справа Хмельницького жива. І сьогодні дуже багато людей вважають, що необхідно йти на Банкову й підпалювати, що необхідно писати якісь гидоти в інтернеті. Я вважаю, що це все безглуздо й неправильно. У будь-якому разі до переобрання нашого президента він є частиною нашої волі. І висловлюватися треба чемно, бо, ображаючи його особисте, ти ображаєш волю людей, скільки б їх там не було. І знову ж таки, є думка, є висловлювання, будь ласка, це треба робити. Але це треба робити грамотно і з розумінням того, що ти повинен відповідати за кожне своє слово.
Ще коментар у чаті: у підсвідомості держава ворог і треба, щоб хтось її розвалив. Чи не склалася ця ситуація з паном Федоровим ситуативно, випадково? Був певний запит у суспільстві, обставини так зійшлися, люди вклали в нього уявлення, що він в опозиції, і це вплинуло на процеси в кабінетах?
Запиту точно не було. І, вибачте, я раніше не відповів, чому саме зараз. Поясню.
Знову ж таки, є заміри. Після того, як пан Зеленський з'їздив в Івано-Франківськ, були заміри, і люди отримали доступ до цієї статистики. Вони побачили якусь шпарину, розуміння того, що теж потрібно щось починати, бо, наприклад, у Зеленського можуть бути не такі гарні рейтинги. І, можливо, знову ж таки, перейшли інсайди стосовно строків, точніше термінів, у які ті вибори мають відбутися. Тобто вони побачили, що заявити про себе треба саме сьогодні, поки всі інші ще не знають усієї цієї інформації.
Я вважаю, що це була спекуляція на цьому, і саме заява Федорова, що вибори треба проводити саме зараз, хоча він, як і пан Стерненко, до цього були повними адептами того, що ніяких виборів до кінця війни. Вони розпочали цю програму, можливо, заради спекуляцій, що це ми спровокували появу питання виборів, що до нас це питання не піднімалося. Але, на мою думку, вони просто використали інсайд, який у них теж є.
Чи можна очікувати, що з часом ми будемо бачити кристалізацію інших політичних проєктів довкола якихось осіб?
Насправді робота дуже потужно й давно вже ведеться. Я вважаю, що вже років зо два вводяться гроші. Більшість політичних сил мають певні напрацювання на лінії вогня. І є гравці з достатньо великими мережами, які вже готові до виборів будь-якого масштабу.
Інше питання, що я вважаю, що ці гроші були витрачені даремно і що формування цих осередків було дуже нефаховим. Або, не знаю, вони розпродували більшість цих місць замість того, щоб шукати людей, які повинні бути сьогодні лідерами, за якими дійсно підуть. І це може стати помилкою для багатьох тих політичних структур, які будуть намагатися перемогти на цих виборах.
А напрацювання вже є. І я знаю, що зараз ще більше підтягують навіть партії з непрохідними балами, з непрохідними людьми. Вони вже отримали якісь бюджети, щось намагаються робити, щось напрацьовують. Бо цей інсайд не в однієї людини був. Всі бачать, що відбувається, всі розуміють, маркер якийсь є, і це напрацьовується. Так що скоро вибори, це факт.
Тобто всі закладали фундамент, щоб у разі чого одразу відштовхнутися й активно включитися? Через невизначеність усі перебували в перманентній напруженості?
Підготувати заздалегідь це дійсно правильно. Але інше питання, коли в тебе виявляється такий фальстарт: ти сформував мережу цих ячейок по всій країні, а після цього вибори не відбулися, і тобі два роки доводиться знаходити гроші, щоб ця мережа не розпалася, щоб ці люди, яких ти зібрав, нікуди не пішли, в іншу політичну структуру, чи взагалі не відмовилися від цієї ідеї. Тобто певним чином навіть ті, хто спровокував створення таких політичних осередків, дуже підставили своїх спонсорів. Бо це гроші, а вибори й політика це великі гроші.
І те, що зараз відбувається: ми повинні розуміти, що Федоров не остання людина в країні стосовно медійної і взагалі інформаційної присутності. Він дуже добре розуміється на тому, чому саме зараз потрібно закладати саме такі меседжі. Інше питання, що доволі смішно, що він намагається створити косплей Зеленського, і це прямо кидається в око.
Питання з чату: чи не є все, що відбувається з Федоровим, лише поверненням впливу й доступу до бюджету для антикорупціонерів і соросят?
Ви знаєте, я і сам іноді люблю це слово, соросята. Але насправді в нас сьогодні немає ані соросят, ані якихось глобалісят, ані інших вигаданих ят. Немає структури, тому що це дійсно фахові інформаційні менеджери, фахові спеціалісти з багатьох питань, і вони об'єднувалися навколо не особистості, а певних проєктів, які мали гроші, фінансувалися й утримували цих людей. Мережі соросят немає, давайте будемо чесними.
Коли ЦПК воює з тими, хто по суті є представником тієї самої політичної сили, і коли обидві сторони мають відношення до тих самих людей, які все це формували, це не війна між соросятами. Це, знову ж таки, два потужних економічних, комерційних проєкти.
Так і тут у нас зараз відбувається. Це фрілансери, люди, які знаходяться в пошуку більшої копійки. І коли їх фрахтують на якусь певну роботу, вони починають працювати. Там немає жодних політичних амбіцій, немає ніякого патріотизму, немає бажання щось створити чи щось зруйнувати. Вони використовують і патріотичну риторику, і антикорупційну, але справа тільки одна: в них є мета і є гроші, які треба відробити.
Давайте просто дивитись на це так і розуміти, що політики там немає. Там немає ані України, ані українських інтересів взагалі. А коли ми кажемо про українські інтереси, давайте казати про українські гроші. Де там українські гроші? От і все.
