ДВКР СБУ затримала в Києві агента-провокатора Олексія Гончара, він же Тороп

Сьогодні в Києві на вулиці Лесі Українки Департамент військової контррозвідки СБУ затримав професійного провокатора Олексія Гончара, особу, яка притягується до кримінальної відповідальності за шахрайство, пише Станіслав Броневицький.

Він же Шевченко, він же Карпенко, він же Тороп. Кількість прізвищ у цій біографії така, що перелічувати їх доводиться щоразу, коли ця людина з'являється в новинах.

А з'являлася вона в них регулярно, і саме тому затримання варте окремої розмови.

Гончар-Тороп це особа, яку у власних інтересах використовували правоохоронні органи для створення провокацій. Він виступав заявником у справі колишнього голови Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова, заявником у справі колишнього заступника голови Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова, якого ВАКС зрештою виправдав, і свідком у справі ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва.

Нагадаємо ключову деталь справи Орлова. Гончар діяв нібито від імені товариства, яке насправді його на це не уповноважувало і ніколи про такі послуги не просило. Більше того, він продовжував провокувати посадовця навіть після того, як отримав категоричну відмову в будь-якому спілкуванні.

Саме це й поставило крапку в тій справі. 11 лютого 2026 року Вищий антикорупційний суд виправдав Орлова повністю, встановивши провокацію з боку агента НАБУ, про що писали докладно. Прокуратура просила для нього десять років позбавлення волі, а застава на час слідства становила 22,7 мільйона гривень.

Механіка провокації, яку описали в суді, теж показова. Гончар видавав себе за представника приватної компанії, що нібито хоче орендувати 19 гектарів лісу, і сам ініціював розмови про неправомірну вигоду в 200 тисяч доларів. Передачі коштів так і не відбулося. А приватне підприємство, в інтересах якого нібито діяв агент, дізналося про свою участь у схемі з новин.

Окремо суд звернув увагу на тактику. Гончар видавав себе за військовослужбовця, апелював до необхідності допомоги армії, встановлював емоційний контакт, і лише потім переходив до пропозицій щодо земельних питань. До того ж питання оренди лісових ділянок такої площі взагалі не входило до компетенції заступника голови ОВА, тобто агент свідомо схиляв посадовця до обговорення того, чого той не міг вирішити.

У справі Сальнікова методика була аналогічною, з посиланнями на третіх осіб і потребу вплинути на суддів Верховного Суду. Різниця полягала лише в тому, що там зафіксували передачу 7,5 тисячі доларів, і це стало вирішальним аргументом для обвинувального вироку в три роки, попри сумніви щодо достовірності показань самого агента. А у 2023 році Гончар намагався організувати зустріч і з Князєвим, пропонуючи хабар за рішення у справі Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, але той від контактів відмовився.

Тепер про те, ким є сам затриманий, бо без цього картина неповна.

За даними розслідування "Спільно" та низки інших ЗМІ, справжнє ім'я цієї людини Карпенко Олексій Вікторович, 1974 року народження, місце народження Оренбург. У 2005 році Кіровський районний суд Омська засудив його до шести років позбавлення волі за шахрайство в особливо великих розмірах: сім доведених епізодів махінацій з нерухомістю на понад 40 мільйонів рублів.

Українське громадянство він отримав у 2013 році через рішення Ленінського районного суду Миколаєва, яким йому встановили факт народження в Україні. За тією версією, батьки нібито поїхали в тривале відрядження до Оренбурга, де він і народився, але не встигли зареєструвати факт народження в Миколаєві. Далі почалася серія змін прізвища: Карпенко на Гончара, Гончар на Шевченка, Шевченко знову на Гончара, плюс Тороп і Топор у різних матеріалах.

В Україні він обвинувачується у двох кримінальних справах за статтею 190 Кримінального кодексу, тобто за шахрайство та земельні махінації. У 2021 році його затримувала СБУ за шахрайські дії на мільйон доларів, що, втім, не завадило йому й далі працювати за схемою НАБУ.

І ось найдивовижніша деталь усієї цієї історії. Під час проведення операцій щодо Орлова та Сальнікова Гончар перебував під цілодобовим домашнім арештом з електронним браслетом. Дані білінгу його телефону підтвердили вільне пересування Києвом та областю для зустрічей з об'єктами розробок. Прокурори назвали це співпрацею зі слідством.

Не завершилася минулого місяця й інша його історія. 23 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд задовольнив позов бізнесмена і колишнього народного депутата Олександра Жолобецького, стягнувши з Гончара заборгованість за двома договорами позики 2021 року: 295 тисяч доларів і 8,1 мільйона гривень, а також пеню на 14,7 мільйона. Разом понад 22 мільйони 850 тисяч гривень.

Та справа тяглася майже чотири роки, і затягувати її боржник примудрявся зокрема через статус військовослужбовця та нібито відрядження до Торецька. Прийом спрацював одного разу: Верховний Суд відправив справу на новий розгляд через неналежне повідомлення відповідача. Щоправда, у той самий період мобілізований і нібито зайнятий на бойових завданнях Гончар цілком встигав давати інтерв'ю, фігурувати свідком у справах НАБУ і зустрічатися з фігурантами в столиці.

Тож затримання людини, яка роками поєднувала статус обвинуваченого в шахрайстві, боржника на двадцять два мільйони, підозрюваного під домашнім арештом і водночас ключового свідка антикорупційних органів, виглядає радше запізнілим, ніж несподіваним.

Але найцікавіше стосується того, за що саме його затримали цього разу.

За інформацією з джерел, попередня правова кваліфікація дій Гончара-Торопа це частина 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, пише Станіслав Броневицький.

За версією слідства, Гончар-Тороп за грошові кошти організовував працевлаштування осіб чоловічої статі призовного віку до Головного управління розвідки з метою їхнього ухилення від призову на службу до ЗСУ.

Наголосимо: це попередня кваліфікація і версія слідства, судового рішення в цій справі немає, і презумпція невинуватості діє в повному обсязі.

Але сама конструкція звинувачення виглядає промовисто. Людина, яка роками працювала ключовим свідком антикорупційних органів і будувала провокації на емоційних апеляціях до допомоги армії, тепер підозрюється в тому, що за гроші допомагала чоловікам призовного віку від цієї армії ухилятися. Та сама тема, яку він використовував як інструмент тиску на посадовців, за версією слідства, стала для нього ще й джерелом заробітку.

Хороший викривач. Надійний.

Заслуга, як то кажуть, нарешті знайшла свого героя.