Лазнею, де Міндіч зустрічався з Веселим, володіє колишній "смотрящий" ДАБІ Юрій Горовий
Голову Національного банку Андрія Пишного звинувачують у тому, що він фактично призначив бізнесмена Василя Веселого радником голови наглядової ради державного "Сенс Банку", тобто його "смотрящим", а сам Веселий, фігурант справи Тимура Міндіча, зустрічався з Міндічем у лазні, власник якої має дуже показову біографію, пише Володимир Бондаренко.
Почати варто з того, звідки взялося саме звинувачення. 10 вересня колишній голова наглядової ради "Сенс Банку" Шевкі Аджунер на засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради заявив, що саме Пишний порекомендував йому Веселого як людину, здатну налагодити комунікацію банку з державними органами. За словами Аджунера, через день чи два його познайомили з Веселим у приміщенні НБУ. Веселого спершу взяли радником на 3 місяці випробувального терміну, а потім продовжили контракт ще на 12 місяців. Пишний ці свідчення категорично заперечує: він каже, що не рекомендував Веселого, не представляв його членам наглядової ради і попросив комісію провести нове засідання з усіма, кого згадано у звинуваченнях. Голова комісії Ярослав Железняк натомість назвав свідчення Аджунера першим задокументованим випадком можливих неправдивих показів комісії, адже раніше керівництво НБУ розповідало зовсім іншу версію.
Хто ж такий Василь Веселий і чому навколо нього стільки шуму? На плівках у справі Міндіча він постійно розмовляє з Олександром Цукерманом, якого слідство називає касиром і "бек-офісом" операції "Мідас". Теми цих розмов різноманітні. То Веселий, за словами Бондаренка, пропонує Рустему Умєрову бронежилети, пов'язані з Міндічем, то обговорює, як "прибити" "Сенс Банк". Сам Веселий будь-які зв'язки з Офісом президента заперечує і стверджує, що працює в банку на громадських засадах.
Але Бондаренко описує Веселого інакше: як бізнесову "обкладинку" Андрія Єрмака. Саме на нього, за версією автора, Єрмак "повісив" 33% "Карпатнафтохіму", найбільшого нафтохімічного підприємства країни. Історія цього заводу сама по собі варта окремого роману. Після Євромайдану його, за словами Бондаренка, "віджали" в "Лукойлу". Контроль отримали двоє. Першим був Шуцький, якого автор називає "фронтменом" групи Андрія Іванчука, Арсенія Яценюка та того самого Андрія Пишного. Другим став Ільхам Мамедов, колишній топменеджер "Лукойлу", який згодом перейшов до SOCAR. А вже за президентства Володимира Зеленського 33% заводу, як пише Бондаренко, віддали Банковій, яку в цій конструкції представляє Веселий.
Тут варто звіритися з публічними джерелами. "Українська правда" ще в грудні 2024 року писала, що Офіс президента ймовірно організував зняття арешту з "Карпатнафтохіму" в обмін на частку, яку потім оформили на номінала. Співвласником заводу став брат бізнесмена, Андрій Веселий, фізична особа-підприємець із Дрогобича, який продає тротуарну плитку. За 20 років він офіційно задекларував близько 1,87 млн гривень доходу і ще приблизно 2,28 млн гривень як ФОП. А на записі розмови від 9 травня 2025 року, який оприлюднила "Економічна правда", Василь Веселий і Цукерман обговорюють, як Веселому отримати контроль над підприємством.
Далі, за версією Бондаренка, починається найцікавіше. Мамедову з SOCAR такий розподіл чомусь не сподобався. Автор стверджує, що водій Давида Арахамії навів журналіста "Української правди" Михайла Ткача на Веселого, і саме після цього почалися розслідування. Варто знати й ще один нюанс, на який звертає увагу Бондаренко. У керівника SOCAR-Україна Ельчина Мамедова є брат Гюндуз Мамедов, колишній заступник генерального прокурора. За словами автора, Гюндуз Мамедов є близьким приятелем головної редакторки "Української правди" Севгіль Мусаєвої.
А далі Ткач, як іронізує Бондаренко, "випадково" зняв, як Веселий періодично зустрічається з Міндічем і обговорює з ним "тємки" в лазні. Ця лазня стоїть на Трухановому острові, в районі "Муромця", навпроти пішохідного мосту Кличка, який кияни прозвали "глистомостом". Згодом Ткач так само "випадково" спіймав і те, як Веселий та власник лазні разом відпочивають у Монако. У липні 2026 року журналісти зафіксували, як Юрій Горовий у Больє-сюр-Мер на Лазуровому узбережжі приїздив на віллу, де, ймовірно, живе Веселий. Народний депутат Ярослав Железняк, за словами Бондаренка, вже анонсував репортаж із самої лазні.
