Михайло Федоров сховався від мобілізації у фонді, який будував йому "Дію"

Є речі, які не потребують коментаря, бо коментують себе самі.

16 липня Верховна Рада звільнила Михайла Федорова з посади міністра оборони. А вже 18 липня Михайло Федоров оформив бронювання від мобілізації. Два дні. Рівно стільки часу знадобилося людині, яка півроку відповідала за мобілізацію в Україні, щоб особисто від неї ухилився.

Про це повідомив народний депутат Олексій Гончаренко, який очолює тимчасову слідчу комісію з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері оборони. І поставив рівно те запитання, яке нормальна людина ставить сама собі: "А як же піхотно-штурмовий контракт на 14 місяців? З найбільшою в світі зарплатою штурмовика? Чому ця опція виявилась гіршою за бронювання в благодійному фонді?"

Питання риторичне. Але є інше, значно менш риторичне: а чому саме цей фонд?

Не благодійність, а каса

Благодійна організація "Фонд Східна Європа" зареєстрована у 2007 році, ЄДРПОУ 35142329, президент - Віктор Лях. У публічному описі вона входить до мережі, створеної американським Фондом Євразія, тобто структурою, що історично працює на кошти USAID. У щорічних звітах - розвиток громадянського суспільства, електронне урядування, цифровізація, гуманітарні проєкти.

Все це правда. І все це не про благодійність у побутовому розумінні слова.

Фонд "Східна Європа" в українській цифровій історії ніколи не був спонсором. Він був розпорядником. Тим, хто отримує донорські гроші і вирішує, кому їх віддати. Його головна програма EGAP, що фінансувалася швейцарською стороною, стала тією касою, з якої будувалася "Держава в смартфоні".

Нагадаю, як це починалося. 5 листопада 2019 року щойно призначений міністр Федоров написав у Facebook, що на "державу в смартфоні" в бюджеті не виділено нічого, окрім 30,8 мільйона гривень на утримання старих систем, і що він розраховує на міжнародну технічну допомогу, державно-приватне партнерство і волонтерство. Наступного дня прем'єр Гончарук запевнив, що бюджет достатній. Один із них казав неправду, і, судячи з подальших сімох років, це був не Федоров.

"Дію" справді збудували донори. USAID, UK Aid через проєкт TAPAS, швейцарська EGAP, ЄС через EGOV4UKRAINE. І саме через контур Фонду "Східна Європа" пройшов ключовий вибір: головний підрядник "Дії", компанія Kitsoft, отримала роботу не через Prozorro, а в межах гранту EGAP, де відбір проводив сам фонд як розпорядник донорських коштів. Відкритого конкурсу не було. Не тому, що хтось його зірвав, а тому, що умови гранту його не вимагали.

Далі логіка розгорталася сама. Kitsoft роками контролювала кодову базу і стала безальтернативною через класичний vendor lock-in: коли у 2021 році ДП "Дія" провело вже "власний" тендер на 38,4 мільйона гривень, переможцем очікувано стала та сама Kitsoft. Платіжного підрядника Kitsoft узагалі обрала самостійно, "зайшовши консорціумом", і ані Мінцифри, ані ДП "Дія" конкурсу не проводили: умови гранту EGAP цього теж не вимагали. Так у державних платежах мільйонів українців опинилася фінансова компанія, пов'язана з онлайн-казино, власника якої у лютому 2025 року затримало ДБР, а слідство вважає номінальним прикриттям для російських бенефіціарів.

Бренд "Дія", до речі, теж робився за донорські гроші - за рахунок EGAP, U-LEAD і USAID. Спочатку логотип, потім продукт, потім законодавство під продукт.

Отже, підсумуємо просто. Фонд, у якому ексміністр оборони отримав бронь, - це не абстрактна благодійна організація з вулиці. Це операційний вузол тієї самої донорської інфраструктури, на якій Михайло Федоров сім років будував свою кар'єру, свій бренд і свою репутацію найуспішнішого міністра країни.

Через сім років цей вузол вирішив ще одне питання: хто не піде на фронт.

Як благодійність перетворюється на бронь

Тепер про механіку, бо саме тут ховається найцікавіше.

Бронювання військовозобов'язаних регулює постанова Кабміну №76 від 27 січня 2023 року. Забронювати працівника може лише та організація, яку визнано критично важливою. Для благодійних фондів і громадських організацій є два основні шляхи.

Перший: пункт 9 Критеріїв №76. Благодійна організація може бути визнана критично важливою для забезпечення потреб Збройних Сил, і тоді на неї навіть не поширюється загальна зарплатна вимога у три мінімалки. Ціна питання - десять мільйонів гривень допомоги армії за попередній рік на кожну заброньовану людину. Статус за цим пунктом визначає Міністерство оборони України.

Прочитайте це речення ще раз. Статус, який дає право на бронь, визначає Міністерство оборони. Те саме, яке Михайло Федоров очолював за два дні до того, як цю бронь отримав.

