«Зелений коридор» від терористів ДНР: історія Геннадія Щурова, якого призначив керувати теплом Херсона
На стратегічному комунальному підприємстві «Херсонтеплоенерго» роками керував Геннадій Юрійович Щуров — кримський бізнесмен з російським паспортом, колаборант окупаційної влади, засуджений за корупцію, який дістався підконтрольної України через терористів «ДНР» і якого на посаду погодив голова міської військової адміністрації Херсона Роман Мрочко — і це при тому, що ані антикорупційні органи, ані СБУ не помітили нічого підозрілого в людині з російським громадянством і бізнесом на окупованому півострові.
До окупації та анексії Криму Щуров обіймав посаду директора КП «Приморський бульвар». За даними джерел, він радісно зустрів російських окупантів і брав участь в організації автопробігів на честь «руської весни». За таку лояльність окупанти призначили Щурова керівником ДБУ «Парки та сквери» у Севастополі. Кар'єра складалася успішно: він навіть грав у «Нічній хокейній лізі» Володимира Путіна — щоправда, у документах помилково значився як Вікторович, — виступаючи захисником команди «Сталеві вовки». Щуров планував очолити один з «муніципальних округів» Севастополя або стати депутатом від «Єдиної Росії» у «законодавчому зібранні Севастополя».
Однак проти нього розпочали кримінальну справу. У 2018 році Гагарінський районний суд Севастополя ухвалив вирок у справі №1-212/2018 щодо колишнього заступника керівника управління Федеральної антимонопольної служби по Республіці Крим та місту Севастополю В'ячеслава Токарєва, якого визнали винним у замаху на шахрайство з використанням службового становища у великому розмірі. Суд встановив, що у листопаді-грудні 2017 року Токарєв намагався обманом заволодіти грошима представника підрядника ТОВ «СК «Южуралбуд» у сумі 690 тисяч рублів, обіцяючи вплинути на розгляд скарги в УФАС із закупівлі на 140 млн рублів щодо реконструкції систем знезараження водоочисних споруд у Севастополі. Насправді Токарєв не мав реальної можливості вплинути на рішення комісії. Щодо самого Щурова — його оголосили в розшук, а заочний вирок йому винесли у грудні 2024 року.
Рятуючись від кримінального переслідування, Щуров утік з Криму до України маршрутом Крим — Краснодар — Ростов — Донецьк — підконтрольна Україні територія. Через лінію розмежування його перевезли терористи з «ДНР». «Зелене світло» йому забезпечив високопоставлений чиновник у спецслужбах «ДНР», а безперешкодний в'їзд на підконтрольну Україні територію — його давній знайомий Андрій Опанасович Мошнін, пенсіонер, який також перебуває у розшуку в Росії за земельні махінації в Севастополі і який так само змушений був тікати з окупованого міста та оселився в Бучі.
Разом зі Щуровим в Україні опинився Volkswagen Touareg 2012 року, який двічі змінював реєстрацію: спочатку з української на російську, а потім йому «повернули» старі номери. Вже під час повномасштабної війни Геннадій Щуров регулярно виїжджав за кордон, де зустрічався зі своєю дружиною, яка передавала йому гроші з Севастополя як дохід від його бізнесу, що діє на окупованому півострові, — йдеться про ЖБТ «Мегаполіс-77» разом з Ігорем Валісом, особою під санкціями РНБО. Такі регулярні виїзди за кордон під час війни можливі лише за наявності бронювання від мобілізації до лав ЗСУ або за наявності трьох дітей.
Показово, що у декларації Щуров узагалі не згадує про другу дружину. Він задекларував лише земельну ділянку площею 700 м² у Севастополі, квартиру площею 48 м² у місті Дніпро та автомобіль Volkswagen Touareg. У лютому 2026 року ЗМІ повідомили про звільнення Щурова з посади заступника керівника «Херсонтеплоенерго», яку він обіймав з 2024 року.