Хто ж цей власник лазні? Ткач стверджує, що нині нею володіє Юрій Олегович Горовий, відомий під прізвиськом "Рижий". Шлях Горового, як його описує Бондаренко, починався в похоронно-ритуальному бізнесі Ігоря Кучеренка на прізвисько "Гонзик". Горовий багато років був "трунарем" цього бізнесу, тобто менеджером, який ним керував. Сам Кучеренко, за словами автора, був "бригадиром" кримінального авторитета на прізвисько "Рибка", а також другом і меценатом братів Кличків. Бондаренко навіть стверджує, що Володимир Кличко був прописаний у квартирі Кучеренка, а Кучеренко, як подейкували, "розібрався" з самим "Рибкою".
Згодом Горовий потоваришував із забудовником Андрієм Вавришем та колишнім головою Офісу президента Андрієм Богданом. І тоді, за версією автора, отримав підвищення до "держателя" "чорної каси" Державної архітектурно-будівельної інспекції, а потім і Державної інспекції архітектури та містобудування, де стежив за бек-офісом. Публічні сліди цієї дружби справді є. У вересні 2019 року "Наші гроші з Денисом Бігусом" показали, як на весіллі неофіційного куратора Мін'юсту Андрія Довбенка в Сен-Тропе Горовий спілкувався з Довбенком та Вавришем. Андрій Богдан провів на тому весіллі всі 3 дні святкування. Журналісти тоді називали Горового "смотрящим" за ДАБІ та Держгеокадастром і нагадували, що він, 1980 року народження, став відомим у будівельному секторі ще за Януковича, коли ДАБІ очолював Олександр Рибак, син тодішнього спікера парламенту Володимира Рибака. Після Майдану ім'я Горового біля ДАБІ пов'язували з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, заступником міністра регіонального розвитку Дмитром Ісаєнком та керівником Мінагрополітики Максимом Мартинюком. А його брата Олександра Горового ЗМІ згадували як куратора ритуальних послуг ще з часів Леоніда Черновецького та Дениса Баса.
Дехто здивується: чому "шлагбаум" інспекції архітектури і містобудування віддали "рижому" поплічнику авторитета "Гонзика"? Бондаренко пояснює це цілком прагматично. Українські забудовники, за його словами, люди досить "рівні", і вимагати, наприклад, 10 доларів з квадратного метра у львівського "батяра" Володимира Зубика чи колишнього міліціонера Цимбалюка досить небезпечно для здоров'я. Тож для такої роботи потрібна була людина з відповідною школою. Звідси і Горовий.
А тепер найголовніше. ДІАМ до свого призначення директором НАБУ керував Семен Кривонос. Бондаренко припускає, що співпраця Кривоноса і Горового в ДІАМ була настільки успішною, що Кривонос переконав Горового не лише "терти спинку" Міндічу та Веселому, а й фіксувати їхні розмови. Тобто банщик Міндіча, за цією версією, міг бути пов'язаний з директором антикорупційного бюро. Варто підкреслити: це припущення автора, і жодних документальних підтверджень такої співпраці в його публікації немає. Немає досі й іншого: як зазначав політолог Андрій Мисилюк, за майже 3 місяці роботи ТСК так і не оприлюднила експертизи, яка б підтвердила, що голос на записі, опублікованому Ткачем, належить саме Веселому.
Окрема історія стосується землі під лазнею. Бондаренко пише, що 1 гектар землі під неї і дозвіл на будівництво видали на ТОВ СОК "Скеля". Цю фірму заснував фонд АТ "Урбан", записаний на Ельнура Мехтієва. Мехтієв, за даними автора, є помічником Артема Колюбаєва, друга Андрія Єрмака. Після Мехтієва "Скелю" не раз переоформлювали на номінальних власників, і хто реально нею володіє сьогодні, з відкритих даних незрозуміло.
Отже, якщо скласти версію Бондаренка докупи, коло замикається. Голова НБУ, якого пов'язують з групою, що свого часу отримала контроль над "Карпатнафтохімом", за свідченнями Аджунера рекомендує в державний банк Веселого. Веселий, якого називають "обкладинкою" Єрмака, отримує частку того самого заводу і зустрічається з Міндічем у лазні на острові. Лазнею володіє колишній "смотрящий" будівельної інспекції, яку свого часу очолював нинішній директор НАБУ. А землю під лазню свого часу отримала фірма, пов'язана з помічником друга Єрмака. Пишний свою причетність заперечує, Веселий заперечує зв'язки з Офісом президента, а версія про роль Кривоноса поки що залишається лише версією.