Другий шлях: перелік українських неурядових організацій, які реалізують гуманітарні проєкти за кошти міжнародних партнерів. Його формує Мінрозвитку, порядок затверджено наказом №697 від 16 квітня 2025 року, і такі організації можуть бронювати до половини своїх військовозобов'язаних працівників. Для структури, яка десятиліттями живе на грантах міжнародних партнерів, цей шлях виглядає природним, як дихання.

Обидва варіанти законні. Обидва працюють. І в обох випадках рішення ухвалює держава, а не фонд.

Тому головне питання формулюється не як "чи мав право фонд", а як "хто саме і за яким пунктом підписав це рішення, і коли". Бо благодійна організація, яка десять років займалася електронними петиціями, відкритими даними і дизайн-системою державних сайтів, раптом виявляється критично важливою настільки, що її співробітник не підлягає призову. Співробітник, який ще позавчора був міністром оборони.

Питання, на які поки немає відповідей

Яку посаду обіймає Михайло Федоров у Фонді "Східна Європа"? З якої дати з ним оформлені трудові відносини - з 17 липня, з 18-го, чи, може, раніше? Він штатний працівник чи оформлений під конкретний грантовий проєкт? За яким саме пунктом фонд отримав статус критично важливого і якого числа? Скільки допомоги Збройним Силам фонд надав за попередні дванадцять місяців і чи є ця допомога документально підтвердженою? Скільки всього працівників фонду заброньовано і чи вкладається кількість у ліміт?

І ще одне, суто арифметичне. 16 липня уряд склав повноваження, виконувачем обов'язків міністра оборони президент доручив стати Євгенію Хмарі, і 17 липня Кабмін це оформив. Бронь датована 18 липня. Тобто наступним днем.

Жодних публічно підтверджених відомостей про таку неймовірну швидкість прийняття рішень станом на сьогодні немає. Ані від фонду, ані від самого Федорова, ані від Міноборони. І це, м'яко кажучи, дивно для людини, яка сім років вибудовувала образ найпрозорішого чиновника країни та ідеолога держави без папірців.

Контракти Федорова. Для інших

А тепер найнеприємніше.

Однією з ключових ініціатив Федорова на посаді міністра оборони була реформа мобілізації. Короткострокові контракти, зокрема піхотно-штурмовий на 14 місяців для громадян із запасу. Логіка подавалася красиво: людина бачить кінцеву дату, розуміє умови, отримує рекордну зарплату і йде добровільно. Це мало зменшити кількість СЗЧ, зняти напругу навколо ТЦК і, окремим рядком, побороти штучне бронювання.

Штучне бронювання. Саме так це називалося у міністерських презентаціях.

Реформи територіальних центрів комплектування, яку від Міноборони чекали найбільше, в очікуваному вигляді не сталося. Зате сталося інше: людина, яка пропонувала країні 14-місячний контракт із найбільшою в світі зарплатою штурмовика, сама цю опцію не розглядала жодної хвилини. Вона обрала бронь. У благодійному фонді. За два дні.

І тут не працює жоден із звичних аргументів захисту. Не працює "він потрібніший на цивільній роботі", бо саме він переконував країну, що потрібні всі. Не працює "він військовозобов'язаний, а не мобілізований", бо в цьому й полягає суть претензії. Не працює навіть "це законно", бо ніхто й не каже, що незаконно. Питання не в законності. Питання в тому, що людина продавала країні один продукт, а купила собі інший.

Куратори не кидають своїх

Найважливіше у цій історії навіть не Федоров. Найважливіше - куди він пішов.

Донорська інфраструктура, яка сім років фінансувала цифрову реформу, ніколи не була просто джерелом грошей. Вона була соціальним ліфтом: вона добирала людей, робила їм біографії, оплачувала їхні бренди, вбудовувала їх у міжнародні панелі та рейтинги. У лютому 2025 року, коли адміністрація Трампа призупинила USAID, з'ясувалося, що понад тридцять послуг "Дії" потребують термінового перефінансування, а весь "цифровий суверенітет" тримався на американських грантах. Тоді це виглядало як провал системи. Зараз видно, що система працює бездоганно - просто не в той бік, у який її презентували.

Бо ліфт, який піднімає, вміє і приймати назад. Міністра звільнили в четвер, а вже в суботу він числиться працівником структури, з каси якої свого часу оплачували його головний проєкт. Це не працевлаштування. Це повернення до материнської компанії.

Гончаренко пропонує Федорову підписати контракт із будь-яким штурмовим підрозділом і вважає, що це буде справедливо. Справедливо було б інше: щоб Міноборони і Мінрозвитку просто оприлюднили документи. Дату рішення про критичність, пункт, за яким його ухвалено, кількість заброньованих і підпис під заявою.

Це десять хвилин роботи і один запит. Але щось підказує, що відповідь ми отримаємо не швидше, ніж зведений реєстр витрат на "Дію". Тобто ніколи.