Членкиня Експертної ради ВККС Джессіка Лотт Томпсон опинилася під звинуваченнями у брехні
Канадська адвокатка Джессіка Лотт Томпсон, яка сьогодні допомагає Вищій кваліфікаційній комісії суддів відбирати суддів для двох нових спеціалізованих адміністративних судів, сама приховує неоднозначні факти власної біографії, пише Офіс очищення.
Пересічному українцю це ім'я не скаже нічого. Проте саме від таких людей залежить, хто завтра одягне суддівську мантію. Свого часу Томпсон входила до Громадської ради міжнародних експертів, яка відбирала суддів Вищого антикорупційного суду, і ВАКС автори викриття, до речі, називають неконституційним. Тепер канадка засідає в Експертній раді, яку ВККС утворила для перевірки кандидатів до Спеціалізованого окружного та Спеціалізованого апеляційного адміністративних судів. Рада аналізує інформацію про претендентів, проводить з ними співбесіди і може дати висновок, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності чи професійної компетентності. Тобто фактично закрити людині дорогу до суддівського крісла.
Парадокс ситуації телеграм-канал Під мантією формулює просто. Міжнародний експерт, чиє головне завдання полягає в тому, щоб за іноземні гроші оцінювати чесність, прозорість і відкритість українських кандидатів, сам ховає незручні сторінки власного життєпису. Чому те, що в Канаді вважається очевидним репутаційним ризиком, українцям продають як "золотий стандарт доброчесності"? Схема, за словами авторів, виглядає так: невидимі донори пропонують нікому не відомі кандидатури з "ідеальною" репутацією, яку ніхто ніколи не перевіряв.
Для ілюстрації канал згадує старий армійський анекдот. Прапорщик шикує студентів і оголошує, що сьогодні вони розвантажують вагон із "люмінієм". Один розумник піднімає руку і виправляє: правильно казати не "люміній", а "алюміній". Прапорщик суворо дивиться на нього і виносить вердикт: розумники розвантажуватимуть "чугуній", а решта - люміній, бо люміній значить люміній. Так само, на думку авторів, і тут: для українських кандидатів діють жорсткі правила "алюмінію", а для обраних міжнародних експертів - залізобетонний "чугуній", де правила можна трактувати як заманеться.
Канал анонсував цілу серію публікацій і пообіцяв показати дві великі брехні канадської експертки. Перша стосується того, як Томпсон нібито ввела в оману українську сторону, щоб отримати статус членкині експертної групи. Друга - того, як вона нібито надурила міністра юстиції Канади, щоб обійняти посаду в комісії з відбору суддів території Юкон. Самих доказів поки не оприлюднено, їх обіцяють "зовсім скоро".
А поки що в першому дописі серії автори пропонують просто уважно прочитати біографію, яку про Томпсон розмістила сама ВККС, і порівняти пафос із реальністю.
Почнімо з того, що звучить найсолідніше. Томпсон працювала федеральним прокурором Канади, у Службі публічного обвинувачення, і це справді виглядає вагомо, поки не відкриєш карту. Служила вона в Нунавуті. Це гігантська замерзла територія на півночі Канади площею понад 2 мільйони квадратних кілометрів, тобто приблизно три з половиною України. А тепер про людей. Населення цієї льодової "імперії" становить близько 40 тисяч осіб, що дає приблизно 0,02 людини на квадратний кілометр. Уявіть українські мірки: за кількістю живих душ і обсягом реальної роботи це рівнозначно прокуророві маленького райончика в найвіддаленішій глибинці, де найгучніший кримінал за рік - крадіжка курки в сусідньому селі або п'яна бійка біля клубу. Але статус канадського федерала, звісно, додає пафосу.
Далі в біографії йде "титанічна робота" в адвокатурі. Томпсон очолювала юконське відділення Канадської асоціації юристів. Юкон - це канадська територія біля Аляски площею близько чотирьох п'ятих України, де живе менше ніж 50 тисяч людей. Автори вирішили пошукати на офіційному сайті асоціації сліди її "багаторічного лідерства". Результат вийшов скромним: сайт видає лише дві згадки.
Перша з них - некролог. 15 лютого 2019 року юконське відділення висловило глибокий сум у зв'язку зі смертю Мелісси Аткінсон, волонтерки й багаторічної лідерки організації. Аткінсон 20 років працювала в асоціації, двічі очолювала юконське відділення і входила до національного правління, керувала секціями жінок-юристок, кримінального права, молодих юристів і права корінних народів, а останнім часом працювала в національній робочій групі з питань правди і примирення. Томпсон як президентка відділення назвала покійну взірцем доброчесності й професійної майстерності. Справа, безперечно, важлива і людяна, але на професійний прорив року якось не тягне.
Друга згадка - звіт про поїздку до Африки. У Дар-ес-Саламі, у Танзанії, з 24 по 26 квітня відбувся триденний форум "Гендер і видобувні галузі", який приймало Юридичне товариство Танганьїки. Це був другий із трьох національних форумів у межах проєкту асоціації з підтримки інклюзивного розвитку ресурсів у Східній Африці. Проєкт розрахований на 5 років, фінансується канадським міністерством закордонних справ і реалізується разом з юридичними товариствами Кенії, Танзанії та Уганди. Понад 50 учасників, серед яких представники місцевих громад, міністерств, місцевих рад, академічних кіл і видобувної індустрії, обговорювали прозорість, підзвітність і становище жінок та дівчат, яких зачіпають великі нафтові, газові та гірничі проєкти. Томпсон була однією з 4 волонтерів асоціації, які виступили технічними експертами і ділилися канадським досвідом регулювання видобувного сектору, права корінних народів, захисту прав людини, гендерної рівності, охорони довкілля і корпоративної соціальної відповідальності. На фото з форуму вона стоїть крайньою справа. Автори іронізують, що досвід вивчення африканських краєвидів, очевидно, критично необхідний для реформування українських судів.
Ось такі вони, "топові фахові експерти", яких привозять навчати українських правників. Люди з досвідом прокурорської роботи в безлюдній тундрі та двома рядками активності на сайті асоціації розповідають, як будувати складні антикорупційні й судові системи країні з багатомільйонним населенням, яка до того ж воює. Справжня "вища ліга" міжнародного консалтингу. І це, наголошують автори, лише суха презентація, а про брехню йтиметься в наступних двох дописах.
Чи варто чекати, що викриття когось стривожить? Автори нагадують, що історії з доброчесністю "міжнародних експертів" в Україні не нові. До Етичної ради, яка перевіряла кандидатів до Вищої ради правосуддя, входив відставний суддя Верховного суду штату Массачусетс Роберт Корді, так само нікому тут особливо не відомий. Згодом у медіа з'явилося повідомлення, що в США він користується чужим номером соціального страхування. Документ, за цими даними, належав 35-річному Деннісу Белтонтейну, який жив у штаті Іллінойс і помер у 1977 році. Використання чужого номера соціального страхування в США є федеральним злочином. Історію тоді оприлюднив анонімний телеграм-канал, її підхопили медіа, про неї публічно говорили і колишні члени ВРП. Корді згодом сам залишив Етичну раду за власним бажанням.
А чи почули тоді українці бодай якусь реакцію чи спростування від Етичної ради, від активістів, хоч від когось? Питання риторичне. На думку авторів, такого немає навіть у Габоні. А Україна вже навіть і не Габон, а, як колись влучно висловився колишній посол Канади в Україні Роман Ващук, країна - лабораторний кролик, над якою ставлять експерименти і називають це реформами.
Тож і від викриття брехні в біографії Джессіки Лотт Томпсон, прогнозують автори, не варто чекати нічого. Реакції не буде. Жодної.
